8.10. Роль факторів зовнішнього середовища в інфекційному процесі (температура, іонізуюча реакція, сонячна активність, хімічні фактори тощо)

Інфекційний  процес  –   це   обмежена   в   часі   складна взаємодія біологічних систем мікро- (збудник)  і  макроорганізму, що протікає  в  певних  умовах  зовнішнього  середовища, що   проявляється   на субмолекулярному,   субклітинному,    клітинному,    тихорєцькому,    органному    й організменному   рівнях   і   закономірно   закінчується   або   загибеллю макроорганізму, або його повним звільненням від збудника.

Інфекційна хвороба – це конкретна форма  прояву  інфекційного процесу, що  відбиває   ступінь   його   розвитку   й   має   характерні нозологічні ознаки.

Інфекційні  хвороби  –  це  велика  група  хвороб,   викликаних патогенним  збудником.  На  відміну  від  інших  захворювань  інфекційні хвороби можуть передаватися від зараженої людини або  тварини  здоровому (контагіозність) і здатні до  масового  (епідемічному)  поширення.

Для інфекційних хвороб характерні специфічність  етиологічного  агента, циклічність  перебігу  й   формування   імунітету.   У   загальній   структурі захворювань людини на інфекційні хвороби доводиться від 20 до 40%.

Варто підкреслити, що інфекційний процес – один із самих  складних біологічних  процесів  у  природі,  а   інфекційні   хвороби   є грізними,  руйнівними  факторами  для  людства, що   наносять   йому колосальний економічний збиток.

До  інфекційних  хвороб  традиційно  відносять   також   захворювання, викликувані  не  живим  збудником,  а  продуктами  його  життєдіяльності, накопиченими поза макроорганізмом (наприклад, у харчових  продуктах).  При  цьому інфекційний процес,  як  правило,  не  розвивається,  а  спостерігається  лише інтоксикація. У той же час  наявність  етиологічного  агента,  формування імунітету (антитоксичного) і можливість розвитку інфекційного  процесу дозволяють відносити ці захворювання до інфекційного (ботулізм і ін.).

Загальновизнаним є положення про те, що  інфекційний  процес  – суть взаємодія збудника й  макроорганізму  в  певних  умовах навколишнього середовища. Однак навколишнє середовище  в  цій  тріаді  займає  особливе місце й звичайно лише побічно впливає на інфекційний процес. По-перше,  воно робить попередній опосередкований вплив шляхом  впливу  як  на збудника (фізичні, хімічні, біологічні й інші фактори  середовища), так і на макроорганізм (ті ж фактори плюс соціальні  умови).  По-друге, будь-які  терапевтичні  впливи  також  можна  розцінювати  як  поточний вплив факторів зовнішнього середовища на інфекційний процес.  І,  по-третє,  сам комплекс взаємних пристосувальних реакцій мікро-  і  макроорганізму  можна розглядати  в  остаточному  підсумку   як   спрямований   на   відновлення порушеного гомеостазу й біологічної рівноваги з навколишнім середовищем.

Збудник визначає не тільки виникнення інфекційного процесу, але і його специфічність.  Так,  збудник  чуми  викликає  чуму,  холери  – холеру й т.д. Цікаво, що оскільки інфекційні хвороби стали  відомі людству раніше, ніж мікроорганізми, що їх викликають, то  їхній  збудник, як правило, одержував назву, що відповідає захворюванню. У  той  же  час специфічність  не   є   абсолютною.   Наприклад,   одне   інфекційне захворювання може викликати різні  збудники  (сепсис)  і,  навпроти,  один збудник (стрептокок) може викликати різні хвороби  (скарлатина,ангіна).

Протягом всього свого життя людина контактує з  величезним  світом мікроорганізмів, але викликати інфекційний  процес  здатний  лише  мізерно мала частина цього світу (приблизно 1/30000). Ця здатність  у  значній ступені визначається патогенністю збудника.

Патогенність  (хвороботворність)  –  видова  ознака  мікроорганізму, закріплена   генетично   й    характеризує    здатність    викликати захворювання. За цією ознакою мікроорганізми підрозділяються на  патогенні, умовно-патогенні   й   непатогенні   (сапрофіти).   Головними   факторами, що визначають  патогенність,   є   вірулентність,   токсигенність   і інвазивність.

Вірулентність – це ступінь, міра патогенності, індивідуально властива конкретному штаму патогенного збудника.

Токсигенність – це здатність  до  вироблення  й  виділення  різних токсинів (екзо- і ендотоксини).

Інвазивність (агресивність) – здатність до проникнення в  тканини  й органи макроорганізму й поширенню в них.