3.2.2. Ведення наступу на противника, який обороняється, з ходу.

Висування батальйону (роти) до рубежу переходу в атаку починається в установ­лений час або за командою (сигналом) старшого командира (начальника) і здійснює­ться з максимальною швидкістю.

Побудова колони батальйону (роти) під час висування до рубежу переходу в ата­ку повинна забезпечувати швидке розгортання його в передбойовий і бойовий поряд­ки. З цією метою роти (взводи) в колонні батальйону (роти) можуть висуватися із за­собами посилення, а танки, що придані механізованому батальйону - в голові колони.

З рубежу (пункту) розгортання в ротні колони вони виходять на свої напрямки.

Батальйон (рота), висуваючись з максимально допустимою швидкістю, послідо­вно розгортається із указаних рубежів (пунктів) в ротні та взводні колони, а з підхо­дом до рубежу переходу в атаку - в бойовий порядок

Атака починається з виходом в установлений час танкових і механізованих під­розділів в бойовому порядку на рубіж переходу в атаку, з цього рубежу танкові і мехаиізовані підрозділи, взаємно підтримуючи один одного вогнем, атакують против­ника і стрімко просуваються до переднього краю його оборони.

Під час атаки механізованих підрозділів у пішому порядку - БМП (БТР) з підходом до рубежу спішування збільшують швидкість і доганяють танки. З виходом їх на цей рубіж особовий склад механізованих підрозділів за командою командирів рот швидко спішується, на ходу розгортається в цеп і слідом за танками по їх коліям і по проробленим проходам долає мінні поля противника.

Атаку переднього краю противника і розвиток наступу в глибину батальйон (ро­та) здійснює так само, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

III. Заключна частина

Способи ведення наступального бою в сучасних умовах постійно вдосконалюються. Тому, зараз, як ніколи, від командирів та штабів вимагається постійний пошук нових більш ефективних способів розгрому противника, його вогневого ураження, побудови бойового порядку, визначення бойових завдань підрозділам, мето­дів організації взаємодії, керівництва військами, бойового, технічного та тилового за­безпечення. Особливе значення набуває навченість, морально-психологічна підготовка військ, тому що у сучасному загальновійськовому бою вирішальна роль все ж таки належить воїну. Щоб успішно діяти в умовах сучасного бою, він повинен володіти високими бойовими психологічними та моральними якостями.

Ці якості випрацьовуються всією системою військового навчання та виховання і є результатом систематичної наполегливої роботи командирів.

Завдання на самопідготовку:

1. Вивчити матеріал лекції за конспектом та БССВ ч. 2, с.75 -129.

2. Викреслити необхідні схеми БС СВ ч.2, додаток 9, 10,16;

3. Законспектувати ведення наступу в особливих умовах.

Розробив старший викладач кафедри тактики В.С.РЯСНИЙ

Мета наступу: розгром (знищення ) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

Наступ включає:

• ураження противника усіма наявними засобами;

• рішуча атака;

• стрімке просування військ в глибину бойового порядк

у противника;

• знищення і полонення живої сили противника;

• захоплення озброєння техніки, районів (рубежів) місцевості.

Досягається:

- вмілим застосуванням усіх засобів ураження;

- швид­ким використанням результатів ударів авіації і вогню

артилерії;

- своєчасним нарощування зусиль в глибину;

- широким застосуванням охоплень, обходів і проведенням

атак у фланг

і тил противнику.

Ведеться:

- на противника, який обороняється – з положення безпосереднього

зіткнення або з ходу;

- на противника, який наступає - зустрічний бій;

- на противника, який відходить - переслідування.

Підготовка наступу включає:

Організацію бою:

- прийняття рішення;

- рекогносцировку;

- постановку бойового завдання підрозділам;

- організацію взаємодії вогневого ураження противника,

всебічного забезпечення і управління.

Підготовку батальйону (роти) до виконання бойового

завдання;

Підготовку вихідного району;

Організацію і проведення виховної роботи;

Практичну роботу командира батальйону (роти), його

заступників в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Бойовий порядок батальйону у наступі

Бойовий порядок батальйону у наступі

Для викладача Т 1 Зан. 5

Наступ може здійснюватися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з противником. Як показує досвід минулих війн, найважливішу роль у визначенні способу переходу в наступ грає міра вогневого придушення оборони противника. До появи автоматичної зброї, коли вогнева потужність військ була порівняно невеликою, перехід в наступ, як правило, здійснювався після попереднього зближення з противником.

У початковому районі, тобто в безпосередній близькості від противника, здійснювалася підготовка до наступу. Командири і штаби, організуючи бій, проводили рекогносцировку, на місцевості ставили бойові задачі підрозділам, організовували взаємодію, бойове, технічне і тилове забезпечення. Одночасно проводилося дообладнання початкового району для наступу.

Перехід в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником був зумовлений тим, що стрілецькі з'єднання і частини через невисоку рухливість (пересувалися найчастіше в пішому порядку) не могли атакувати противника з ходу, відразу після висунення з глибини. Вони мали максимально наблизитися до переднього краю оборони противника і мати певний час для підготовки до наступу, щоб забезпечити стрімкий кидок в атаку. Крім того, вони не могли завдати сильного удару по противнику, не створивши заздалегідь на ділянках прориву високу щільність сил і засобів (до 200 і більше за знаряддя, 30-40 танків на 1 км фронту), а також необхідні запаси боєприпасів, пального і інших матеріальних засобів.

Зосередження великої маси військ і бойової техніки в початковому районі в безпосередній близькості від противника досягалося умінням командування, штабів і військ приховати від ворога підготовку наступу. Тільки при цій умові забезпечувалася раптовість дій.

У сучасних умовах способи переходу військ в наступ отримали подальший розвиток. У зв'язку з потужністю, що різко зросла, високою точністю, дальнобійністт, швидкодією засобів ураження та рухливістю частин і підрозділів відпадає необхідність завчасного зосередження ударних угрупувань в безпосередній близькості від переднього краю оборони противника. Таке зосередження стає навіть ризикованим, оскільки виникає небезпека ядерного і вогневого ураження військ противником. Володіючи високою маневреністю, військо тепер може швидко висуватися з глибини і атакувати з ходу. Цей ефективний спосіб переходу в наступ застосовується зараз в багатьох арміях світу.

У сучасних умовах перехід в наступ з ходу може здійснюватися не тільки в процесі розвитку бою в тактичній або оперативній глибині оборони противника, але і на самому початку операції, в тому числі при прориві підготовленої, добре укріпленої оборони, оскільки ядерними і вогневими ударами наступаючі війська спроможні знищити або надійно подавити оборону і, використовуючи їх результати, стрімко атакувати противника, розвиваючи успіх в глибину.

Для підготовки такого наступу війська, як правило, займають і обладнують початкові райони в глибині своєї оборони, на такому віддаленні від ліній бойового зіткнення військ, яке забезпечує недосяжність їх від основної маси тактичних засобів ядерного нападу і артилерії противника, а також знижує ефективність застосування його наземних засобів розвідки. При цьому для висунення до переднього краю оборони противника повинно затрачуватися мінімальний час.

У сприятливих умовах обстановки (як правило, в ході розвитку бойових дій в глибині оборони противника) підрозділи можуть атакувати противника, розгортаючись в бойовий порядок з похідних колон, тобто безпосередньо з маршу. Такий спосіб атаки не дає противнику можливості маневрувати, забезпечує досягнення раптовості удару. Організація бою в цьому випадку—прийняття командиром рішення, постановка бойових задач підрозділам, організація взаємодії—буде здійснюватися, як правило, в русі або під час коротких зупинок. Підрозділи переходять в атаку по мірі їх підходу до переднього краю оборони противника.

У сучасних умовах широке застосування нової зброї, авіаційних засобів створює передумови для подальшого розвитку способів переходу військ в наступ - поєднання ударів з фронту, флангів і тилу, ударів з повітря, а на приморських напрямах, з моря;

послідовного і одночасного обхвату активними бойовими діями бойових порядків противника; використання різних прийомів військової хитрості для введення його в оману.

Коли наступ здійснюється з висуненням військ з глибини, його підготовка полегшується тим, що проводиться при відсутності безпосереднього зіткнення з противником. Однак в цьому випадку зростає фізичне напруження особистого складу, підвищується витрата пального і інших матеріальних засобів в зв'язку з висуненням перед початком атаки. Не виключено, що висунення доведеться здійснювати в обстановці масового руйнування, наявності на маршрутах ділянок радіоактивного та хімічного зараження, вогнищ пожеж і районів затоплень. Внаслідок нанесення противником ядерних і вогневих ударів, особливо високоточними бойовими комплексами, окремі елементи бойового порядку частин можуть бути виведені з ладу ще до початку атаки.

З метою зменшення втрат від високоточної зброї противника підрозділи, що висуваються, повинні долати відкриті ділянки місцевості з максимально допустимою швидкістю, збільшувати дистанцію між підрозділами і бойовою технікою, не допускати скопичень військ і зупинки колон.

Наступ з ходу вимагатиме від командирів, штабів і військ високої мобільності дій, швидкої ліквідації наслідків ядерного і вогневого нападу противника, обходу при необхідності зон зараження, вогнищ пожеж і районів затоплень. Підрозділи повинні уміти висуватися з максимально високою швидкістю, швидко розгортатися в бойовий (передбойовий) порядок і стрімко атакувати противника.

З метою вогневого прикриття підрозділів, що висуваються, від ударів противника важливо своєчасно знищувати його дальнобійні вогневі засоби і, передусім, розвідувально-ударні комплекси, реактивні системи залпового вогню, засоби дистанційного мінування місцевості, а також придушувати (засліплювати) технічні засоби розвідки і управління зброєю та військами.

Для організованого висунення, розгортання і забезпечення одночасного переходу в атаку підрозділу найчастіше вказуються: маршрут висунення, початковий рубіж (пункт), рубежі (пункти) розгортання в батальйонні і ротні (взводні) колони (іноді і рубежі регулювання), рубіж переходу в атаку (схема 1).

Рубежі розгортання підрозділів визначаються з таким розрахунком, щоб забезпечити високий темп їх висунення і зменшити імовірність ураження ядерними і вогневими ударами противника. Наприклад, рубіж розгортання в батальйонні колони призначається поза межами досяжності вогню основної маси артилерії противника. З виходом підрозділів на цей рубіж, як правило, починається вогнева підготовка атаки. Під її прикриттям підрозділи висуваються для атаки.

Основним критерієм при визначенні видалення рубежу розгортання в ротні колони є досяжність установок ПТКР, танків і знарядь противника, що виділяються для стрільби прямим наведенням. Підрозділи повинні розвернутися в передбойовий порядок до вступу в зону вогневого впливу цих засобів. Рубіж розгортання у взводні колони призначається по можливості за складками місцевості або в місцях, укритих від вогню противника, особливо від його ПТКР ближньої дії.

Практика тактичних навчань показує, наскільки важливо правильно обрати рубіж переходу в атаку. При цьому враховуються характер оборони противника, міра її вогневого ураження, умови місцевості, а також засіб атаки—чи здійснюється вона на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або в пішому порядку.

Якщо наступ ведеться в пішому порядку, то рубіж переходу в атаку призначається якомога ближче до переднього краю оборони противника. Це дає можливість максимально скоротити розрив у часі між моментом нанесення по противнику вогневого удару і початком атаки. Рубіж спішення призначається, як правило, в місцях, укритих від вогню противника, особливо його протитанкових засобів ближньої дії.

При діях на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) рубіж переходу в атаку вибирається з таким розрахунком, щоб висунення до нього підрозділів здійснювалося потайно, а видалення його забезпечувало ведення дійсного вогню з основних видів зброї ближнього бою та дозволяло підрозділам безупинно, з високою швидкістю атакувати противника у вказаний час («Ч»).

Якщо атака з ходу внаслідок тих або інших обставин виявиться недоцільною, здійснюється перехід в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником (схема 2). У цьому випадку підрозділи мають можливість завчасно вивчити систему оборони противника, місцевість як в своєму розташуванні, так і в розташуванні противника. Однак, оскільки війська при підготовці бою знаходяться в межах досяжності вогню всіх вогневих засобів противника, збільшується небезпека їх ядерного і вогневого ураження. Крім того, тому, хто обороняється, легше покрити угрупування наступаючих військ. Внаслідок цього вимоги до забезпечення прихованості дій підрозділів та досягненню раптовості атаки підвищуються.

Тому особливо важливо уміло вибрати початковий район для наступу і ретельно обладнати його в інженерному відношенні. З метою захисту від ударів високоточної зброї противника при знаходженні у вихідному району підрозділи використовують захисні і маскуючі властивості місцевості. Укриття бойової техніки від радіолокаційної розвідки самонавідних боєприпасів противника досягається за рахунок застосування табельних засобів маскування і використання місцевих матеріалів, а також проведення імітаційних заходів, створення хибних теплових цілей. Для зниження рівня теплового випромінювання від агрегатів живлення базових двигунів бойової техніки використовуються місцеві матеріали. Наприклад, машини можна накривати мокрими гілками, а також азбестом, склотканиною, брезентом. Крім того, застосовуються маскуючі дими, техніка забарвлюється в маскуючий колір. Для перегрупування та зміни військ широко використовуються ніч і інші умови обмеженої видимості.

Бойовий порядок підрозділів для наступу з безпосереднього зіткнення з противником створюється зазделегідь. Мотострілецькі роти першого ешелону займають початкове положення в першій траншеї і ходах сполучення, що примикають до них. Перед початком атаки вони повинні знаходитися в постійній готовності до відбиття можливого нападу противника. Танкові підрозділи займають очікувальні позиції. У період Великої Вітчизняної воїни такі позиції, як правило, призначалися на відстані до 8 км від переднього краю оборони противника. На рубіж переходу в атаку танки висуваються в період вогневої підготовки атаки. Танки, які знаходяться в опорних пунктах рот, переходять в атаку після необхідного перегрупування.

При постановці бойових задач мотострілецькому батальйону зазначається початковий район для наступу і порядок його заняття, вказується, де, хто і коли проробляє проходи для танків і як вони означаються, порядок їх подолання і ведення вогню при русі в атаку.

У початкове положення мотострілецькі підрозділи вийдуть по прихованим шляхам і ходам сполучення. Бойові машини піхоти (бронетранспортери), використовуючи складки місцевості і природні укриття, займають вогневі позиції найчастіше за своїми підрозділами в готовності до підтримки їх атаки вогнем з своєї зброї і просуванню за ними в ході наступу. Мотострілецькі підрозділи в цьому випадку атакують, як правило, в пішому порядку.

Мистецтво командирів і штабів при виборі способів переходу в наступ полягає в тому, щоб в повній мірі використати чинник раптовості, застати противника непідготовленим, не дати йому можливості в повній мірі використати свої сили і засоби, насамперед високоточну зброю при відбитті атаки наступаючих військ, і разом з тим створити сприятливі умови для нанесення приголомшуючого удару по противнику, широкого і сміливого маневрування вогнів і підрозділами при здійсненні прориву ворожої оборони.

Бойові задачі

Одним з важливих питань організації бою є уміле визначення частинам і підрозділам бойових задач. Бойова задача регламентує дії частин і підрозділів і є основою для планування бою, організації між командирами і штабами взаємодії, управління і всебічного забезпечення бойових дій. Її своєчасне і точне виконання—головний показник успіху наступу.

Утримання бойових задач військ в наступі відображає досягнутий рівень їх технічного обладнання, бойової виучки, морально-бойових якостей особистого складу. Правильно визначити бойові задачі підрозділам — це означає точно врахувати всі чинники обстановки, а передусім бойові можливості своїх військ і противника, співвідношення сил, вплив місцевості та інші умови.

При всіх обставинах бойові задачі військ повинні бути реально здійсненими. Не можна допускати ні їх заниження, ні завищення. Практика постановки непосильних задач, крім втрат, виснаження сил і підриву військового духа нічого не дає.

Змістом бойової задачі військ в наступі є розгром угрупування противника і оволодіння певним рубежем (районом) місцевості до призначеного терміну.

Головним об'єктом дій наступаючих військ є, безумовно, противник. Тільки із знищенням (полоненням) його живої сили, поразкою (захопленням) засобів боротьби створюються умови для досягнення мети бою.

Мистецтво командира і штабів при визначенні способів розгрому противника полягає в тому, щоб визначити такі об'єкти в його розташуванні, з опануванням яких досягається підрив його бойової стійкості, порушується система вогню, управління і всієї оборони загалом.

У нерозривному зв'язку з визначенням об'єктів оборони противника знаходяться і вибір районів місцевості, якими треба оволодіти. Здійснюючи розгром противника, наступаючі підрозділи просуваються і одночасно захоплюють рубежі і райони місцевості. Інакше кажучи, розгром противника і оволодіння рубежем, районом місцевості — єдиний процес.

Місцевість як елемент бойової обстановки дуже впливає на дії військ протиборствуючих сторін. Міра позитивного (негативного) впливу її тактичних властивостей на виконання бойової задачі підрозділами виявляється в тій мірі, в який особистий склад уміло (невміло) їх використовує.

У наступі, щоб створити сприятливі умови для розгрому угрупування противника, необхідно оволодіти ключовими об'єктами місцевості розташування, такими, як вузли доріг, населені пункти, командні висоти, гірські перевали, переправи через водні перешкоди. З втратою цих об'єктів противник, що обороняється, як правило, позбавляється багатьох важливих переваг, затруднюється його маневр силами і засобами, порушуються система вогню, взаємодія і управління військами, а наступаючі війська отримують можливість диктувати противнику свою волю, розвивати успіх.

Уміле використання місцевості для маневру з метою швидкого виходу на фланг та в тил противнику, нанесення йому рішучих ударів, розчленування його бойового порядку і знищення по частинах є показником бойової майстерності підрозділів.

Нарівні з такими найважливішими елементами обстановки, як противник і місцевість, виконання бойової задачі залежить від часу. Зараз чинник часу в наступі має першорядне значення. Підрозділ може оволодіти призначеним рубежем, районом місцевості, просунутися на велику глибину, здійснити вдалий маневр, але якщо це буде зробило несвоєчасно, з запізненням, то виконання бойової задачі може бути зірване.

Командиру, що організовує наступ, необхідно правильно розрахувати час, чітко спланувати бій, домагатися своєчасного знищення вогневих засобів противника, особливо його засобів ядерного нападу, систем високоточної зброї, протитанкових,засобів, а також дезорганізації управління військами і зброєю противника.

Терміни виконання бойової задачі в наступі повинні забезпечувати розгром противника в мінімальний час, досягнення високого темпу просування і безперервності розвитку бою. Противник, що обороняється, повинен бути випереджений в здійсненні маневру, відкритті вогню, проведенні контратаки і т. д. «Випередити—значить перемогти», вчив А. В. Суворов.

Точний розрахунок часу виконання бойової задачі, чітке узгодження бойових зусиль сил і засобів по задачах, рубежах, часу і способах дії — найважливіші передумови успіху в наступі. Досвід тактичних навчань показує: чим досконалішим є планування бою, глибшим є передбачення командиром розвитку подій в бою, тим менше змін в ході наступу вимагатиметься внести в прийняте рішення, порядок взаємодії.

Утримання бойових задач військ в наступі не залишається постійним. Воно змінюється в залежності від вдосконалення засобів озброєної боротьби, зростання вогневих і ударних можливостей частин і підрозділів, розвитку оборони противника.

Конкретний зміст бойових задач підрозділів залежить від обстановки, що складається. Загалом для них так само, як і для з'єднань і частин, характерне збільшення бойових можливостей, а отже, і темпів просування в наступі. Відповідно до цього інакше, чим в минулому, визначаються бойові задачі. Якщо у минулу війну батальйону першого ешелону ставилася тільки найближча задача, то тепер при наступі на підготовлену оборону противника йому вказуються найближча, подальша задачі і напрям подальшого наступу.

Змістом найближчої задачі батальйону першого ешелону може бути знищення противника в районі оборони батальйону першого ешелону на своєму фронті наступу і оволодіння першою позицією. Подальша задача батальйону полягає в розвитку наступу, розгромі у взаємодії з сусідніми батальйонами, бригадних (полкових) резервів противника і оволодінні їх рубежем. Напрям подальшого наступу батальйону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання бойової задачі полку (схема 3).

Найближча задача роти першого ешелону, як правило, полягає в знищенні у взаємодії з сусідніми підрозділами противника в опорному пункті роти першого ешелону і оволодінні їм. Напрям подальшого наступу роти визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувався розгром противника в глибині району оборони батальйону першого ешелону.

Найближча задача танкової роти, доданої мотострілецькому батальйону, як правило, полягає в знищенні у взаємодії з мотострілецькими ротами противника в опорному пункті роти першого ешелону і оволодінні їм. Напрям подальшого наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання найближчої задачі мотострілецького батальйону.

Роті другого ешелону найчастіше вказуються напрямок та порядок переміщення. В ході наступу, можливі рубежі введення в бій, найближча задача і напрям подальшого наступу.

Важливим елементом бойової задачі є ширина смуги (фронту) наступу військ. Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що смуга наступу з'єднання частини повинна передусім забезпечувати можливість створення в ній необхідної переваги над противником в силах і засобах.

У сучасному бою при наявності постійної загрози застосування противником ядерної і високоточної зброї смуга наступу, з одного боку, повинна забезпечувати досягнення вирішальної переваги в силах і засобах, з іншого — необхідне розосередження підрозділів і у разі нанесення противником ядерних і вогневих ударів по наступаючих військах — мінімальні втрати. Це означає, що смуга наступу не повинна бути ні понадміру вузькою, ні понадміру широкою. У вузькій смузі неминуче створення небезпечного переуплотнення сил і засобів, а призначення дуже широкої смуги може привести до розпилення зусиль і ослаблення удару.

Розрахунковою одиницею для визначення ширини смуги наступу в тактичній ланці є батальйон. В залежністі від обстановки, і зокрема від застосування старшим командиром (начальником) на напряму дій батальйону ядерної зброї, а також від способу атаки — на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або в пішому порядку і інших чинників — ширина фронту наступу батальйону може бути різною.

Досвід воєн і післявоєнних навчань показує, що одним з найважливіших умов успішного виконання військами бойової задачі в наступі є рішуче зосередження зусиль на головному напрямі у вирішальний момент. У сучасних умовах значне розосередження дій військ у часі і просторі, осередковий характер бою викликають певну небезпеку розпилення бойових зусиль.

Командирам і штабам необхідно виявити високе мистецтво в організації-бою, і передусім правильно визначити напрям головного удару в наступі. Для цього важливе ретельне урахування всіх чинників обстановки, що впливають на виконання бойової задачі. Напрям головного удару повинен забезпечувати його раптовість, створювати вигідні умови для зосередження і розгортання підрозділів, здійснення маневру, швидкого виходу в райони, оволодіння якими порушить стійкість тактичної оборони противника, і виконання бойової задачі в призначені терміни.

У сучасних умовах при наявності постійної загрози застосування противником ядерної зброї і розвідувально-ударних комплексів навряд чи буде можливим створювати на ділянках прориву таку щільність сил і засобів, які мали місце в Велику Вітчизняну війну. Разом з тим не можна допускати і іншу крайність—розраховувати на те, що вдасться прорвати сильну, глибоко ешелоновану оборону, насичену великою кількістю вогневих засобів, але забезпечивши вирішальну перевагу над противником в силах і засобах на головному напрямі.

Особливо це важливо при наступі із застосуванням тільки звичайної зброї. Тому головний упор потрібно робити на створення не стільки кількісної, скільки якісної переваги над противником в силах і засобах, а також на забезпечення точності і швидкості розвідки і ураження об'єктів (цілей), застосування більш могутніх боєприпасів, на уміле поєднання високоманеврових наземних і повітряних дій.

Розглядаючи шляхи розвитку тактики наступального бою, потрібно зазначити, що зараз, коли бойові дії охоплюють одночасно всю глибину бойової побудови протиборствуючих сторін, виникає необхідність в певному перегляді змісту бойових задач військ в наступі. Зокрема, представляється доцільним визначати їх не по рубежах, як це робилося досі, а по важливим районам (об'єктам), захоплення яких забезпечить підрив тактичної стійкості оборони противника.

Це зумовлюється тим, що не оборонні позиції і смуги складають тепер основу оборони, а передусім угрупування вогневих засобів противника в сукупності з його першим і другим ешелонами, розташованими в певних районах. До того ж війська не просуваються від рубежу до рубежу, як під час минулої війни, а глибоко вклинюються в оборону противника і розвивають наступ понапрямкам, поєднуючи свої дії з діями тактичних повітряних десантів, що висаджуються в тил противника.

Загалом зростання бойових можливостей загальновійськових з'єднань, частин і підрозділів в сучасних умовах створює об'єктивні передумови для збільшення об'єму і глибини задач, що вирішуються ними, досягнення високого темпу наступу.

Для реалізації цих можливостей від командирів, офіцерів штабів, політпрацівників потрібно уміння вибирати ефективні способи розгрому противника, зосереджувати зусилля на вирішальному напрямі, організовувати безперервну взаємодію, застосовувати гнучкий маневр в бою, майстерно будувати бойові порядки військ.

Бойовий порядок

У тісному взаємозв'язку з поставленими військам бойовими задачами будується їх бойовий порядок. Він повинен відповідати меті бою і умовам обстановки. Бойовий порядок будується так, щоб забезпечувалися успішний розгром противника, рішуче зосередження зусиль на вибраних напрямах, тісне і безперервне поєднання вогню, руху і маневру в ході наступу, можливість своєчасного нарощування зусиль з глибини, а також надійне управління військами.

У сучасних умовах в зв'язку з надходженням в сухопутні війська нових засобів боротьби проти ядерної зброї, а також різних ракетних комплексів, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракет, вертольотів вогневої підтримки, а також внаслідок значного збільшення кількості танків, підвищення ефективності інших вогневих засобів, їх точності, дальнобійністі і швидкодії підвищилися вимоги до бойового порядку військ.

Бойовий порядок повинен забезпечувати успішне ведення бою як і з застосуванням, так і без застосування ядерної зброї; рішуче ураження противника на всю глибину бойової задачі і відбиття його ударів з повітря; швидке і повне використання результатів ядерного і вогневого ураження; найменшу уразливість підрозділів від ядерних і вогневих ударів високоточної зброї противника, а також стійку безперервну взаємодію і управління військами в самій складній обстановці.

По досвіду тактичних навчань бойовий порядок частини (підрозділу) при прориві оборони противника будується найчастіше в один або два ешелони. Перший ешелон, як правило, створюється найбільш сильним і призначається для розгрому протистоючого угрупування противника, виконання бойової задачі і розвитку наступу. Другий ешелон призначається для нарощування зусиль і розвитку успіху першого ешелону, заміни підрозділів першого ешелону, що понесли втрати, відбиття контратак противника, ведення наступу на новому напрямі. При ешелонній побудові бойового порядку створюється загальновійськовий резерв, який призначається для розв'язання раптово виникаючих в ході наступу задач.

З прийняттям в армії США концепції повітряно-наземної операції різко зростає загроза ураження других ешелонів і резервів. Отже, потрібне особливо ретельне забезпечення їх захисту від високоточної зброї противника, що обороняється.

Механізовані підрозділи використовуються в наступі в складі першого і другого ешелонів, а також в загальновійськовому резерві. Вони можуть діяти як авангард, передовий, обхідний загони, тактичний повітряний і морський десанти. Мотострілецькі підрозділи виконують свою задачу по знищенню противника в тісній взаємодії з танками, артилерією і підрозділами інших родів військ. Уміло поєднуючи вогонь і маневр, вони стрімко атакують противника, знищують його живу силу, елементи розвідувально-ударних комплексів, танки, бойові машини піхоти, артилерію, протитанкові і інші вогневі засоби, засоби ядерного і хімічного нападу, літаки, вертольоти, крилаті ракети і інші повітряні цілі, засоби дистанційного мінування місцевості, опановують позиціями противника і в швидкому темпі розвивають наступ.

Важливу роль в розгромі противника, що обороняється, грають танкові підрозділи. Володіючи високою ударною силою і маневреністю, вони здатні через проломи, що утворилися в обороні, раптово виходити в тил противнику, знищувати осередки опору, що збереглися, громити відповідні резерви, знищувати засоби ядерного і хімічного нападу, захоплювати важливі об'єкти і тим самим забезпечувати швидкий розгром угрупування, що обороняється. Танкові підрозділи використовуються в наступі для посилення мотострілецьких підрозділів або самостійно, особливо на ділянках, де по обороні противника наносяться ядерні удари. В цьому випадку вони діють, як правило, на напрямі головного удару.

Однією з тенденцій вдосконалення бойових порядків мотострілецьких і танкових частин і підрозділів (в тому числі і таких підрозділів, як рота і взвод) в наступі в сучасних умовах є подальше збільшення їх тактичної і вогневої самостійності.

Це зумовлене тим, що вони тепер часто будуть діяти на окремих напрямах, іноді в значному відриві від головних сил.

Прогнозуючи подальший розвиток тактики наступального бою, можна передбачити, що під впливом сучасної зброї, все більшого насичення сухопутних військ авіаційними засобами, бойовий порядок військ в наступі по своєму призначенню становитиме наче два ешелони — наземний, задачами якого є здійснення прориву оборони противника і розвиток досягнутого успіху в глибину, і повітряний, що створюється для обхвату бойових порядків військ, що обороняються, по повітрю і нанесення ударів по них з тилу.

Як і в минулу війну, в цей час виникає необхідність створення в першому ешелоні при прориві оборони противника досить сильних артилерійських груп, здатних безперервно підтримувати вогнем наступаючі війська в ході всього бою, знищувати виявлені вогневі засоби противника, особливо засоби ядерного і хімічного нападу, артилерію, розвідувально-ударні комплекси, реактивні системи залпового вогню, танки, ПТКР, бойові машини піхоти, радіоелектронні об'єкти, засоби ППО, засоби дистанційного мінування місцевості, вражати живу силу в опорних пунктах, а також засліплювати вогневі засоби, руйнувати і задимлювати фортифікаційні споруди.

Більш високі вимоги пред'являються зараз і до протиповітряної оборони. Вона повинна здійснюватися безперервно в ході всього бою, надійно прикривати наступаючі частини і підрозділи при виконанні ними бойових задач. Угрупування сил і засобів ППО має бути здатним в будь-який час року і доби знищувати повітряного противника, що з'являється з будь-яких напрямків, на всіх висотах, особливо на малих і надмалих. З цією метою підрозділи військової ППО розгортаються і діють безпосередньо в бойових порядках мотострілецьких і танкових підрозділів, що прикриваються.

Велику роль в наступі грають зараз тактичні повітряні десанти. Їх застосування дає можливість швидко використати результати ядерного і вогневого ураження, збільшити силу і глибину одночасного удару по противнику, зривати його маневр з метою відновлення порушеної системи оборони. Тактичний повітряний десант може застосовуватися для захоплення і знищення найбільш важливих об'єктів противника, в тому числі засобів ядерного нападу, бойових комплексів високоточної зброї, пунктів управління і вузлів зв'язку, захоплення і утримання районів (рубежів) і об'єктів місцевості в тактичній і найближчій оперативній глибині, таких, як вузли доріг, мости, перевали, переправи через водні перешкоди, а також для сприяння наступаючим військам в швидкому подоланні природних перешкод та забезпечення високого темпу наступу, знищення тилових баз, складів, руйнування трубопроводів і інших об'єктів тилу противника.

Глибина, час і способи висадки повітряного десанта можуть бути різними. По досвіду навчань тактичні повітряні десанти в складі посиленого батальйону висаджувалися на значну глибину.

Підвищення рішучості і динамічності сучасного наступального бою відкриває самі широкі можливості для застосування передових загонів. Крім захоплення окремих об'єктів місцевості (вузлів доріг, населених пунктів, перевалів), передові загони можуть виконувати більш складні, ніж в минулу війну, бойові задачі: знищувати засоби ядерного і хімічного нападу, наземні елементи розвідувально-ударних комплексів, засоби ППО, пункти управління противника, деякі його тилові об'єкти, вести боротьбу з повітряними (морськими) десантами і аеромобільними підрозділами. При постановці бойових задач передовому загону, як правило, вказуються склад і напрям дій, яким рубежем і до якого часу оволодіти, порядок підтримки його дій вогнем артилерії і ударами авіації.

Важливим елементом бойового порядку в наступі в сучасних умовах є протитанкові резерви, призначені для ведення боротьби з контратакуючими танками противника, прикриття спільно з рухомим загоном загороджень загрозливих напрямків і відкритих флангів, рубежу розгортання і введення в бій другого ешелону (загальновійськового резерву).

З метою підвищення швидкості здійснення маневру на загрозливі напрями деякого резерва, наприклад загальновійськовий, інженерний, а також рухомий загін загороджень можуть діяти на вертольотах.

Суттєвих змін зазнав бойовий порядок мотострілецьких і танкових батальйонів. Під час Великої Вітчизняної війни бойовий порядок стрілкового (танкового) батальйону будувався частіше за все в один ешелон з виділенням резерву. Це було обумовлене тим, що батальйон мав в своєму складі порівняно невелику кількість штатних і доданих підрозділів інших родів військ, внаслідок чого вогнева і ударна потужність його була невеликою.

У сучасних умовах оснащений ефективною зброєю і бойовою технікою мотострілецький (танковий) батальйон володіє високою ударною і вогневою потужністю і маневреністю, броньовим захистом і стійкістю від впливу зброї масового ураження. До того ж батальйону може додаватися значна кількість засобів посилення— артилерійський дивізіон або батарея, протитанкові засоби, зенітна батарея (взвод), а також підрозділи інженерних і хімічних військ. Мотострілецькому батальйону можуть додаватися також танкові, а танковому батальйону— мотострілецькі підрозділи. Все це значно підвищує бойові можливості батальйону в наступі.

У зв'язку з цим зростає кількість елементів бойового порядку мотострілецького (танкового) батальйону, більш різноманітнішою, ніж раніше, стає його будова. Бойовий порядок батальйону складається зараз з роти першого ешелону з її засобами посилення, роти другого ешелону або резерву, засобів протиповітряної оборони і вогневих засобів, що залишається в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, а також батальйонного тилу (схема 4).

Важливу роль в вирішенні задач мотострілецьким батальйоном грають підрозділи протитанкових керованих ракет і гранатометів, що тепер входять в його склад, а також артилерія, що додається батальйону. Ці засоби повинні придушувати або знищувати цілі, передусім броньовані, що заважають просуванню наступаючих підрозділів.

Зенітні підрозділи, що знаходяться в бойовому і похідному порядках батальйону; здатні знищувати літаки, вертольоти, безпілотні засоби і повітряні десанти противника на малих і середніх висотах.

Підрозділи інженерних військ, що додаються батальйону, ведуть інженерну розвідку противника та місцевості, наносять противнику втрати, застосовуючи мінно-вибухові і інші засоби, а також знищують ядерні міни, проробляють проходи в загородженнях, в тому числі в тих, що влаштовуються засобами дистанційного мінування противника, влаштовують переходи через перешкоди, забезпечують утримання переправ і шляхів руху, здійснюють механізовану уривку окопів, траншей і ходів повідомлення, виконують інженерні заходи щодо маскування, обладнання і утримання пунктів водопостачання.

Важливі задачі в наступі вирішують підрозділи хімічних військ. Вони здійснюють радіаційну, хімічну і неспецифічну бактеріологічну (біологічну) розвідку, дозиметричний і хімічний контроль, проводять спеціальну обробку підрозділів, споряджають дегазаційні комплекти і прилади в підрозділах.

Головною задачею вогнеметних підрозділів в наступі є ураження живої сили, озброєння, бойової і іншої техніки противника, а також створення вогнищ пожеж. Вогнеметні підрозділи, як правило, додаються мотострілецьким підрозділам і діють в їх бойових порядках.

Підрозділи зв'язку батальйону забезпечують стійкий зв'язок з підлеглими (доданими) підрозділами і з сусідами, а також підтримують зв'язок зі старшим командиром.

Сучасний батальйон володіє певною автономністю в технічному і тиловому відношенні. Він має можливість своїми силами і засобами здійснювати ремонт і забезпечувати технічне обслуговування озброєння, утримання необхідних запасів матеріальних засобів, підвезення їх в підрозділи, заправляння техніки пальним, забезпечувати особистий склад гарячою їжею, провести розшук і евакуацію поранених з поля бою, надавати їм медичну допомогу.

Таким чином, бойовий склад мотострілецького (танкового) батальйону—основного загальновійськового тактичного підрозділу - забезпечує успішне рішення складних задач в наступі із застосуванням тільки звичайної зброї.

Батальйон, рота в залежності від обстановки можуть діяти в передбойових і піхотних порядках. Передбойовий порядок—побудова підрозділів для пересування в колонах, розчленованих по фронту і в глибину (схема 5). Він повинен забезпечувати найменшу уразливість підрозділів від зброї масового ураження, ударів високоточної зброї, вогню артилерії, ударів літаків і вертольотів противника, швидке розгортання підрозділів в бойовий порядок, досягнення високих темпів просування, а також стрімке подолання загороджень, зон радіоактивного і хімічного зараження, районів руйнування, пожеж і затоплень.

При висуненні на рубіж переходу в атаку, а також проломи розвитку наступу в тактичній і оперативній глибині оборони противника та його переслідуванні підрозділи можуть приймати похідний порядок, тобто пересуватися в колонах, що забезпечує високу швидкість рушення, швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядки, найменшу уразливість від зброї масової ураження і ударів РУК, літаків і вертольотів противника, підтримка стійкого управління підрозділами.

Як показує досвід військ, підрозділи повинні діяти в бойовому порядку головним чином при атаці опорних пунктів і вогневих позицій, що обороняються противником. Коли ж вдасться оволодіти ними і зламати організований опір противника, підрозділи швидко перебудовуються в передбойовий порядок і стрімко просуваються в глибину оборони. При підході до нового оборонного рубежу або позиції вони прагнуть з ходу, в передбойовиму порядку, використовуючи розриви і проміжки в побудові противника, проникнути в глибину його розташування і завдати ударів під його основній силі з флангів і тилу. Якщо вдалося зломити опір противника і змусити його відійти, підрозділи першого ешелону швидко шикуються в похідні колони і при максимально можливій швидкості спрямовуються в глибину оборони.

Мистецтво командира полягає в тому, щоб в динаміці бою грамотно, творче застосувати бойовий, передбойовий і похідний порядки, постійно відчувати "пульс бою" передбачувати розвиток бойових події, уміло та своєчасно перебудовувати війська, повністю використати бойові можливості частин, підрозділів.