8. Методи викладання укр. Та зар. Літ. В їх особистісній спрямованості на учня.

Класифікація Григорія Ващенка:

• За аналогією до методів науки;

• За ознакою активності учнів у навчальному процесі

3 Групи методів:

• Пасивні: лекція, розповідь вчителя, художні і творчі оповідання ,метод книжних завдань, метод наочного навчання;

• Напівактивні: сократівський (евристичний) – проблемне питання ,метод індукції; активно-ілюстративний: бесіда; лабораторно-ілюстративний(самотужки опрцьов матеріал);

• Активні : для вищої школи (рефератно-семінар метод; екскурсії ,археологічні розкопки ,студіювання пам’яток старовини); для середньої школи(шкільні екскурсії ,лабораторно-дослідн метод ,рефератно-семінар ,книжка в дослідницькій роботі учнів).

Класифікація Євгена Пасічника:

• На основі джерела знань.

Бесіда ,лекція, сам робота, гра .творче читання.

Класифікація Степанишина:

3 групи методів:

• Словесні (лекція, літ-рна гра, переказування, коментар худ.тексту ,виразно художнє читання);

• Наочні (ілюстрування ,програвання .демонстрація);

• Практичні (планування, тезування, конспект ,бібліографічний пошук ,реферування та ін.. види сам.роб).

Класифікація І.Лернера ,М.Скаткіна:

• В основі рівень пізнавальної діяльності.

Пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемного викладу, частково-пошуковий ,дослідницький.

Класифікація Кудряшова:

метод творчого читання ,репродуктивний, евристичний, дослідницький.

Класифікація Григорія Іоніна:

• Худ.інтерпретація (інсценізація .виразне читання тексту);

• Шкільна критика (публіцистична ,історико-літературна);

• Шкільне літ-рознавство (МАН).

9. Структура уроку літ. Проблема типології

9.Структура уроку літератури. Проблема типології

СУ складається із його етапів і передбачає їх послідовність та логічні зв'язки між ними. Структура уроку зумовлюється його типом, а тому є явищем відносно змінним. Ефективна навчальна діяльність можлива лише за умови чіткої організації навчання, коли детально продумана структура уроку, взаємозумовленість усіх його компонентів.

СУ визначається багатьма факторами. По-перше, змістом матеріалу, що вивчається в школі; по-друге, віковими особливостями учнів; по-третє, характером дидактичних завдань. Література, як навчальний предмет, з одного боку – це мистецтво, а з іншого – це і наука, адже на уроці засвоюються закономірності вивчення літератури, наукові твердження і забезпечується певна естетична насолода. У своїй основі урок завжди багатоаспектний і багатофункціональний. Однією з головних рис сучасного уроку літератури має бути нетрадиційність, несхожість у побудові.

Структура уроку:

Перевірка домашнього завдання. Організація перевірки стану виконання домашнього завдання передбачає: перегляд наявності в учнів зошитів з домашнім завданням, з'ясування питання, хто його не виконав з поважних причин, які труднощі виникли в учнів під час його виконання.

Ефективність організації перевірки домашнього завдання залежить також від того, які при цьому методи, прийоми, форми та засоби використовує вчитель (вибіркове читання відповідей, робота біля дошки, перевірка лише наявності виконаного завдання, самостійна короткочасна диференційована робота за картками з аналогічними завданнями, індивідуальна робота вчителя з відстаючими чи сильними учнями). При цьому важливим є розвиток ініціативи і творчості вчителя і учнів, бажання та взаємний інтерес у досягненні поставлених мети та завдань, забезпечення стану розкутості учнів, що сприяє з'ясуванню важкого, незрозумілого, що виникло при виконанні домашнього завдання.

• Регламентація витрати часу на перевірку домашнього завдання

Актуалізація і корекція опорних знань учнів. Актуалізація — це відтворення раніше засвоєних знань і способів діяльності, необхідних і достатніх для засвоєння нового навчального матеріалу, стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ефективність актуалізації опорних знань залежить від раціональної постановки мети, змісту, форм та методів реалізації даної структурної складової уроку. «Актуалізація і корекція опорних уявлень та понять на уроці займають 5—7 хвилин і проводяться по-різному: бесіда, письмова робота, короткий запис відповідей, заповнення таблиць, повторення матеріалу за підручником, використання науково-популярної чи довідкової літератури, розгляд малюнків, аналіз таблиць». При цьому важливо забезпечити максимальне відтворення раніше засвоєного учнями навчального матеріалу і підготувати перехід до вивчення нового. Нерідко в процесі актуалізації опорних знань учитель створює проблемну ситуацію, ставить учнів в умови пошуку способів її розв'язання.

Вивчення нового матеріалу.

Етапи:

• підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу та спонукання їх до активного учіння;

• сприйняття, розуміння нового матеріалу;

• осмислення, запам'ятовування нового матеріалу і застосування його в простих ситуаціях;

• застосування знань у видозмінених ситуаціях

Організація закріплення, систематизації та узагальнення знань учнів. Правильна організація сприяє підвищенню рівня їх навчальних досягнень. Слід добирати зміст тих елементів знань, які підлягають закріпленню, а також відповідний дидактичний матеріал (вправи, питання), підпорядкувати його поставленій меті даної складової структури уроку, визначити форми виконання навчальних завдань щодо закріплення знань учнями (самостійно, за допомогою вчителя чи сильних учнів, групами, індивідуально). При цьому важливу роль відіграє відповідна організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, вибір способів закріплення вивченого матеріалу (порівняння, протиставлення, доведення, систематизація, узагальнення, перенос знань та способів діяльності в іншу ситуацію, самостійні вправи, повторення, виділення головного, істотного).

Організація задавання домашнього завдання.Домашня робота—це самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів без керівництва і допомоги вчителя. «Домашня навчальна робота тісно пов'язана з роботою на уроці і розрахована головним чином на розвиток самостійності учнів і їх творчого мислення» її мета — закріплення, поглиблення, розширення, систематизація та узагальнення знань, набутих на уроці. У процесі виконання домашнього завдання в учнів формуються загальнонавчальні та спеціальні уміння і навички, прийоми здійснення самоорганізації та самоконтролю, формуються способи раціональної організації самоосвіти.

За формою організації навчальної праці учнів домашні завдання З. П. Шаболіна розглядає: фронтальні, групові, індивідуальні

Домашні завдання доцільно задавати: до вивчення нового матеріалу, після або в процесі вивчення нового матеріалу, після закріплення вивченого матеріалу, тобто після підведення підсумків уроку.. Вчителеві необхідно знати вимоги до домашнього завдання, задавати його до дзвінка з уроку, давати короткий чи повний інструктаж до його виконання.

Проблема класифікації уроків літератури привертала увагу багатьох методистів. Справедливе застереження Є. А. Пасічника, що “урок ― це складне педагогічне явище. Не слід думати, що можна знайти таку класифікацію, яка могла б охопити усі сторони уроку.

Більшість методистів вважають, що типи уроків залежать від характеру дидактичних завдань, форм і методів роботи, змісту матеріалу, що вивчається учнями, рівнів пізнавальної активності школярів. Поки ще немає чіткої загальновизнаної єдиної класифікації уроків літератури.

Бракує єдиного принципу в тій класифікації уроків, що в 60-х роках запропонував методист І.І. Соболєв у книзі “Типи уроків і засоби активізації викладання літератури в школі

1. Урок-лекція (з необхідним в кінці або в середині його закріпленням).

2. Урок-розповідь (розповідь-бесіда, розповідь-висновки).

3. Урок учнівських питань (доповіді, реферати учнів, усний твір).

4. Урок вивчення тексту художнього твору (коментоване читання, виразне читання, самостійні роботи, усний переказ).

5. Урок самостійної роботи учнів над підручником, хрестоматією, іншими друкованими матеріалами.

6. Урок складання планів (колективне складання планів, індивідуальне складання планів).

7. Урок письмової роботи (навчальної, тренувальної, контрольної, з наступним аналізом).

8 .Урок з використанням як технічних засобів навчання, так і ілюстративно-живописних (навчальні фільми, діафільми, грамзапис, літературні плакати, таблиці, картини, малюнки).

9. Урок повторення або закріплення матеріалу.

10. Урок-бесіда з позакласного читання.

11. Урок-диспут.

12. Урок-екскурсія.

Спрощений вигляд має типологія уроків, яку пропонує в своєму підручнику з методики викладання літератури В. Я. Неділько:

1. Урок вивчення нового матеріалу.

2. Урок повторення, закріплення та узагальнення знань.

3. Урок-бесіда з позакласного читання.

4. Урок написання твору.

Є. А. Пасічник, в залежності від дидактичних завдань, умовно виділяє такі типи уроків:

1. Урок засвоєння нових знань і розвитку на основі умінь та навичок.

2. Уроки узагальнення і систематизації знань.

3. Уроки контролю знань, умінь і навичок з літератури.

Автор застерігає, що кожен з названих типів уроків має свої типологічні різновиди варіантів.

Існує думка,що в названих класифікаціях не враховані вікові особливості учнів і досить узагальнено названо типи уроків, які скоріше стосуються курсу педагогіки, ніж методики літератури. А

Отже, тип уроку певною мірою зумовлює його структуру і особливість проведення.