24. Технологія вивчення літ. – крит. Статтей та засвоєння теоретико-літ. Понять.

Суперечність, що лежить в основі даної проблеми. Суть цієї суперечності, а відтак і проблеми полягає у тому, що, з одного боку, естетичний підхід нібито заперечує необхідність вивчати складні, абстрактні і незрозумілі поняття, без яких цілком спокійно, як здається, можна отримувати естетичне задоволення від сприйнят­тя художнього твору.

Однак, з іншого боку, будь-який твір мистецтва взагалі і літе­ратурний зокрема створюється та існує за естетичними законами, що описуються за допомогою теоретичних понять, а останні, у свою чергу, дозволяють набагато глибше зрозуміти і відчути естетичну на­снагу. Інакше кажучи, нарівні теорії одне не може існувати без дру­гого, а тому в такому ж ступеню, як твір не може не передбачати теоретичного обґрунтування, так само і теоретичні поняття не мо­жуть існувати самі по собі, тобто без твору. Принаймні, тоді, коли йдеться про вивчення того чи того виду мистецтва.

Теорія літератури як окремий курс у школі не викладається. Але вчитель постійно спирається на неі'.як в аналізі й оцінці літературних явищ.так і в конкретних визначеннях. До того ж література як шкільний предмет охоплює ряд теоретичних понять,без засвоєння яких годі й говорити про усвідомлення учнями художнього достоїнства творів і їх суспільної значимості. Отже, в середній школі потрібна теорія літератур^Л,тобто наука про художню специфіку та суспільну роль літератури,про закономірності їх розвитку.

Засвоєння узагальнюючих теоретико-літературних понять прищеплює учням навички критичного підходу до літературних явищ і фактів. Естетичне враження від прочитаного поглиблюється і збагачується при належній теоретичній підготовці учнів,бо тільки той відчуває насолоду від витвору мистецтва,хто здатний розуміти його.

Теоретична підготовка потрібна також для того,щоб з'ясувати учням закономірності літературного процесу,навчити їх розглядати літературні явища історично,в зв'язку з суспільним життям даної епохи.

Вивчення теорії літератури в середній школі - це насамперед ознайомлення учні в в літературою як мистецтвом,специфікою якого є словесно-образне відтворення реальної дійсності. В світлі загально методичних проблем розглядатимуться й інші теоретичні питання:питання про художній образ.про композицію й мову літературного твору як засіб художнього відтворення дійсності,про роди і жанри літературної творчості,про літературні напрями тощо.

Щоб глибоко усвідомити створені письменником художні образи,тонко відчувати поетичну ідею,необхідно знати мову мистецтва, його специфіку.(У школі немає систематичного курсу теорії літератури.) Учні знайомляться з окремими теоретичними поняттями у зв'язку з вивченням художніх творів.

У середніх класах формуються переважно доступні розумінню учнів поняття про художній твір та специфіку художньої літератури. У старших класах значна увага приділяється формуванню понять про літературний процес (художній метод,індивідуальний стиль,літературний напрям таін.)

Знання учнів з теорії літератури часто не відзначаються дійовим характером. Нерідко учні просто механічно заучують визначення з підручника не завжди вміють пов'язати теорію з практикою. Тому процес засвоєння учнями теоретико-літературних понять вимагає належної системності в роботі вчителя.

Всі теоретико-літературні поняття, що повинні засвоїти учні,можна поділити на 3 групи:

• усвідомлення яких сприяє розумінню специфіки літератури як мистецтва слова, соціальних функцій(художній образ,типовість художнього зображення, єдність змісту і форми,народність літератури та ін.)

• стосується структури художнього твору(тема, ідея, жанр, композиція таін.)

• допомагає учням осмислити закономірності процесу розвитку літературіфіітературні напрямки, художні методи.стилі та ін.)

Без засвоєння цих понять не можна забезпечити потрібного літературного розвитку школярів.

Як правило.у СШ під час вивчення елементів теорії літератури лише окремі поняття розглядаються у плані історичного

розвитку(народність,романтизм,реалізм,а також окремі жанри -казки,народні пісні,історичні думи). Наприклад,вивчаючи пісні,учні дізнаються,як виникали і розвивалися окремі види пісень.як змінювалися їх ідейно-естетичні функції у різні історичні епохи.

Одне й те ж поняття у різних класах може розкриватись із різною повнотою. Наприклад,байка,із якою учні знайомляться у молодших класах. Потім вони дізнаються,що таке алегорія байки,яка художня структура байки,образну систему,особливості мови.

Формування певного літературознавчого поняття в учнів відбувається поступово,задовго до того,коли вони познайомляться з його теоретичним визначенням. Наприклад,у середніх класах учні вивчають елементи аналізу твору,і саме аналіз композицій. Проте це не означає,що у попередніх класах не зверталася увага на побудову твору. У молодших класах учні розглядали портрет,пейзаж,початкові поняття про сюжет і далі вони знайомились зі способами викладу(розповідь,опис,діалог),прийомами зображення героя в творі(портрет,показ вчинків,авторська характеристика). Таким чином,процес формування поняття "композиція твору" пов'язувався з великою попередньою роботою. Розгляд композиції твору є необхідним елементом його аналізу у старших класах.

У старших класах учні поглиблюють свої знання про способи змалювання життя в епосі,ліриці і драмі,усвідомлюють найхарактерніші особливості побудови художніх творів кожного письменника. Такий шлях процесу формування теоретико-літературних понять найефективніший.

Не можна дати учням міцні знання без практичного дослідження художніх текстів,без добре продуманої системи самостійних вправ,різноманітних видів роботи. Знання учнів стають міцнішимидлибоко осмисленими.якщо вони емоційно пережиті. А тому,формуючи в учнів теоретико-літературні поняття,потрібно також забезпечувати відповідну емоційну основу їх набуття. Кожне з теоретико-літературних понять повинно формуватись і збагачуватись безпосередньо на основі текстів художніх творів.з якими знайомляться учні на уроках або які призначені для позакласного читання.

Сучасний стан викладання теоретико-літературних понять У середніх класах основна увага зосереджується на вивченні понять про художній твір (первинні уявлення про композицію, зображувально-виражальні засоби мови, особливості віршування тощо). Це обумовлене тим, що в підлітків,переважає конкретне мислення, рівень розвитку абстрактного мислення ще невисокий, знання літературних фактів невеликі, а тому школярі цього віку ще неспроможні осягти ширші теоретичні узагальнення. З роками пізнавальні можливості учнів зростають, пам'ять стає міцнішою й місткішою, обсяг засвоєних літературних фактів збільшується, абстрактне мислення інтенсивна розвивається, а значить і підвищується здатність усвідомлювати складніші теоретичні закономірності, робити ширші

узагальнення. Тому в старших класах у центрі уваги стоять найвизначніші твори та факти літературного-процесу.

Кожне теоретико-літературне поняття має досить численні ознаки в обов'язковий мінімум середньої літературної освіти входить лише їх частка.

Ці ознаки повинні:

■ / правильно, достатньо повно розкривати сутність самого поняття и

відповідного художнього явища;

• бути доступними учням певного віку та певних пізнавальних можли­востей;

• бути цінними в освітньо-виховному відношенні;

• забезпечувати належну основу для вироблення в школярів практич­них умінь і навичок.

(Слід ураховувати, що кожне теоретичне поняття не відкривається учням відразу в наперед визначеній об'ємності,/а формується поступово;! (Простіші ознаки засвоюються раніше, складніші - потім. 'Так, у 5 класі учні'довідують­ся, що" літературний портрет - це опис зовнішності дійової особи; ^в 6 засвою­ють його найпростіші художні функції; в 7 дізнаються про те що портрет є одним із засобів творення образів-персонажів.

У сучасній методиці загальноприйнятим є положення про триетапний шлях засвоєння учнями кожного теоретико-літературного поняття, а саме:

• нагромадження відповідних спостережень над певними літературними явищами й фактами під час вивчення художніх творів і оглядів розвитку словесного мистецтва;

• пояснення поняття, формулювання визначення

• збагачення засвоєного поняття новими ознаками й вироблення в учнів умінь користуватися цими знаннями практично.

На першому етапі з процесі вивчення літератури вчитель принагідно, але послідовно звертає увагу школярів на відповідні художні факти чи явища. На другому етапі, основуючись на відповідному матеріалі твору, на яко-!му дається перше пояснення, спираючись на попередні спостереження, учитель розкриває доступні школярам ознаки виучуваного поняття. В колективній бесіді.виділяються найважливіші з виокремлених ознак; учні з допомогою вчителя формулюють визначення і зіставляють його з тим, що дано в підруч­нику.

Процес формування теоретико-літературних понять включає ряд етапів:

1. спостереження у процесі вивчення художнього твору окремих закономірностей літературних явищ;

2. увага до них під час аналізу інших творів;

3. знаходження найсуттєвіших ознак і визначення певних закономірностей цих явищ;

4. теоретичне визначення понять; 5.оперування ними у нових умовах; 6. їх розширення і поглиблення.

Важлива роль у набутті знань з теорії літератури належить самостійній роботі учнів. Найелементарнішим видом такої роботи є завдання відшукати в тексті твору певні художні засоби і пояснити їхню роль в реалізації творчого задуму митця,наприклад:знайти портрет героя і пояснити,яка його ідейно-художня функція;дати визначення розповіді й опису розкриваючи їхню роль у творі.-

Важчими для учнів є завдання,що вимагають зіставлень літературних явищ,виділення спільного і відмінного(індивідуального) в цих явищах,теоретичних доведень , обґрунтувань,наприклад:що є спільного у комедії.трагедії і драмі?довести,що такий-то твір є ліричним або епічним і т.д.

У процесі вивчення елементів теорії літератури можливі різноманітні види роботи, спрямовані на розвиток творчого мислення,уяви. Наприклад,говорячи про віршові розміри,учитель дає завдання учням,які мають літературні нахили,скласти вірш на запропоновану тему і визначити його розмір. Звичайно ці твори не відзначатимуться високою якістю. Але практикувати такі види роботи потрібною. Складання віршів розвиває у дітей уміння проникати у специфіку художньої творчості.

У засвоєнні теоретико-літературних знань важлива роль належить літературним іграм. Елементи гри ,якщо вони мають навчальний характер,дуже важливі у роботі з учнями. В.Сухомлинський зазначав:"Тисячу разів сказаного навчання - праця, і його не можна перетворювати на гру. Та не можна відгородити китайською стіною працю від гри. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку".(Сухомлинський В.О.Вибрані твори:В5т.-т.З.-с,95).3 метою створення ігрових ситуацій під час з'ясування і поглиблення знань з теорії літератури можна використовувати ребуси, лото,чайнворди,кросворди, доміно та ін. Цікавий матеріал можна знайти в літературній книзі Д.Захарук "Ігри з літератури"(К. - Радянська школа, 1970).

Можливий і такий вид роботи,як практична реалізація теоретичних знань у письмових творах учнів. Наприклад, формуючи поняття про портрет,можна запропонувати учням написати роботу на тему "Портрет моєї мами,мого товариша і т.д.

Теоретико-літературні поняття можуть розглядатись як родові й видові. Якщо видові поняття виступають до родових як частковидородові поняття стосовно видових є загальними поняттями. А це означає,що при з'ясуванні часткових понять необхідно акцентувати увагу на тих найзагальніших закономірностях,які вони виражають і завдяки яким об'єднуються у певний рід. З'ясовуючи родові поняття вчитель повинен співвідносити їх з видовими поняттями. Типовим для роману є широке охоплення життєвих подій,детальне зображення основних героїв твору тривалий час дії.

Отже,виділення особливого,індивідуального у літературних жанрах вимагає від учнів уміння бачити і те спільне, загальне, що об'єднує ці жанри у певний літературний рід.

III. За час навчання в школі учні повинні засвоїти понад сотні літературознавчих понять. Щоб добитись міцного, глибоко осмисленого їх розуміння, необхідно приводити набуті учнями знання у певну систему. Для цього треба постійно встановлювати внутрішні зв'язки нового для учнів поняття з уже засвоєними.

Систематизація знань - постійний процесу. Системність забезпечує глибину знань, високу результативність умінь і навичок.

У систематизації теоретико-літературних поняттю важлива роль належить графічним таблицям з теорії літератури, які показують зв'язок між окремими поняттями, окреслюють їх місце у загальній с&темі понять. Наприклад, графічна таблиця про роди і жанри літературних творів дає учням чітке уявлення, у якому співвідношенні між собою є епічні, ліричні ті-драматичні твори, які види й підвиди художніх творів включає кожен з цих родів.

За допомогою графічних таблиць, як роздавального матеріалу можна, наприклад, ставити такі завдання: визначити спільне і відмінне в тих чи інших поняттях, обґрунтувати, чому те чи інше поняття включають у певну групку понять, скласти колективно, чи самостійно графічну таблицю понять, сполучити окрему таблицю у зведену або на основі зведеної накреслити окрему таблицю.

Просте не слід у процесії вивчення елементів теоретичної літератури надто захоплюватись складанням таблиць. Бо у їх рамку не можна вмістити такі поняття, які виражають складні діалектичні взаємозв'язки, скажімо, співвідношення між змістом і формою художнього твору.