7. Завдання з літератури – засіб керування навчальною діяльністю.

У методичній науці завдання для самостійної роботи учнів класифіковані неповно. Дослідниками-методистами запропоновано ряд класифікацій літературних завдань, в основу кожної покладена певна ознака, усі теоретичні формулювання ілюструються текстами завдань для старшої школи.

1. За формою організації класу:

- завдання для всього класу;

- завдання для окремих груп;

- Індивідуальні завдання.

2. За характером пред’явлення:

- звичайні завдання;

- тестові завдання;

- ігрові завдання

На основі ознаки "зміст роботи" завдання з літератури згруповано так:

Завдання з перевірки прочитання художнього тексту.

Завдання з традиційного аналізу художнього твору.

Завдання з текстуального (або із застосуванням іншого методу) аналізу.

З визначення рис індивідуального стилю.

З тлумачення теоретико-літературних понять.

Зв'язку твору з власним життєвим досвідом.

Установлення історичного контексту твору.

Установлення мистецького контексту твору.

З компаративного аналізу.

3 розуміння особистості письменника та знання тематики й жанрової специфіки його творчості.

3 роботи над науковою статтею, зокрема й у підручнику.

З прочитання художнього тексту на основі певного наукового знання - соціології, психології, філософії тощо.

З дослідження творчої лабораторії митця слова.

Літературні завдання також класифікуються за рівнем аналізу твору, а саме:

Завдання прочитати твір на макрорівні, тобто учень має зробити узагальнення і виявити цілісне розуміння твору.

Завдання прочитати твір на мікрорівні, тобто учень виявляє увагу до художнього слова, мікрообразу, до окремої риси мистецької майстерності автора або до нюансу його думки чи почуття.

Завдання встановити взаємозв'язок між мікро- та макрорівнем.

Діалогічний аспект специфіки предмету містить класифікація за відношенням до художнього тексту, а саме:

Завдання від тексту: називається епізод з твору, наводиться вірш або цитата з епосу чи драми, які треба відповідно пояснити.

Завдання до тексту: пропонується підтвердити або проілюструвати текстом якесь теоретичне судження чи поняття.

Треба сформулювати судження і підтвердити його художнім текстом.

У шкільній практиці іноді спостерігається порушення в оформленні виконаних завдань, тому варто класифікувати навчальні завдання з літератури за формою завершення, а саме: план, тези, конспект, виписки з наукової статті, словника, енциклопедії на певну тему, текст повідомлення, текст доповіді, зв'язна відповідь на питання, виписані цитати, закладки в книзі, графічне зображення (таблиця, схема), рецензія, анотація, літературний огляд, твір-мініатюра, твір.

Домашні завдання за зв’язком з класною роботою:

• Дописати;

• Аналогічні завдання;

• Випереджального характеру з новим напрямком діяльності

Проблема класифікації завдань з літератури у школі давно вже знаходиться в центрі уваги вчених-методистів (К. Ушинський, В. Стоюнін, М. Рибникова, В. Голубков, Г. Гуковський, Т. Бугайко, Ф. Бугайко, О. Бандура, Н. Волошина, В. Неділько, Є. Пасічник, Б. Степанишин, В. Цимбалюк, В. Андреев, В. Паламарчук, Л. Мірошниченко та ін.). На сучасному етапі активно ведуть дослідження в цьому напрямі А. Ситченко, Г. Токмань, О. Корсакова, Л. Момот, Л. Шелестова, С. Мірошник та ін. Сучасна психологія стверджує, що дитина, спрямовуючи зусилля на виконання певних типів завдань, розвиває свої здібності, а тому зараз науковці роблять акцент на розвивальні завдання та творчі завдання, що практикуються у всіх класах.

Через свою багатоаспектність проблема класифікації завдань з літератури ще й досі потребує фундаментального розв'язання. У контексті даної теми нас цікавлять три найбільш вагомі, на нашу думку, класифікації — Є. Пасічника, А. Ситченка і Г. Токмань. Кожну з цих систем споріднює алгоритм творчого розвитку учня: «… основне призначення навчальних завдань — змінювати сам суб'єкт діяльності, тобто самого учня, формувати його як особистість, активно впливаючи на нього. У процесі реалізації завдань виробляється ставлення до навчальної інформації, вдосконалюються розумові сили учнів, здійснюється їх літературний розвиток» Додамо також, що, по суті, всі класифікації споріднюють такі вимоги до навчальних завдань:

• новизна;

• високий (або достатній) рівень складності;

• варіативність;

• диференціація;

• різноманітність;

• випереджувальність.

«Традиційна» класифікація Є. Пасічника, побудована на основі положень Л.Виготського (уся людська діяльність поділяється на репродуктивну й творчу), містить два типи навчальних завдань — за характером пред'явлення (звичайні; тестові; ігрові) та формою організації (для всіх учнів; для окремих груп; для окремих дітей). Учений застерігає від недооцінювання завдань репродуктивного характеру і наголошує на оптимальному поєднанні репродуктивних і творчих завдань [5, с.95—107].

Г. Токмань класифікує навчальні завдання з літератури на основі екзистенціально-діалогічної концепції, виокремлюючи п'ять типів завдань за такими критеріями: 1) за змістом роботи; 2) за рівнем аналізу твору; 3) за ступенем самостійності мислення; 4) за відношенням до художнього тексту; 5) за формою завершення.

А. Ситченко будує систему навчальних завдань у контексті навчально-технологічної концепції літературного аналізу:

• контекстне відтворення прочитаного;

• визначення в тексті твору всіх його основних частин і встановлення часових зв'язків між ними;

• дії на розкриття учнями найбільш виразних образних компонентів твору, авторських прийомів зображення, свого ставлення до прочитаного;

• характеристику головних образів художнього твору, що вказує на зв'язок аналізу з синтезом;

• розрахований на самостійну інтерпретацію учнями змісту прочитаного твору, пояснення його ідейно-художнього значення, а також на розвиток власних творчих здібностей школярів.

При цьому спостерігається ступеневе ускладнення навчальних завдань у міру заглиблення учнів в аналітичний процес.

Система творчих аналітичних завдань:

1) випереджувальні аналітичні завдання (усне аналітичне повідомлення, реферат про творчість письменника (усний виступ на основі реферату), аналітичний огляд літературно-критичної статті (або кількох статей) про творчість письменника чи про якийсь конкретний художній твір; аналітичний відгук про твір митця та ін.);

випереджувальні завдання — усні аналітичні виступи (на основі письмових рефератів): «Родина Тобілевичів — сузір'я талантів», «І. Карпенко-Карий і театр корифеїв», «Новаторство драматургії І. Карпенка-Карого»; усне повідомлення з теорії літератури: «Специфіка жанру соціальної комедії»; аналітичний огляд статті 3. Шевченко про драматургію Карпенка-Карого, аналітичні відгуки «Моральна деградація Г. Калитки (комедія «Сто тисяч») та «Мої роздуми над образом Пузиря — «овечого генерала»;

2) критично-аналітичні завдання (анотація; аналітична замітка; аналітичне спостереження; рецензія; завдання на дослідження засобів творення того чи іншого художнього образу, композиційно-сюжетних елементів; завдання на з'ясування та дослідження проблематики твору; завдання на визначення основних мотивів ліричного твору та ін.);

• критично-аналітичні завдання (блок завдань «Аналітичні спостереження»: «Завдяки яким видатним попередникам з'явилася і розвинулася драматургія І. Карпенка-Карого?», «Чим відрізняються п'єси першого періоду творчості І. Карпенка-Карого від п'єс «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн»?», «Яка спорідненість образів Герасима Калитки й Терентія Пузиря?», «Обставини створення комедії «Хазяїн», «Історична основа соціальної комедії «Хазяїн»; завдання для диспуту (на основі аналітичних спостережень): «Пузир — володар свого багатства чи його жертва?»; усний аналітичний роздум «Честь і безчестя персонажів комедії «Хазяїн»;

3) текстуально-аналітичні завдання (завдання на опрацювання мікрофрагментів та макрофрагментів твору для дослідження образної системи, тематики, проблематики, портретів, пейзажів, художньої деталі, композиційно-сюжетних особливостей тощо);

• текстуально-аналітичні завдання: дослідження ролі художніх деталей у комедії: історії з кожухом («… кожух, аж торохтить! ...через цей кожух...швейцар не пускав Терентія Гавриловича у земський банк!»)та халатом (новий, вишитий халат, за який дружина Пузиря віддала двісті сімдесят п'ять карбованців, чоловік, думаючи, що заробить удвічі більше, відразу продав Золотницькому за сто);

прочитання та аналіз мікрофрагментів для характеристики образів і визначення проблематики твору (дія перша, ява II: Феноген просить у Маюфеса прикупити для нього п'ятсот десятин землі, тобто виявляється, що Феноген, як і його хазяїн, вміє «заробити свіжу копійку»; дія перша, ява XIII: глибше розкривається характер Пузиря: він «приціляється купити Капустяне — родове помістя Золотницьких, хвалиться, що треба поїхати в місто по орден Станіслава, але шкодує за це виставити шампанське;

4) конструювально-аналітичні завдання (завдання на побудову або творче модернізування таблиць, схем, алгоритмів, пов'язаних з тими чи іншими аспектами аналізу художнього твору);

• конструювально-аналітичні завдання: скласти алгоритми аналізу образів Пузиря, «хазяйського колеса»; побудувати таблицю «Порівняльна характеристика образів» (варіанти: Пузир — Калитка; Пузир — Золотницький; Ліхтаренко — Феноген; Соня — Калинович);

5) аналітичні завдання на актуалізацію та закріплення творчих умінь і навичок (тестові завдання, завдання ігрового характеру тощо);

• Тести відкритої форми:1. З'ясуйте місце і роль творчості І. Карпенка-Карого в розвитку української драматургії (обсяг відповіді — 7—10 речень).

• Тести закритої форми: Виберіть визначення комедії як жанру драматичного твору:а) б) в) г)

6) науково-дослідницькі завдання (наукова стаття; науково-дослідницька робота в МАН; есе-дослідження та ін.).

аналітично-дослідницькі завдання: написати есе-дослідження «Сучасна інтерпретація образу Пузиря», «Проблематика комедії І.Карпенка-Карого «Хазяїн»; написати наукову статтю «Образи Пузиря («Хазяїн» І. Карпенка-Карого) і Гобсека («Гобсек» О. де Бальзака): спроба компаративного аналізу».

Токмань: «Готуючи систему завдань до уроку, вчитель, по-перше, повинен чітко усвідомити, яку мету він переслідує, ставлячи певне завдання перед учнями; по-друге, вибрати оптимальний варіант завдання; по-третє, уникнути одноманітності, урізноманітнивши їх типи і давши можливість школяреві виявити своє «Я»