6. Учитель-словесник та його професійні якості. Вимоги до сучасного вчителя літератури.

Педагогічна майстерність учителя — це результат його наполегливої праці і самовдосконалення.

К.Ушинський визнавав, що “природні педагогічні таланти зустрічаються рідше, ніж якісь інші таланти, а тому не можна розраховувати на них там, де потрібно багато тисяч учителів. Але знання й уміння викладати і впливати на розумовий і моральний розвиток дітей можуть бути прищеплені молодим людям, які й не мають особливих здібностей” .

У чому ж полягають секрети педагогічної майстерності словесника?

На нашу думку, найчіткіше їх сформулював у своєрідній пам'ятці професор Б.І.Степанишин. Ці заповіді складають святая святих педагогіки й методики і мають стати дороговказом у праці кожного вчителя літератури:

1. Кваліфікую кожного учня як малу, але ЛЮДИНУ, котра не збирається жити, а вже живе. Шаную її і вчуся у неї.

2. Намагатимусь уникнути найстрашнішого вчительського захворювання — збайдужіння до дітей. Любитиму їх і ставитимусь до них, як до рідних.

3. Крім інформаційного і навчального компонентів уроку, вноситиму і розважальний: це ж не дорослі, діти люблять гру, жарт, рух, романтику, цікавинку.

4. Ніколи не буду завчати підготовлений урок, завжди передбачатиму імпровізацію — навіть без впливу з боку учнів. Учитель — це і актор, і режисер.

5. Прагнутиму не стільки до повноти виконання навчальної програми, скільки до того, щоб усе, висвітлюване на уроці, було Святом мистецько-житгєвої цікавинки. А для цього не сліпо виконуватиму програму, а вибиратиму з неї та з періодики те, що може зацікавити моїх учнів.

6. Боятимусь не конфліктів з учнями (вони неминучі, їх треба лише терпляче розв'язувати), а неоголошеної війни з ними, бо такої війни вчитель ще ніколи не вигравав.

7. Уникатиму педагогічного старіння і професійної смерті. Вони ніколи не настануть, якщо, встаючи й лягаючи, буду відповідати собі на запитання, для чого я живу. Я йду сьогодні до школи, де на мене чекає велика справа плекання дитячих душ, і я не маю права ухилятися від свого громадянського обов'язку перед рідним народом'.

Отож, педагогічна творчість учителя починається з любові до своїх учнів. Пам'ятаймо, як образно сказав про справжнього педагога В.Сухомлинський: “Серце, віддане дітям”. Адже тільки любляче серце може запалити у своїх вихованців вогник добра, людяності, любові до свого роду, нації, Батьківщини.

Від педагогічної майстерності словесника залежить реалізація таких важливих завдань уроку літератури: формування в учнів національної свідомості, громадянської активності, виховання в них високоморальних людських якостей.

ВИМОГИ(Степанишин):

1. Знати свій предмет досконало і викладати його захоплююче.

2. Засобами рідної мови і художнього слова виховувати в учнів загальнолюдські та національні ідеали.

3. Зміст літературної освіти учнів пов'язувати з сучасним життям.

4. Здійснювати розвиваюче навчання, ранню професіоналіза­цію, плекати філологічні здібності учнів.

5. Керувати процесом осмисленого сприйняття літературного твору, стимулювати відчуття краси, її оберігання.

6. Через систематичне проведення самостійної роботи форму­вати в учнів уміння в сфері гуманітарної освіти.

7. Усіляко заохочувати учнів до самоосвіти, самовиховання, до максимального духовного збагачення.

8. Засобами художнього слова розвивати усне й писемне мов­лення учнів, культивувати у вихованців прагнення постійно поліпшу­вати й збагачувати свій словник.

9.Чільним завданням викладання літератури вважати прищеп­лення національної свідомості.

10. У змісті творів, що вивчаються текстуально, акцентувати високі постулати християнської доброчинності².

Таким чином, є реальною потреба у словесниках,    котрі  вміло  донесуть  до  свідомості  учнівської  молоді  естетичне,    виховне, інтелектуальне значення мистецтва рідного слова.    Ще  в кінці ХІХ ст. наголошувалося на вимогах літературної освіченості    вчителя-словесника,   його   ґрунтовних  знаннях  логіки,  психології,    найголовніших моментів історії філософії, естетики, глибоких знаннях з    мови,  історії літератури, методики. Вчитель повинен був мати критичне    мислення, поетичне сприймання, вміти виразно читати і розповідати. Учитель-філолог повинен мати специфічні здібності, знання, вміння, навички, а саме:

- умінням ґрунтовно аналізувати та інтерпретувати текст;

- умінням не тільки передати знання, а й вчити співпереживати;

- здатністю викладати літературу як мистецтво слова;

- здатністю розвивати в учнів на основі знань, засобами літератури здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати та узагальнювати, а з часом навчитися ці вміння застосовувати повсякденно впродовж усього життя;

- умінням дбати про відповідний настрій на уроці – це головна передумова успіху уроку літератури;

- бути еталоном ерудованості у сфері багатьох гуманітарних та інших наук (Б.Степанишин: від філолога учні чекають універсальних знань – від політики аж до теорії й практики колекціонування);

- знанням і використанням у викладанні літератури основи психології, соціології, краєзнавства, народознавства, майстерним володінням основами виразно-художнього читання, імпровізації, здібностями режисера, актора;

- знанням інших видів мистецтва та використанням їх;

- володінням новими педагогічними та інформаційними технологіями та доцільним використанням їх у процесі викладання літератури;

- високим рівнем розвитку мовленнєвих та ораторських здібностей.