20. Вивчення епічних творів на уроках……

Уроки аналізу художнього тексту повинні викликати глибокі естетичні переживання, естетичні почуття.

Уміння бачити і пояснювати набувається в процесі аналізу художнього

твору в школі -:

навчити дітей глибоко зрозуміти твір,

-оцінювати його всебічно, -відчувати майстерність художника, -насолоджуватися і прекрасними проявами характерів,

- їх життєвістю, умінням письменника проникати в душу людини , -музикою мови,

-цілісністю всього твору.

Б.Степанишин висуває загальномистецькі та методичні засади аналізу художнього твору. Загальномистецькими є:

1 Безпосередністьу сприйнятті літературного твору.

'.Безперервність у сприйнятті художнього твору.

З, Правильне співвідношення сприйняття і аналізу.

4.Поєднання загальноприйнятих оцінок твору з особистими.

5.Критичний підхід до художнього рівня літературного твору.

б.Вибірковість аналізу.

7.Єдніть змісту твору та його автора

8.Поєднання свободи і необхідності в контактах системи "літературний твір- читач ".

9.Єдніть читання , сприймання, аналізу і 0.Читач -суб'єкт аналізу.

Методичні засади аналізу художнього твору.

1. В основі аналізу художнього твору - текст , а не літературознавчий чи методичний посібник.

2. Розкриття умовності підтексту.

3. Мистецьке трактування худжнього твору.

4. Теорія літератури - своєрідний компас аналітичного процесу.

5. Зразок аналізу в літературно- критичній класиці.

6. Мета аналізу -розвиток естетичних читацьких смаків. Аналіз не повинен бути ілюстрацією до готових тверджень.

3. Варіантність аналізу.

Б. Степанишин виділяє такі шляхи аналізу епічних творів:

1. Проблемно - тематичний

2. Прообразний

3.Цілісний (комплексний)

1)Проблемно - тематичний аналіз – Під керівництвом учителя учні виділяють проблеми, порушені у творі (що стосується старших класів) і працюють над текстом твору , виясняють, як дана проблема розв'язується у творі, хто з героїв причетний до її розв'язання.

Є. Пасічник, "виробити в учнів

звичку аналізувати художній твір з урахуванням його особливостей ,навчити їх бачити жанрову розмаїтість, художню неповторність літературних творів - одне з найважливіших завдань учителя літератури".

Серед епічних творів, які пропонує до вивчення програма, - казка, оповідання, байка, поема, новела, повість, роман.

В залежності від віку та літературного розвитку школярів програма пропонує

Епічні твори: 5 класі - казки,

у 5 - 8 класах - оповідання,

у 9 класі -поеми,

в 10 - романи, новели, у 8 - повісті,

в 11 – роман у віршах.

Отже, з кожним роком в учнів розширюється уявлення про їх жанрові різновиди.

Спочатку на уроці учитель з'ясовує , як учні прочитали твір, чи справді всі прочитали, наскільки докладно опанували текстом. Заради чого можна провести навчальну анкету , в якій учні запишуть про свої враження від прочитаного епічного твору. Анкета може включати запитання: які проблеми піднімає автор у творі? Чим схвилював вас цей твір? Над чим примусив вас задуматись?

форма роботи на уроці - учитель вивішує саморобний плакат з тезами ..^них проблем і образів роману, за якими під його керівництвом працює клас

Прообразний шлях аналізу епічного твору.

Цей аналіз передбачає характеристику персонажів. Але це не обов'язково люди. У художніх творах є образи так званого вищого естетичного гатунку. Образ Землі ,піску.

Коли йде мова про образ - персонаж, слід схарактеризувати його за головними компонентами образу:

/. Портретна характеристика героя.

2. Аналіз епізодів, в яких розкриваються риси характеру героя.

3. Еволюція образу. Диннаміка подій.

4. Ставлення до інших персонажів.

5. Авторські симпатії до героя та способи їх висловлення. (Образ Марусі у Квітки - Основ'яненка і образ Мотрі у В. Винниченка "Краса і сила").

Можна іншим шляхом аналізувати персонаж - за ходом його розкриття в процесі розгортання сюжету.

Цілісний аналіз

Цілісний аналіз передбачає узагальнений або комплексний погляд на певний художній твір. Якщо це новела, або оповідання, то, певно, цей твір буде прочитаний у класі повністю. Якщо це велика повість чи роман, то учитель заздалегідь подбає про певні частини , фрагменти, які будуть перечитані.

Якщо це читання є виразним, інтонаційно багатим і технічно правильним, то сам процес читання вже є цілісним осягненням твору.

Основні методи аналізу епічного твору:

художнє читання, коментар, переказ, реферат учня, художня оповідь, лекція,

еврестична бесіда, сворення проблемної ситуації.

Вибір метду аналізу залежить від багатьох чинників, основними з яких є:

вікові особливості учнів;

2. рівень літературного розвитку учнів ;

3. особливості конкретної навчальної ситуації;

4. вид, піджанр епічного твору;

5. особиті уподобання і майстерність вчителя.

Процес вивчення епічного твору обов'язково передбачає самостійну роботу учнії

а) текстуальне вивчення твору;

6) вдумливе прочитання тексту, що вже готує до аналізу твору; в) удоконалення читацької культури учня.

Досить поширеним прийомом роботи над епічним твором

і: складання плану- якщо це роман- то до окремих частин, якщо це повість- можна д всього тексту.

Складання плану передбачає гарне знання тексту твору,орієнтації в композиції твору дана робота привчає учнів стежити ,як рогораються події, як вони між собою пов'зані учні стежать за своєрідністю побудови твору, особливостями описів, пейзажів,відступів, портретів, авторських характеристик.

Плани бувають різними:

1. за характером діяльності учнів: комплексними, індивідуальними, груповими;

2. за характером завдання (за місцем виконання): домашні і класні;

3. за характером мовностилістичних засобів: цитатний, звичайний, змішаний;'

4. за побудовою: прості і стадні;

5. за змістом: план сюжету, план епізоду, план окремої частини, план опису.

Найпростіший — план до сюжету, ускладненим є план опису.

Специфіка вивчення епічних творів Вивчення епічних творів становить значну складність для учнів і для вчителя.

Такі твори неможливо повністю розглянути на тих кількох уроках, що відводяться програмою. Тому значна частина роботи виконується в позаурочний час. Навчити учнів самостійно працювати над книгою, виробити в них критичне ставлення до прочитаного, домогтися, щоб вони зрозуміли ідейно-тематичну спрямованість художнього твору,— одне з найважливіших завдань учителя.

З огляду на це і вчителеві необхідно стисло охарактеризувати епоху, відображену в творі. Щоб розповідь учителя була цікавою, доцільно використати історичні матеріали, документи спогади сучасників тощо; треба також спиратися і на знання учнів з історії. Все це полегшить сприймання ними художнього твору, допоможе їм правильно оцінити змальовані в ньому явища і події.

Не можна починати вивчення великого обсягом твору, не переконавшись, що всі учні знають його текст. Адже від цього залежить ефективність дальшої роботи, якість засвоєння учнями програмного матеріалу. Вчитель повинен систематично перевіряти, як учні працюють над твором, з'ясовуючи це під час індивідуальної чи колективної бесіди, перегляду читацьких щоденників, формулярів бібліотеки тощо . Проте самого контролю мало. Досвідчені вчителі самі організовують позакласне читання і керують ним.

Відмінність вивчення прозових творів від поетичних чи драматичних полягає в тому, що перші неможливо глибоко опрацювати протягом одного-двох уроків; для роботи над ними програма відводить кілька уроків.

При вивченні композиції та сюжету епічного твору треба забезпечити максимум творчості, самостійності роботи учнів. Основна увага має бути зосереджена на з'ясуванні сюжету, його складових частин, визначенні їхньої ролі у творенні образів і загалом ідейного спрямування твору. Старшокласники повинні зрозуміти, чому письменник вдається до такої чи іншої побудови твору, як це допомагає йому глибше, ширше і переконливіше здійснити свій задум, тобто показати багатогранність життя чи його певні сторони. Тут же з'ясовується оригінальність стилю письменника, його манера будувати твір тощо.

Залежно від обсягу та характеру художнього твору, знання його тексту учнями тощо вчитель обирає такий метод опрацювання цієї теми, який при мінімальній витраті часу забезпечить найбільш ефективне засвоєння нового матеріалу.

Значно активізує урок попередня домашня робота учнів над текстом.

Щоб поглибити ідейне та естетичне сприймання образів, варто детально спинятися на найбільш хвилюючих епізодах, картинах, ситуаціях, де показано діяльність персонажів.

Як свідчить досвід, учні старших класів спроможні самостійно розібратися в ідейному спрямуванні твору, його художніх і мовностилістичних особливостях, композиційних прийомах творення образів, дати йому певну оцінку. Позитивні образи викликають прагнення учнів наслідувати їхні вчинки, морально-етичні принципи. Тому важливо, щоб старшокласники чітко уявили собі героя твору, пройнялися його думками, прагненнями, ідеалами. Від цього залежить пізнавальне і виховне значення літератури, її ідейно-естетичний вплив.

Нерідко шляхом порівняльної характеристики варто проаналізувати образи, протилежні за своїм характером, вдачею, внутрішнім світом тощо.

Учні старших класів під керівництвом учителя можуть і самостійно проаналізувати художні образи. Найкраще самостійну роботу практикувати тоді, коли вивчаються другорядні персонажі твору.

Значна кількість часу на уроках, присвячених вивченню великого прозового твору, відводиться для обговорення питань дискусійного характеру, зв'язку творів художньої літератури з нашою сучасністю, з життям.

Незважаючи на те, що для характеристики персонажів великих епічних творів відводиться значна кількість часу, глибоко опрацювати всі образи твору не завжди вдається. Тому досвідчені вчителі нерідко практикують учнівські доповіді та реферати про окремі образи виучуваного твору. Теми для доповідей і рефератів вони добирають такі, які б вимагали аналізу нескладних художніх образів, чітко і яскраво окреслених у творі.

Щоб така робота була успішною, вчитель має допомогти своїм вихованцям скласти план доповіді, підказати, як її побудувати, на що звернути особливу увагу, як дібрати критичну літературу тощо. На уроці один-два учні виступають з доповідями, всі інші слухають, роблять короткі нотатки з тим, щоб у разі потреби доповнити сказане, зробити окремі поправки чи зауваження. Додому, як правило, дається завдання написати на одну з прослуханих доповідей рецензію. Окремі рецензії читаються і обговорюються на наступному уроці.

Щоб закріпити вивчене про художні образи, систематизувати матеріал, опрацьований на попередніх уроках, учителі здебільшого проводять самостійні письмові роботи.

Мовностилістичні засоби великого епічного твору найкраще вивчати після старанної самостійної роботи учнів над текстом. Працюючи над сюжетом, композицією, характеристикою персонажів, учні вже спостерігали деякі засоби, дещо виписували, робили певні висновки щодо їх ролі.

При аналізі мовностилістичних засобів основна увага звертається на своєрідність стилю письменника, на те, як мовне багатство використовується автором, щоб глибше, яскравіше показати життя народу, викликати в читача симпатії чи антипатії до зображених людей і явищ дійсності. Важливо, щоб при цьому в учнів вироблялись уміння і навички аналізувати твір, розбиратись у його оцінці, щоб вони відчули його ідейну силу і художню красу, врешті, щоб вони зуміли відрізнити за стилем одного письменника від іншого.

Спостереження над мовною характеристикою персонажів краще робити під час опрацювання ідейного змісту й образів твору. Вчитель при цьому зосереджує увагу старшокласників на мовностилістичних особливостях твору, на лексиці, поетичній стилістиці, описах, картинах природи. Аналізові мови та художніх засобів епічного твору в класі здебільшого відводиться один, іноді два уроки. Напередодні вчитель пропонує учням зробити певні виписки, які можна було б використати.

Ідейно-художнє значення великого прозового твору найкраще висвітлювати тоді, коли учні обізнаються з сюжетом, композицією, системою персонажів, мовою та художніми засобами твору. В ході активної бесіди учні самі з'ясують, що нового вніс письменник у літературу, які зачепив життєві проблеми і як саме їх розв'язав; що письменник засуджує, що стверджує і наскільки переконливо; яке пізнавальне та виховне значення твору. Торкаючись мови і майстерності письменника, слід визначити, що нового він вніс у розвиток літературної мови, які традиції попередньої літератури продовжив. \Щоб повторити, поглибити, систематизувати і закріпити знання учнів, досвідчені вчителі інколи проводять так звану контрольно-повторювальну бесіду, в якій коротко повторюється все вивчене на попередніх уроках. Ефективним методом повторення вивченого є літературна вікторина, яка допомагає вчителеві виявити якість знань учнів. Проводиться вона в швидкому темпі. Перші 2—3 запитання ставить учитель, потім одні учні ставлять запитання, інші — відповідають на них. Коли учні уважно читали твір, добре його проаналізували, вікторина проходить жваво й цікаво.