80. Картографічна наочність на уроках історії: прийоми,правила показу, читання легенди карти. Типи історичних карт.

Історичні карти створюються на географічній основі і є зменше¬ним узагальненим образно-знаковим зображенням історичних подій чи періодів. Історичні карти підрозділяються за охопленою територією (світо¬ві, материкові, карти держав); за змістом (оглядові, узагальнюючі і тематичні); за масштабом (великомасштабні, середньо- і дрібномасш-табні). На узагальнюючих картах у межах визначеного місця і часу відбиті всі основні події і явища, передбачені розділами шкільної програми і Держстандарту. У назві зазначені місце і час подій. Огля¬дові карти показують події певного періоду. Одним із видів узагальнюючих карт є тематичні. На географічному тлі тематичних карт відображені окремі події чи сторони історичного процесу. Ці карти розвантажені від позначень, що не мають відно¬шення до теми. При роботі з картами варто врахувати, що учням буває складно співвіднести загальну і тематичну карти. Тому на уроці на початку вивчення теми доцільно мати дві карти, що показують місце розташу¬вання того чи іншого об'єкта (держави) на загальній карті, наприклад карті світу, а потім уже на тематичній. Застосування карт можна поєд¬нувати з використанням інших видів наочності, наприклад аплікацій.Щоб створити уявлення про простір і місце розташування до¬сліджуваної країни на карті земної кулі, застосовують одночасно істо¬ричну і географічну (фізичну) карти чи загальну і тематичну. Контурні карти дають можливість засвоїти і закріпити знання, ви¬робити нові уміння і навички роботи з історичною картою. Це важли¬вий засіб практичного навчання історії, розвитку пізнавальної діяль¬ності учнів. Робота з контурними картами дає результат лише в тому випадку, якщо вона ведеться цілеспрямовано і систематично. Загальні правила використання історичної карти в навчанні можуть бути зведені до таких положень:жодного уроку історії без карти чи інших картографічних засобів;використання карти доцільне і необхідне на всіх етапах навчання: при вивченні нової теми, при закріпленні й узагальненні вивченого, при перевірці знань і умінь школярів; паралельно з формуванням знань на основі карти треба навчати школярів прийомам навчальної роботи з різними типами картогра¬фічних посібників;при переході від однієї карти до іншої забезпечується наступність між ними, або співвіднесення із загальною картою, чи характеристикою їхніх часових відносин;робота з настінною і настільною картами по можливості ведеться паралельно і скоординовано; постійним компонентом домашніх завдань з історії є робота школярів з контурною картою над питаннями нової навчальної теми. Для закріплення отриманих знань можна проводити гру «Хто швид¬ше збере карту» (за принципом збору картинки з дитячих кубиків). Учню надається карта Стародавнього Єгипту, розрізана на частини у вигляді квадратів. Як показує практика, йому буде потрібно близько чо¬тирьох хвилин, щоб зібрати таку карту. Потім дається завдання визна¬чити, як можна потрапити з рідного міста в сучасний Єгипет (прийом подорожі).

81. Організація дослідницької роботи учнів на уроках історії. Робота в МАН.

Організація науково-дослідницької діяльності учнів.

Розвинути критичне мислення в усій його повноті неможливо без формування в учнів навичок дослідницької роботи. Саме тому, своєю функцією як вчителя я вважаю допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Формування науково-дослідницьких вмінь учнів – це складний і довготривалий процес, який здійснюється мною за такими напрямками:

Розв’язування творчих задач і проблем (наприклад, використання методу інверсії, який орієнтує учнів на пошук ідей у нових, несподіваних напрямках. Так, на занятті з курсу за вибором „Історія запорозького козацтва” у 9 класі, вивчаючи тему „Релігія у повсякденному житті запорожців”, учні при розв’язанні проблемного запитання „Чому Запорозька Січ вважається християнською козацькою республікою?”, сформулювали таку ідею, що Січ не була ані християнською, ані республікою);

Вивчення елективних курсів, насамперед курсів за вибором „Історія запорозького козацтва”, „Рідний край”, які викладаються на основі власних авторських програм;

Оволодіння школярами методиками наукової роботи, що реалізується за допомогою факультативного курсу „Основи наукових досліджень”.

1. Створення учнями творчих та наукових робіт, що здійснюється через їх участь у роботі шкільного науково-дослідницького товариства старшокласників „Світоч”, в процесі написання та захисту науково-дослідницьких робіт МАН, через участь у міських та обласних конкурсах творчих робіт учнів з історії та правознавства. Потреба в МАН.

Головна мета проведення конкурсів МАН в школі – дати учневі можливість спробувати свої сили у певній галузі знань.

Мотивація: вироблення умінь і навичок, які знадобляться під час навчання у вузі; призове місце у конкурсі МАН – можливість вступу до вузу поза конкурсом. Якщо робота МАН відбувається не разово в школі, а проводяться заняття у районному центрі, то це ще й цікаве спілкування.

Систематичність роботи.В основі вибору напрямку повинна лежати зацікавленість учня.

Мета роботи – формування інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, порівняння, оцінка тощо); вироблення дослідницьких умінь (вибрати тему; укласти бібліографію; опрацювати наукову літературу; проаналізувати її, систематизувати результати; визначити коло питань для аналізу; написати роботу; оцінити її тощо); формування комунікативних компетентностей.

Система повинна включати:

• ознайомлення з особливостями наукової діяльності;

• оволодіння алгоритмом написання наукової роботи;

• вироблення умінь працювати з бібліографічними матеріалами;

• практикування в аналізі літературознавчих джерел;

• аналіз текстів художніх творів.

Періодичність занять – 1 – 2 рази в місяць.