52. Основні етапи, тенденції соціально-економічного розвитку сша в 1945-2010 рр.

Зміцнення міжнародного статусу США в результаті Другої світової війни

США після війни перетворилися на лідера західного світу. З роки світової війни промислове виробництво зросло в 2,5 рази, підвищився рівень життя. США мали могутню сухопутн армію, американський флот і авіація стали найсильнішим у світі. Країна мала у своєму розпорядженні ядерну зброю. Могутній промисловий потенціал і величезні золоті запаси сприяли перетворенню долара на головну валюту світу. США могли реально претендувати на перевагу у світовій політиці У сфері інтересів США тепер був увесь світ, американські уряди 40-90-х років XX ст. прагнули забезпечити ідеальні умови для розвитку економіки США і світової торгівлі. США стояли на позиції рішучої протидії будь-яким спробам СРСР розширити свій вплив у світі. США ініціювали створення військових блоків НАТО, СЕАТО, СЕНТО, АНЗЮС. Жорстка політика США стала однією з причин виникнення «холодної війни» (1946-1989 pp.)

Соціально-економічні досягнення і проблеми країни

У США в другій половині XX ст. було досягнуто стійкого економічного зростання. Країна переважно розвивалася успішно. Економічні кризи були нетривалими і не мали катастрофічних наслідків. Рівень безробіття й інфляції (за винятком 70-х років) був невисоким. У 40-60-І роки активно розвивалися автомобілебудування, суднобудування, легка промисловість. Велику роль відігравала військова промисловість, почалося виробництво космічної техніки. У 70-і роки економіка США зазнала серйозних труднощів через підвищення світових цін на нафту і необхідність структурної перебудови економіки. У 80-90-і роки США постійно поновлювали промислове устаткування, активно використовуючи досягнення НТР. Дедалі більшого значення набував розвиток виробництва у сфері високих технологій. Економіка США залишається наймогутнішою у сучасному світі. Гострою проблемою певний час було безробіття, але з 60-х років у країні регулярно діє система перепідготовки кадрів, програми допомоги безробітним і молоді. Фахівці високої кваліфікації зазвичай легко знаходять застосування своїх здібностей. Рівень безробіття серед афроамериканців вищий, ніж серед білих громадян країни.

Особливості суспільно-політичного життя

Після війни загострилися трудові відносини. Знову було дозволено страйки, заборона на які діяла у воєнний час. Страйки набули масового характеру і стали серйозно загрожувати розвитку економіки. 1947 р. Конгрес ухвалив новий закон про трудові відносини (закон Тафта-Гартлі), за яким було заборонено страйки солідарності, впроваджено систему обов'язкового арбітражу у разі трудових конфліктах. Були заборонені і страйки державних службовців, діяльність профспілок поставлено під контроль держави. Наприкінці 40—на початку 50-х років країну охопила «шпигуноманія», яка при¬звела до порушень громадянських прав американців. На ви¬могу сенатора Д. Маккарті почалася перевірка лояльності гро-мадян, що фактично спричинила придушення інакомислення. Особи, звинувачені в приналежності до Комуністичної партії США, звільнялися зі служби, піддавалися принизливим допитам. Серед «підозрілих» громадян опинився видатний актор Ч. Чаплін, який назавжди залишив країну. «Маккартизм» завдав серйозного удару по демократії в США. Наприкінці 1954 р. Сенат США заявив про засудження діяльності Мак-карті, це сприяло нормалізації політичного стану в країні.

У 50-60-і роки особливого значення набуває рух афроамериканців за громадянські права, який очолив священик Мар-тін Лютер Кінг. Прихильники руху за громадянські права не допускали насильницьких дій, проводили масові демонстрації та мітинги протесту проти расової сегрегації. 1956 р. Верховний суд визнав, що сегрегація суперечить конституції. Рух чорношкірих американців почали підтримувати білі громадяни США. До початку 70-х років афроамериканці домоглися рівних прав з білими громадянами США.

Політична боротьба в 60-і роки не завжди здійснювалася законними методами. У листопаді 1963 р. був убитий президент США Джон Кеннеді, у 1968 р. загинули сенатор Роберт Кеннеді та М. Л. Кінг. Відбулося кілька великих заворушень серед афроамериканців, діяла терористична організація «Чорні пантери». У 70-і роки масові виступи громадян США при¬пинилися, оскільки більшість їхніх вимог було виконано. З кінця 70-х р. розвивається екологічний рух («зелених»), в останні роки посилюється рух антиглобалістів.

Політичне життя США кілька разів ускладнювалося через гучні скандали, пов'язані з порушенням Конституції США. У серпні 1974 р. змушений був піти у відставку президент Р. Ніксон, у 80-і роки були проблеми в адміністрації прези¬дента Рейгана, наприкінці 90-х років ледь не утратив посади президент Б. Клінтон. Однак загалом політична ситуацій в США залишається стабільною. Зберігається двопартійнії система (Демократична і Республіканська партії залишаються основними в країні). На президентських виборах 2000 р. президентом став республіканець Д. Буш.

Основні напрямки зовнішньої політики

У 40—80-і роки основою зовнішньої політики США було протистояння Радянському Союзу. США підтримували будь-яких супротивників СРСР, у тому числі тих, хто порушував приї ципи демократії у власних країнах. До початку 80-х рокі США співпрацювали з військовими диктаторами- в Латинській Америці й Африці, здійснювали підривні операції проти країн Варшавського договору та інших союзників СРСР. США підтримували тісні зв'язки з Західною Європою, Японією та іншими союзними державами. У жовтні 1962 р. відбулося гостре політичне протистояння між США і СРСР, що ледь не призвело до світової війни (т. зв. Карибська криза). Після цієї кризи СРСР і США уклали кілька важливих угод про заборо-ну випробувань ядерної зброї в повітрі, на землі, під водою. 70-і роки стали періодом «розрядки» міжнародної напруже¬ності: США і СРСР згодилися обмежити окремі види ядерних 1| озброєнь, ситуація у світі частково нормалізується.

Вплив війни в Індокитаї на внутрішньополітичну ситуацію в країні

3 1964 р. США поступово втягувалися в конфлікт на території Південного В'єтнаму, де точилася боротьба між місцевими комуністами і проамериканським урядом. У 1965-1967 pp. військові угруповання США в Південному В'єтнамі збільшилися до 500 тис. чоловік, активно боролися з партизанами і зазнали при цьому великих утрат (понад 50 тис. чоловік). Незабаром війська США були втягнені в бої на території Камбоджі та Лаосу. Війна в Індокитаї спричинила могутні антивоєнні виступи в США, демонстранти вимагали скасувати загальний військовий обов'язок і вивести війська з Індокитаю. 1973 р. США були змушені визнати поразку, їхні війська залиши¬ли Індокитай. «В'єтнамська війна» залишила глибокий слід в американському суспільстві. До початку 80-х років США не зважувалися активно використовувати свої війська за межами країни.