2. Східні словяни у іст. Контексті.

Слов'яни — одна з найбільших етнолінгвістичних спільнот на території сучасної Європи, що нараховує близько 227 ..ілн чоловік (германці — 86 млн).ПРОБЛЕМА ПОХОДЖЕННЯ СЛОВ'ЯН — одна з найскладніших в історії. Умовно можна виділити два напрямки в суперечках учених: мі¬граційна теорія й теорія автохтонного походження слов'ян.а) За міграційною теорією — слов'яни є прибульцями:згідно з дунайською теорією — на основі «Повісті минулих літ» — стверджується, що слов'яни спочатку жили по Дунаю, «де є нині Угорська земля й Болгарська»;згідно з вісло-одерською теорією (В. Седов, І. Русанова) — сло-в'яни вийшли з Празької культури (територія Польщі й Чехословаччини).б) За теорією автохтонного походження слов'ян (її дотримуються — Н. Шахматов, Б. Рибаков, С. Шелухін та ін.) слов'яни є споконвічними жителями Європи від Дніпра до Вісли.У свою чергу чеський учений Л. Нідерле прийшов до висновку, що по¬ходження слов'ян не може бути пояснено через брак науково достовірних джерел.НАЙДАВНІШІ ПИСЬМОВІ ДЖЕРЕЛА ПРО СЛОВ'ЯН: а) Венеди — під такою назвою стародавні слов'яни вперше згадува¬лися в працях римських істориків І—II ст. и. в. — Плінія й Тацита. Вони займали територію від Одера до середньої ТРЧІЇ Дніпра, від Прикарпаття до Балтійського моря. Венеди разом з готами, Гунами й аварами неодноразово робили набіги на багату, але ослаблу Римську імперію. На думку археологів, венедам відповідали ар¬хеологічна зарубинецька культура (Зах. Україна) і пшеворська культура (територія Польщі).У результаті: після початку (з 375 р.) великого переселення наро¬дів (викликаного потребою в нових землях через екстенсивне зем-леробство, прагнення до грабежу Римської імперії та просування кочівників — готів, гунів, аварів) відбулися переселення венедів і їх поділ на склавинів (предків західних і південних слов'ян, що розселилися від Балкан до Вісли) та антів (предків східних сло¬в'ян).б) Анти (IV-VII ст. н. є.) займали територію між Дністром і Сіверським Дінцем. Мова трохи змінилася, бо слов'яни почали асимілюватися з іншими народами, зокрема зі скіфами та сарматами, що належали до північноіранської мовної гілки. У результаті асиміляції давньослов'янська мова вийшла переможцем, але доповнилася низкою скіфо-іранських слів (слово «хорошо» поряд зі слов'янським «добре», «топор» — «сокира», «собака» — «пес» і т.д.).У культурі стародавніх слов'ян були аналоги німецької, гото-франкійської, кельтської та балтської культур, у тому числі 6 моделей кремації померлих родичів (на Подніпров'ї), елементи вогнепоклонства та ін.У результаті: на поч. VII ст. анти були розгромлені кочовими пле¬менами аварів. Східні слов'яни розселяються у важкодоступних лісових районах сучасної України, Білорусії, Росії, де ослов'яню¬ють значну частину місцевого (балтського, угро-фінського та ін.) населення.в)15 військово-племінних союзів (VII-IX ст.) — завершальний етап розпаду первіснообщинного суспільства в східних слов'ян. Поляни заселяли сучасну Київську обл., древляни — Житомирську й Вінницьку, хорвати — Карпати, жителі півночі — Чернігівську, Сумську, Брянську і т. д. Кожний союз складався з десятків дріб¬ них племен на чолі з князями та старійшинами.ЗАНЯТТЯ Й ВІРУВАННЯ 15 ВІЙСЬКОВО-ПЛЕМІННИХ СОЮЗІВ Землеробство було двопільним і перебувало в стадії переходу від підсічного до орного; ремісничих спеціальностей було ткацтво, кузнецтво, гончарство, шкіряне. ; зовнішня торгівля зі Східною Римською імперією, містами Північного Причорномор'я, Прибалтикою та Скандинавією (шлях її варяг у греки), експорті імпорт, допоміжні галузі — залишилися тими ж.Житло, побут — укріплені села й перші міста (Київ, Чернігів, Новго-род, Иічсші та ін.), н яких населення жило в невеликих напівземлянках з дерев'яними стінами, що обігріваються «по-чорному» (дим через двері й вікна). Панунан обряд трупоспалення (трупи спалювали й ховали в глиняних горщиках).Політична сфера — перехід від родової общини до сусідської (терито¬ріальної), що називалася «верв'ю», «миром». Формування військово-пле¬мінних союзів на чолі з князями (1-й князь Києва в VII ст. — Кий).Після переселення з Дунаю на середнє Подніпров'я Кий і його плем'я білих хорватів заклали основи стародавньої держави Київська Русь. Ще в Константинополі Кий став християнином, чому сприяла його дружба з майбутнім імператором Візантії Іраклієм (610-641 pp.). Деякі історики вважають його напівлегендарною особистістю.ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА:а)важка тривала боротьба (з перемінним успіхом) з південно-східними сусідами — кочовими племенами (аварів, печенігів), що неодноразово робили набіги;б) сформована до VII ст. могутня Хозарська держава протистояла атакам арабських армій, завдяки чому за цією захисною стіною змогла розвиватися в майбутньому Київська Русь;в) в основному мирні сусідські відносини з аланами, болгарами (південь, південний схід), прибалтійськими племенами, угро-фінськими племенами Півночі (весь, мерь, мордва, мурома та ін.).Ідеологія — язичеська релігія — обожнювання тих сил природи, що мали найбільший вплив на людину (Перун — бог грому й блискавки, Яри¬ло— бог Сонця, Даждь-бог та ін.).У результаті:а) розвиток східних слов'ян ішов природничоісторичним шляхом і був типовим для сотень інших народів;б) рабовласництво зустрічалося (патріархальне, домашнє), але воно не стало пануючою формою виробництва в слов'ян, тому що для рабовласницького способу виробництва:

необхідні сприятливі кліматичні умови й висока родючість ґрунтів, при яких навіть така малоефективна праця, як раб¬ська, приносила б стабільні високі врожаї. Якби слов'яни об¬рали такий шлях при їхньому кліматі та родючості — вони б умерли від голоду разом з рабами;характерна обмеженість родючих ґрунтів при наявності пов¬новодних річок (Єгипет, Межиріччя, Сер. Азія і т. п.), що ро¬било необхідним створення зрошувальних систем, для будівництва яких була потрібна величезна кількість рабів. Слов'я¬ни не мали такої необхідності; — у східних слов'ян держава утворилася в IX ст. н. є., коли рабо¬власництво в усьому світі вже зазнало серйозної кризи.