2. Принципи обробки сигналів на проміжній частоті рлс 19ж6 (п-37) за функціональною схемою.

Прийомний пристрій кожного каналу виконаний за супергетеродинною схемою з однократним перетворенням частоти, автоматичним підстроюванням частоти місцевого гетеродина і забезпечує роботу з амплітудною і когерентною обробкою луна-сигналів.

Попередній ППЧ (підсилювач проміжної частоти) забезпечує посилення сигналів і узгодження виходу блоку змішувача з входом блоку приймача ПРС-5М.

Блок приймача містить у собі субблоки ШОВ, ППЧ-А, ППЧ-К1, АПЧ і місцевого гетеродина .

Субблок ШОВ призначений для захисту РЛС від імпульсних завад малої тривалості і містить у собі широкосмуговий ППЧ, обмежник і вузькосмуговий ППЧ. У субблоці реалізована схема ЧАРП, що забезпечує зменшення посилення тракту на початку дистанції. Схема ЧАРП керується імпульсами запуску РЛС.

У субблоці ППЧ-А здійснюється основне посилення на проміжній частоті, шумова (ШАРП) і миттєва (МАРП) автоматичні регулювання посилення, амплітудне детектування і видача сигналів амплітудного каналу ЕА на апаратуру цифрової СДЦ у канал захисту від несинхронних завад. Крім того, із субблока ППЧ-А сигнали на проміжній частоті fпч видаються на апаратуру цифрової СДЦ на фазові детектори і в субблок ППЧ-К1.

Для виключення роботи схеми ШАРП на початку дистанції по інтенсивних відбиттях від місцевих предметів забезпечується робота схеми в імпульсному режимі з бланкуванням її на початку дистанції. Імпульсний режим роботи ШАРП забезпечується блоком формування імпульсів ШАРП загальним для всіх п'яти каналів.

Субблок ППЧ-К1 формує опорну напругу fоп, яка використовується при фазовому детектуванні. Ця напруга формується когерентним гетеродином, що працює в двох режимах фазування: фазування зондуючим імпульсом (еквівалентна внутрішня когерентність) і фазування завадою (зовнішня когерентність). Зондуючі імпульси для фазування когерентного гетеродина подаються на проміжній частоті із субблока АПЧ, а завада fпч – із субблока ППЧ-А. Напруга когерентного гетеродина fоп подається на апаратуру цифрової СДЦ на фазові детектори.

БІЛЕТ № 26

1. Основні поняття про бойовий порядок та позиційний район частини (підрозділу) ртв. Вимоги до бойового порядку радіотехнічного підрозділу.

Радіотехнічні підрозділи розгортаються в бойовий порядок на основній позиції. Бойовий порядок радіотехнічного підрозділу, як правило, включає позиції РЛС і КЗА, командний пункт, передавальний і приймальний радіоцентри (радіопункти), пост візуального спостереження, позицію зенітної кулеметної установки або позицію переносного зенітно-ракетного комплексу, інженерні споруди, запасні, резервні і удавані позиції (рис. 1).

Приймальний і передавальний радіоцентри (радіопункти) розгортаються на віддаленні від позиції РЛС, що виключає вплив взаємних радіоперешкод. Приймальні радіоцентри батальйонів і приймальні радіопункти рот можуть розміщуватися безпосередньо на командних пунктах батальйонів та рот у разі достатнього їхнього віддалення від позицій РЛС.

Основні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються з урахуванням вимог, які висуваються до позицій радіолокаційних станцій, комплексів засобів автоматизації і засобів зв’язку, що є на озброєнні підрозділів.

Резервні позиції призначаються для розгортання радіотехнічних підрозділів з метою створення прихованого радіолокаційного поля або його нарощування на відповідальних напрямках (у заданих районах), насамперед, на малих і гранично малих висотах, а також для відновлення діючого радіолокаційного поля, порушеного у результаті вогневих ударів противника, і для вирішення раптово виникаючих завдань.

Запасні позиції радіотехнічних підрозділів вибираються на відстані 15…20 км від основних позицій і призначені для маневру підрозділів у ході підготовки й у ході бойових дій. Для кожного підрозділу завчасно вибираються декілька запасних позицій, проводиться їхня топогеодезична прив’язка й обробка.

У радіотехнічних підрозділах можуть обладнуватися удавані позиції, які призначені для дезинформації противника відносно бойового складу, бойового порядку радіотехнічних з’єднань і підрозділів, а також місця розташування основної позиції підрозділу для зниження імовірності нанесення по ній ударів. Вони повинні забезпечити максимально правдо­подібну імітацію основної позиції. З цією метою на удаваних позиціях можуть розгортатися випромінюючі елементи радіолокаційних станцій і засобів зв’язку, інші елементи бойового порядку. Відстань від основної позиції 3..5 км.

Для успішного виконання бойового завдання проводяться:

інженерне обладнання основних позицій підрозділів, основних і запасних командних пунктів, будівництво ліній зв’язку і електропередач;

маскування і заходи з протидії іноземним технічним розвідкам;

обладнання удаваних позицій;

вибір, топогеодезична прив’язка й обробка запасних позицій;

будівництво і ремонт доріг, складів, укриттів для особового складу, техніки і матеріальних засобів.

Безпосереднє прикриття і наземна оборона радіотехнічних підрозділів і командних пунктів організовуються вкругову із посиленням на окремих напрямках, виходячи з оцінки противника і умов місцевості.

П ости візуального спостереження обладнуються для ведення розвідки повітряного, наземного (морського) противника, засічки ядерних вибухів. Їхнє розміщення має забезпечувати найкращий огляд повітряного простору і підступів до позиції.