13. Мова та етнос. Етносоціальні функції мови. Етнолінгвістика. Об’єкт, предмет, завдання та напрями ел.

Етнос - це цілісна багаторівнева та багато знакова система, що формує колективну свідомість того чи іншого народу.

Недивлячись, що мова є важливою ознакою етносу, в світі немає однозначної відповідності між етносом і мовою. Важко знайти етнос, мовою якого не розмовляла хоча б невелика кількість представників іншого етносу. Часто етноси утворюють малі відокремлені групи, які живуть в національному оточенні і перейшли на мову цього оточення. Однак стійко зберігають свою етнічну самосвідомість(вірмени в Грузії, корейці в Японії). Як етнос, так і мова явища пов’язані з певною територією на яких вони розповсюджуються. Хоч мова є ознакою і фактором формування функцій етносу, в більшості випадку не мова формує етнос, а етнос - мову. Факт користування однією мовою не означає, що різні групи людей автоматично починають належати до одного етносу.

Народ	Нація – соціально-обумовлене поняття
Т ериторія Господарство спільне мова	Товар - гроші – товар (бідні/багаті) В ищий Середній у кожного класу своя мова Нижчий

Етнолінгвістика - це сучасний науковий напрям, який виник на перетині 3-х наук: мовознавства, етнографії та соціології. Напрям лінгвістичних досліджень, який вивчає мову у її відношенні до культури, взаємодію етнокультурних та етнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови. Предмет: це мова в її співвіднесеності з етносом. Об’єкт: людина, індивід його вчинки і дії у відношенні до мови і через мову. Розрізняють американську та європейську традиції у студіях етнолінгвістики. Американська етнолінгвістика виділяє антропологічну лінгвістику та лінгвістичну антропологію.

Антропологічна лінгвістика — етнолінгвістика з когнітивним аспектом дослідження намагається осягнути культуру через мову: яким чином, за допомогою яких засобів та в якій формі у мові знаходять відображення культурні (побутові, релігійні, соціальні та ін.) уявлення народу про навколишній світ та про місце людини у цьому світі. Представники: Б. Уорф, Ф. Боас, Е. Сепір, Г. Хойер, Б. Берлін і П. Кей, А. Вежбицька, Ю. Апресян,  Н. Арутюнова, Лінгвістична антропологія — етнолінгвістика з комунікативним аспектом дослідження вивчає мовні повідомлення в культурному контексті: які саме форми та засоби спілкування, зокрема мовні, є специфічними для даної етнічної або соціальної групи. Представники: Д. Хаймз, Дж. Гамперц, М. Толстой, С. Толстая, В. Топоров.

Завдання етнолінгвістики:

• виявити співвіднесеність зв’язку мови і культури, мови і народного менталітету, мови і народної творчості, їх взаємозалежності.

• розібратися в тому, як у мові відображаються культурні, народно-психологічні і міфологічні уявлення і переживання;

• визначити відношення до мови в різних мовних ситуаціях, в різних етносах, групах і верстах населення.

Напрями етнолінгвістики:

дослідження тематичних груп діалектної лексики, де поєднується лексична проблематика з проблемою культурної мотивації:	лексика ткацтва (І. Ніколаєнко) кулінарна лексика (Є. Турчин) номінації традиційного одягу та взуття (Г. Гримашевич, М. Никончук, М. Пономар) ботанічна лексика (М. Поістогова)
дослідження явищ традиційної культури:	весільні звичаї (П. Романюк, М. Бігусяк, В. Дроботенко, І. Магрицька); поховально-поминальні обряди (В. Конобродська); календарні обряди (Г. Аркушин, К. Глуховцева, М. Шарапа); міфологічно-демонологічна сфера (П. Гриценко, Н. Хобзей); норми етики (Миронюк, С. Богдан);
культурологічний аспект дослідження мотивології та діалектного словотворення (М. Жуйкова, М. Олійник, Н. Данилюк,
проблеми реконструкції культурного тексту та етнолінгвістичного вивчення українських діалектно-культурних ареалів
дослідження обрядової семантики, виявлення закономірностей лексико-семантичної типології, структурно-семіотичного і концептуального моделювання (О. Тищенко);
дослідження етнології тексту: етнокультурна, етнопсихологічна, етнофілософька основи мовних явищ з символічним значенням, проблема виникнення, функціонування, розвитку, мовного символу (В. Кононенко, М. Голянич, В. Жайворонок.)	походження народу; історія формування народного мислення, знань; сприйняття оточуючого світу індивідом, носієм мови; мовне планування; мовна політика.

Етносоціальні функції мови: комунікативна, номінативна і гносеологічна(пов’язані – «не назване – не пізнане», через номінативні одиниці розкривається специфіка сприйняття та етнічного розуміння світу), культуротворча та етнозберігаюча (мова – це джерело і засіб творення культури народу), ідентифікуюча (– забезпечує вираження етнонаціональної приналежності особи, домінує й одночасно ідентифікує приналежну до народу особу), інтегративна полягає в об'єднанні людей у соціальні групи, народи, держави, одночасно у членів однієї соціальної групи формується приналежність до неї. Разом з тим інтегративній функції супутня і дезінтегративна - культурні відмінності утруднюють спілкування людей, виступають як бар'єри, що відокремлюють групи і спільноти і нерідко причиною їх протистояння і ворожнечі)