ОСНОВИ ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ

1. Теоретичне та прикладне мовознавство. Прикладна лінгвістика як наука й навчальна дисципліна (Історія прикладної лінгвістики; об’єкт, предмет і завдання прикладної лінгвістики; методи дослідження в прикладній лінгвістиці).

МОВ-ВО це суспільна інформологічна наука, яка описує будову та закономірності функціонування та розвитку природної мови людини (З. Партико).
Загальне – вивчає загальні особливості всіх природних мов людини.		Часткове – вивч.специфіку конкрет.мов.
Теоретичне – вивчає мову незалежно від потреби застосування результатів цього вивчення в різних галузях суспільного виробництва.	Прикладне – вивчає мову з метою застосування результатів цього вивчення в різних галузях суспільного виробництва.

Історія ПЛ: як наука ПЛ почала розвив. з к. 19-поч. 20 ст. коли вперше було укладено частотні словники. До того часи практичні задачі мов-ва розв’язувалися на емпіричній основі. Партико Зиновій виділив три етапи:

І –емпір-го розв’язання окремих завдань ПЛ (3-4 тис до н.е – к. 19 ст. н.е).	ІІ –виник. та формув. ПЛ як науки (поч. 20-сер.20 ст.).	ІІІ – наукового розв-ня завдань ПЛ як науки серед. 20-наш час.
Перші окремі завдання ПЛ емпір. почали розв’язувати в Ст.Шумерії та Єгипті коли виникло письмо (3-4 ст. до н.е.). Далі розвиток ПЛ був пов'язаний зі спеціальними системами письма – шифруванням (5 ст. до н.е., коли спартанці почали шифрувати військові повідомлення. Шифр Скитали – палиці та стрічка, 14 ст. до н.е. – араби відкрили метод дешифрування текстів, зашифрованих методом Цезаря(кожна літера мала індивідуальну відносну частоту). У 16 ст. Блез де Віженер – спосіб шифрування базувався на таблиці складеній з абетки, для шифру необхідно було вказати координати кожної літери тексту: горизонтальну і вертикальну. У 1770 в С.-Петерб. Академії наук нім. дослідник Кратценштейн за допом. спец. пристрою згенерував голосні звуки. Пізніше Ф.Кемплером було згенеров. 19 пригол. зв. У 70-ті О. Белл збудував власний синтезатор звуків мов-ння. У 1877 Т.Еддісон – фонограф, що дав змогу записувати та зберігати звуки, в т.ч. голос людини. У 1852 П.Роже – ідеографічний словник, в якому слова були розташ. за ієрарх. принципом. У д.п. 19 ст. створено кілька ШМ(волапюк, есперанто).	У 1897-98 Г.Кеддінг – перший частотний словн. На поч. 20ст – за доп. частотного спектрального аналізу розкладено звуки на синусоїди – створено перші моделі мікрофонів та гучномовців перша електрична модель голосового тракту. У 1933р рос та франц вчені отримали патенти на електромеханічні пристрої для перекладу текстів. 1937р створено електромеханічний синтезатор звуків.	ПЛ почала вирішувати завдання на якісно іншому рівні: вивч. всіх видів мовл. діял., навч. іноземним мовам, переклад, соціолінгв., мовна політика та її планув. До осн. здобутків цього періоду належить перехід частини завдань ПЛ до комп’ютерної лінгв., розв’язання завд. на виключно наукових засадах, уточнення осн. Напрямів досліджень.

ПЛ(Баранов) – наук. дисц., в якій вивч. та розробляються способи оптимізації функціонув. мови; напрям у мов-ві, пов'язаний із практичним розв’язанням питань функціонув. мови в різних галузях сусп.. життя. Термін виник наприк. 20-х рр. ХХст, а як навч дисц. у д.п. ХХст. На думку В. Звєгінцева під ПЛ розуміти слід усі види АО мовленнєвої інформації.

Об’єкт ПЛ – мова в усіх формах її існування. Предмет – шляхи оптимізації функц. мови в сусп. і способи її застосув. в різних галузях сусп..життя. Завдання: оптимізація функцій мови – когнітивна (комп. лінгв, квантитативн, психолінгв), єпістемічна (лексикографія, термінографія, корпусна), засіб передачі інформації (переклад, лінгводидактика, діалог з ЕОМ, ІПС), засіб впливу (політична, НЛП, лінгвістичні теорії впливу).

Методи дослідження: статистичний(визн. к-них характ мовного матер.), м. моделювання(відтвор динаміч аспекту структ прир мови), м. ао мовного матеріалу(лексикограф., перекл., лінгводидакт.), експериментальні м.(дозв. перев. доцільність викор певних засобів і правильність їх застосув), м. контент-аналізу і когнітивного картування(заст. з метою провед атрибуції текстів, визн. методик мовленнєвого впливу), м. згортання (анотування, реферування) тексту (статистико-дистрибут – виділення інформант речень; м. застос. смислових індикаторів – виділ. найб. змістов. ділянок тексту в яких розкрив. предмет, мета, методи, актуал., галузь застосув., висновки тощо; м. текстових зв’язків – врахув. міжфразових зв’язків робить реферат цілісним).

2. Функції мови в суспільстві та проблема їх визначення. Змістова структура та напрями прикладної лінгвістики як наукової дисципліни. Міжпредметні зв’язки прикладної лінгвістики.

Функції мови у суспільстві

Так, основними функціями мови є комунікативна і мислеоформлююча, що мають виразний соціальний характер.

Комунікативна функція – функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. У мовознавстві навіть існує думка, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки і лише згодом — звуковою мовою. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. У театрі пантоміми та балетному спектаклі, де пантоміма відіграє значну роль, глядачам цілком зрозумілі "діалоги" дійових осіб і всі колізії подій. Однак у звичайному людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними засобами спілкування мож­на якоюсь мірою назвати музику й живопис, проте якими б досконалими вони не були, замінити мови не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають свої враження, почуття, думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надруковані тексти.

Мислетворча функція мови — функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не тільки виражається словом, але й здійснюється в ньому. Яка ж із названих двох функцій є головнішою? Одні вчені вважають, що найголовнішою функцією є комунікативна, інші — функція мислення. Обидві ці функції дуже тісно пов'язані між собою: для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.

Усі інші функції мови, про які йдеться в мовознавчій літературі, похідні від головних, вони є ніби уточненням, детальнішою видовою класифікацією їх. Так, з комунікативною функцією пов'язані такі конкретні функції: фатична (від гр. phatos "розказане"), тобто контактоустановлювальна; репрезентативна (від фр. representation "представництво") — функція позначення світу речей; емотивна — функція вираження почуттів, емоцій; експресивна (від лат. expressio "вираження") — функція самовираження, створення образу мовця, автора; волюнтативна — функція волевиявлення; прагматична — функція, що вказує на ставлення мовця до висловленого; естетична — функція вираження прекрасного, виховання естетичного смаку; метамовна — функція використання мови для опису іншої мови, тобто спеціальної наукової мови (метамова фізики, хімії, кібернетики, логіки тощо).

Із мислетворчою функцією пов’язані когнітивна або тобто пізнавальна, й акумулятивна (від лат. accumulatio "нагромадження") функції. Мислячи з допомогою мови, людина пізнає навколишній світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього.

Кількість функцій зумовила розвиток напрямів ПЛ

ПЛ має багато напрямів, що пов’язані з ф-цією мови. ЗМІСТОВА СТРУКТУРА ПЛ
Комунікативна ф-я: Теорія перекладу (вивчає вплив мови першоджерела на мову перекладу, види перекладу, методику виконання перекладу); Машинний переклад (програмування, проблеми машинної обробки текстів, визначення семантики мовних одиниць); Лінгводид; Створення ШМ (есперанто, азбука морзе, мова прапорців); теорія і практика ІПС; теорія кодування; Етнолінгвістика	Епістемічна ф-я мови (зберігання, передача мовних засобів) Лексикографія, комп. лек-фія (систематизація знань людини про мовні засоби, опис загальних значень мовних одиниць); Термін-во з термінографією; Корпусна лінгвістика; польова лінгв.	Когнітивна ф-я мови Комп'ютерна лінгв. (створення електронних баз даних про мови, створення мовних одиниць відповідно до того, як їх утворює людина), лінгвістична кримінологія; Квантитативна лінгв. (полягає в застосуванні кі-них. і стат. методів аналізу для вивч. мовн. сит.); Психолінгвістика (вивчення психіки)	Соціальна ф-ія соціолінгвістика; мовне планування; мовна політика; орфографія та орфоепія; теорія впливу;

Основні напрями ПЛ: комп’ютерна лінгвістика; етнолінгвістика та лінгвокультурологія; технології автоматичної обробки текстової інформації; теорія перекладу та розробка методів перекладу; лексикографія – складання словників; лінгводидактика; машинний переклад; лінгвістичне забезпечення інформаційно-пошукових систем; термінознавство (стандартизація термінології) та термінографія; мовленнєвий вплив; соціолінгвістика; політична лінгвістика; психолінгвістика.

ПЛ - складна багатопланова галузь знань, що стикається як гуманітарними, так і з природничими наукми. В останні роки з'явилися суміжні лінгвістичні напрямки на стику тих чи інших наук, що активно розвиваються за рахунок нових теоретичних і практичних аспектів.

Соціологія, Політологія> Соціолінгвістика, Політична лінгвістика; Філологія> Лінгвістика тексту; Психологія> Психолингвистика; Логіка > Когнітивна лінгвістика, Інформаційний пошук, Моделювання семантики та знань; Математика > Математична лінгвістика, Лінгвостатистика; Біологія > Фонетика;

Фізика > Розпізнавання та синтез мови; Історія, археологія > етнолінгвістики, Дешифровка, етнографія, Порівняльно-історичне мовознавство; Юридична наука > Юридична лінгвістика (Розглядає мову права, проводить лінгвістичні експертизи текстів і висловлювань); Інформатика> Комп'ютерна лінгвістика (наприклад, її розділ - лінгвістичні основи інформатики, пов'язаний з розробкою і обробкою штучних мов програмування), Семіотика> Знакова теорія мови, WEB-дизайн.