Автор і п’єса
Джеймс Метью Баррі – шотландський драматург, письменник і журналіст, автор всесвітньовідомої дитячої казки «Пітер Пен».
Він народився 9 травня 1860 року на околиці маленького шотландського містечка Кіррімьюір в сімнадцяти милях від міста Данді. Його батько, Девід Баррі був звичайним ткачем, а мати, Маргарет Огілві, яка зберегла за звичаєм багатьох шотландських сімей тих часів своє дівоче прізвище – була досить обдарованою жінкою. Вона чудово співала пісні своєї рідної Шотландії, пам’ятала незлічені легенди і народні казки. Вона вчила дітей любити рідний фольклор і виховувала в них почуття незалежності.
Родина Баррі жила досить бідно, багато в чому собі відмовляючи, щоб здійснити заповітну мрію – дати своїм синам освіту. Старший брат, Олександр, отримавши місце викладача в Глазго, взяв на себе турботу про подальшу освіту Джеймса. З його допомогою Джеймс закінчив школу, а потім і Единбурзький університет. По закінченню університету він в 1983-1984 роках працював в редакції газети «Ноттингем Джоріел». Також як журналіст він активно співпрацював із «Edinburgh Evening Dispatch», «British Weekly» та іншими виданнями. У 1885 році Баррі переїхав до Лондону, де і залишився і жив там до кінця свого життя.
Журналістська відомість прийшла до Баррі після публікації серії нарисів, у яких ображалось життя маленького шотландського містечка у першій половині XIX віку. У 1988 році на основі цих нарисів виходить його книга «Auld Light Idylls». Назву можна перекласти як «Ідилії старих вогнів», але життя описане у цій книзі було далеко не ідеальним ідилічною. Бідність, пуританська вузькість поглядів, втручання церкви в приватне життя – таким Баррі зображує вигадане містечко під назвою Трамз, прототипом якого стало його рідне містечко Кіррімьюір. Трамз згодом став місцем дії ще двох романів письменника.
У 90-тих роках Баррі публікує ряд романів – «The Little Minister», «Sentimental Tommy: The Story of his Boyhood» і його продовження «Tommy and Grizel», біографічну книгу про свою матір «Margaret Ogilvy», забавну книгу про шкоду і задоволення від куріння «Аркадія, моє кохання». У дилогії «про синтементальне» Томмі Баррі створює багато в чому біографічний образ письменника і журналіста, який не дивлячись на всі зусилля, не зумів взяти на себе тягар дорослого життя. Тут також згадується хлопчик, який відбився від батьків, який дуже зрадів, що загубився і боїться, що його ось-ось відшукають і змусять дорослішати, його можна назвати прототипом майбутнього «Пітера Пена».
На тлі успіхів романів Баррі в той же час у США піратським способом публікується декілька збірок його малої прози: «A Holiday in Bed and Others Sketches» «A Tillyloss scandal» «Two of Them» й інші, в які видавництва включали довільно відібрані розповіді, нариси і статті опубліковані до цього в періодиці, а також фрагменти виданих книг. Письменник дуже негативно відносився до цих видавництв, вони не перевидавалися у Великобританії і не включались до збірки творів Баррі, виданих в кінці XIX – початку XX століття.
П’єси Баррі, які мали великий успіх у публіки – є найвищим досягненням його творчості для дорослих. Веселі комедії, написані з чудовим знанням сцени, привертають увагу блискучими діалогами, гарно вимальованою композицією і дотепністю. Снобізм і претензії людей вищого суспільства і політиків піддаються осміянню в більшості з цих комедій – «Qualiti Street», «Admirable CricHton», «What Every Woman Knows». Баррі також був автором великої кількості одноактних п’єс. Деякі з них були написані, як то кажуть випадково і ставилися один раз. До них відносяться, зокрема п’єса із умовного циклу про Пітера Пена – «When Wendy Grew Up: An Afterthought». Інші були, напроти, досить популярними. Багато з його п’єс були врешті решт екранізовані. В 1984 році Баррі одружився на молодій актрисі Мері Енсел, гравій в одній з його п’єс. Їх брак виявився невдалим і був розірваний в 1909 році. Дітей у них не було.
На початку XX століття Баррі стає досить відомою фігурою в літературному житті Англії. Цьому немало сприяли його особисті якості: він був людиною високопорядною та доброю. Серед його друзів – Томас Харді, Джон Голсуорсі, Герберт Уелс, Джеймс Мередіт, Генрі Джеймс, Артур Конан Дойл. З останнім Баррі написав спільне лібрето до музичної комедії «Jane Annie, or The Good Conduct Prize», що з тріском провалилася, витримавши лише вісім вистав. Наслідком цього стала гумористична розповідь, в якій два письменника приходять до Шерлока Холмса із проханням, щоб той розкрив секрет, чому ж публіці не подобається їхня постановка. На цьому спільна творчість Баррі і Конан Дойла закінчилась, чого не можна було сказати про їхню дружбу. Вони були дуже добрими друзями (грали в одній команді по крикету «Аллах-Акбаррі», в якій Баррі був капітаном) і підтримували один одного до самої смерті.
Все своє життя Баррі захоплювався мандрівниками і дослідниками, людьми активного та відважного життя. Серед його друзів – відомі африканські дослідники Поль дю Шайлу і Джозеф Томсон, полярник Роберт Скотт, передсмертний лист якого знайдений на його тілі півроку опісля загибелі експедиції, був адресований Барри. В ньому капітан Скотт просив письменника піклуватися про дітей і вдів загиблих разом з них членів експедиції до Південного полясу.
Дж. М. Баррі удостоївся багатьох почестей: в 1922р. був нагороджений орденом «За заслуги»; в 1919р. став лод-ректором старішого шотландського Сент-Ендрюского університету, в 1930р. – почесним президентом Едінбургського університету; з 1928р. став президентом «Спільноти літераторів».
Баррі помер в 1937р. Перед смертю він передав всі права і доходи від «Пітера Пена» – перевидань, переказів, театральних і кіно постановок – дитячій лікарні на Грейт-Ормонд-стрит в Лондоне. В 1987р. на знак поваги видатному співвітчизнику Британський Парламент пішов на безпрецедентний крок, встановивши спеціальним актом безстрокову дію цих авторських прав.