Тема1. Поняття міжнародного права. Міжнародне право в системі міжнародних відносин.

1. Виникнення міжнародного права.

2. Вплив Київської Русі на розвиток міжнародного права. Формування буржуазних інститутів міжнародного права. Визнання принципу суверенності та рівноправності держав на Вестфальському конгресі 1648 року. Вплив на розвиток буржуазного міжнародного права нідерландської, англійської, французької та інших революцій. Роль Віденського (1814-1815р.р.), Паризького (1856р.) та Берлінського (1878р.) конгресів, Гаазької конференції (1899-1907р.р.) у розвитку міжнародного права. Розвиток міжнародного права в умовах до другої світової війни та післявоєнного періоду. Про науку міжнародного права, її вклад у його розвиток.

3. Міжнародна система, її суб’єкти, їх взаємозв’язок і взаємозалежність. Поняття і сутність сучасного міжнародного, в тому числі і міжнародного економічного права, його особливості та соціальна природа.

4. Міжнародне право – система звичаєвих і договірних норм. Основні риси сучасного міжнародного права і міжнародних відносин. Роль ООН, міжнародного суду ООН в удосконаленні норм міжнародного права. Проблеми примату міжнародного права у міждержавних економічних відносинах.

1. Виникнення і сутність міжнародного права

   “…Міжнародне право – це велика юридична споруда, яка дбайливо будувалася людством протягом століть із метою створення і затвердження нормальних впорядкованих відносин між державами…” (з рішення Міжнародного Суду ООН).

Міжнародне право виникло не за бажанням окремих людей, груп, класів тощо, а внаслідок реальних суспільних процесів. Історичний матеріал свідчить, що навіть на ранніх етапах розвитку первісні общини та племена не існували окремо, а були об’єднані неписаними родовими законами. Уже в той час союзницькі зв’язки племен не зводилися лише до турботи про зовнішній захист, а містили й безліч інших норм поведінки, які, закріплюючись із плином часу, призвели до появи права у формі звичаю.

Міжнародне право є результатом суспільної практики. Виникнувши як спосіб усвідомлення людьми свого матеріального інтересу, особливо у зв’язку з постійними змінами в міжнародних відносинах, воно вплинуло та продовжує впливати на розвиток держав і народів. Протягом усієї історії людства воно не тільки розвивалося разом зі зміною засобів виробництва, але й певним чином впливало на них.

Саме тому міжнародне право має природно-об’єктивне значення. Загальною умовою його становлення є не позиції держав, а умови матеріального життя людства у його історичному розвитку, взаємовідносини людини з навколишнім світом, суспільний розподіл праці, виникнення держав тощо. Власне позиція держави також формується у процесі суспільних відносин.    Міжнародне право є категорією надбудови. Але це надбудова особливого роду, яка виростає над міжнародними відносинами в повному їх обсязі — економічними, політичними, воєнними тощо.

2. Періодизація історії міжнародного права

   Питання про періодизацію історії міжнародного права пов’язане з вирішенням найважливіших проблем теорії права, таких як поняття права, його походження, система права. Тому в міжнародно-правовій доктрині існує чимало підходів до того, яким чином слід представляти історію міжнародного права. Великий інтерес викликало питання про періодизацію розвитку міжнародного права у державних ідеологіях, що взагалі розглядали вчення про право як найважливішу арену ідеологічної боротьби. Саме в такій ситуації опинилася вітчизняна наука міжнародного права. Ідеологічний тиск тривалий час змушував її залишатися в рамках марксистсько-ленінського вчення про формаційну періодизацію загальної історії, у тому числі й історії розвитку міжнародного права, у якій виокремлювали міжнародне право рабовласницької формації, феодалізму, капіталізму, перехідного періоду, соціалістичне міжнародне право. До того ж формаційний підхід навіть в історичній науці є дискусійним. Що ж стосується міжнародного права, то становлення й розвиток багатьох із його принципів і норм ніяк не може бути пов’язаний із так званими формаціями. Більше того, як свідчать авторитетні дослідження, формації в чистому вигляді в історії ніколи не існували. Тому було б помилкою шукати джерела чи особливості міжнародно-правових норм у тих чи інших формаціях і прив’язувати періодизацію до формацій.

Будучи частиною всесвітньої історії, історія міжнародного права має все ж таки власну періодизацію. Це пов’язано з особливостями виникнення та становлення його принципів, інститутів, норм, що зробили вирішальний вплив на розвиток міжнародного права загалом. З цього погляду особливе значення для періодизації мають такі події всесвітньої історії, які в історії людства виявилися поворотними або спричинили кардинальну переоцінку людьми смислу свого існування на Землі та домінуючих у соціумі цінностей. Аналіз історії міжнародного права під таким кутом зору приводить до висновку, що подібних подій в історії людства було небагато. У масштабах людської цивілізації всього кілька разів відбувалася радикальна зміна світового правопорядку. Така періодизація далеко не завжди збігається із формаційною періодизацією міжнародного права. При цьому етапи історії розвитку міжнародного права можуть істотно відрізнятися за тривалістю, що пов’язано із прискоренням динаміки міжнародно-правових відносин. Як свідчить історія, розвиток міжнародного права лише у планетарному масштабі виявився поступальним. На окремих етапах часто був очевидним регрес. Найбільш динамічно міжнародне право розвивалося починаючи з ХХ ст.

Найбільш прийнятною можна вважати таку періодизацію міжнародного права:    I. Від найдавніших часів до Вестфальського конгресу (1648).    II. Від Вестфальського конгресу до епохи Великої французької революції (межа ХVІІІ—ХІХ століть).    Від епохи Великої французької революції до створення Версальської системи (1919—1939).    1. Від створення Версальської системи до наших днів (сучасна епоха):    а) Версальська система (1919—1939);    б) міжнародне право періоду протистояння тоталітаризму та демократії (1945 — кінець 80-х років);    в) міжнародне право часів переходу до поліцентризму (з кінця 80-х років ХХ ст. до наших днів).