41. Клас Ооміцети. Спільні ознаки. Поширення та умови існування. Будова тіла, розмноження. Класифікація. Їх значення в природі та заходи боротьби з паразитуючими видами.

Ооміцети – включ. близько 300 видів. Ознаки: міцелій добре розвинений, однокліт., несептований; зооспори з 2 джгутиками – пірчастим і гладеньким. Паразити та сапрофіти. В кліт. оболонці відсутній хітин. Вміст антеридію не диферент. на гамети. Розмножуються безстатево за допомогою зооспор, а наземні орг-ми – конідієспор. Зооспори одно- і дводжгутикові, форм. у зооспорангіях. Спосіб статевого розмноження оогамія, антеридій і оогоній однокліт. Після злиття сперматозоїда і яйцекліт. виник. зигота, яка проростає ростком або зооспорангієм. Клас включає порядки: сапролегнієві і пероноспорові.

Порядок Сапролегнієві (Saprolegniales) – водні гриби паразитують на тілі та ікрі риб, земноводних. Для них характер. дипланетизм (зміна 2 типів споронош.) Роди: сапролегнія, ахлія, діхтіухус, є збудниками сапролегніозів. На спині, зябрах риби з'явл. ватоподібний міцелій, який вражає рибу.

Порядок Пероноспорові (Peronosporales) – облігатні паразити вищих спорових рослин.

Родина Пероноспорові – плазмо пара паразитує на винограді, виклик. мільдію винограду.

Родина Цистопових або Альбугові – альбуго, враж. хрестоцвітих

Родина Пітієві – зустріч. найчастіше в грунті. Ураж. кореня пітієвим грибом наз. кореневою гниллю, яка зустріч. в бурянах, люцерні, бавовні. Спалахи під час холодних дощових весен. Представники зоофагус і фітофтора. Зоофагус має ниткопод. зооспорангії, від член. від гіфів перегородкою. Фітофтора – міцелій білий, павутинистий. Викликає фітофтороз пасльонових. паразит пошир. по міжкліт. в паренхімі листка, поїдає орг.. реч., виклик. побуріння та загибель листків. На міцелії утв. спорангієносці, які висов. черех продихи на кінцях спорангієносців форм. зооспорангії. Вони проростають 6-8 зооспорами, які дають міцелій. Ураження 3-4 дні. Заходи боротьби: обробка рослин бордоською рідиною (мідний купорос з вапном), викор. фунгіцидів.

42. Клас Плазуни, загальна характеристика та класифікація.

Плазуни - холоднокровні, переважно наземні, хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається на суходолі (навіть у мешканців водойм). Це пов'язано з тим, що яйця плазунів, на відміну від риб і земноводних, оточують захисні яйцеві і зародкові оболонки. Відомо близько 6 тис. сучасних видів плазунів (в Україні - 21), які поширені на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Особливості будови тіла та покривів плазунів.

Тіло плазунів поділяють на голову, тулуб і хвіст. На відміну від земноводних, вони мають чітко виражену шию. Кінцівки розташовані по боках тулуба, внаслідок чого тіло торкається землі - «плазує», звідки й походить назва класу. Але в багатьох видів (у змій, деяких ящірок) кінцівки зникають або дуже зменшені. Пальці плазунів закінчуються кігтиками. Зовнішній шар покривів плазунів, на відміну від земноводних, роговіє. Шкіра суха, практично без залоз, вкрита роговими лусками, щитками або пластинками - похідними покривного епітелію. Такі покриви захищають тварин від механічних ушкоджень і зайвих втрат вологи. Щільний покрив заважає росту плазунів, тому він періодично змінюється: старий скидається, і тварина росте, поки новий не зроговів. Скелет плазунів має подібний до земноводних план будови, але відрізняється низкою особливостей. Так, їхній хребет більш диференційований і складається з п'яти відділів: шийного, грудного, поперекового, крижового та хвостового. Шийний відділ утворений кількома хребцями, які забезпечують значну рухомість голови. До грудних і поперекових хребців приєднуються добре розвинені ребра. У плазунів є справжня грудна клітка, утворена грудними хребцями, ребрами та грудною кісткою. Грудна клітка бере участь у дихальних рухах цих тварин. Череп майже повністю кістковий. Мускулатура плазунів краще розвинена, порівняно із земноводними. З появою справжньої грудної клітки з'являються міжреберні м'язи, які забезпечують дихальні рухи.

43.  Клас Птахи. Особливості анатомії та фізіол. птахів як пристос. до польоту. Клас Птахи об'єднує ≈ 8500 видів птахів, переважна більшість яких є пристосованою до польоту. Вони живуть у різних місцях. Це теплокровні тварини, які мають зовнішній покрив з пір'я. За допомогою передніх кінцівок-крил вони літають, а їхні задні кінцівки допомагають їм переміщуватись по землі, воді, гілках дерев. Дихають вони за допомогою легень (подвійне дихання). Розмножуються ці тварини відкладаючи яйця.У них добре ров.органи чуттів – зір та слух.

Пристосування до польоту: 1) Передні кінцівки - крила, пристосовані до польоту. Окремі пера складаються зі стрижня, від якого в обидва боки відходять численні тоненькі вирости - борідки. Порожня частина стрижня, заглиблена у шкіру, не має борідок.. Виділяють контурні та пухові пера. Під контурними перами розташовані пухові пера та пух. Це пір'я з тонким стрижнем, від якого відходять лише борідки першого пор.

Наявність пір'яного покриву є однією з необхідних умов польоту в птахів. Цей покрив робить тіло птахів обтічним. Махові пера збільшують площу крила, створюють тягу та підйомну силу, а рульові забезпечують регуляцію напрямку польоту. Птах використовує рульові пера і для гальмування під час посадки.

2) Скелет птахів характеризується легкістю, оскільки частина кісток має порожнину, заповнену повітрям., наявність кіля, до якого кріпляться грудні мязи, та цівки.

3) травна система: будова шлунку - складається з двох відділів: залозистого і мускульного, які розрізняються за особливостями будови та функціями. У залозистому їжа перетравлюється під дією травного соку. У мускульному - їжа розтирається до кашкоподібного стану. Мускульний відділ шлунка певною мірою компенсує птахам відсутність зубів. Зі шлунка їжа надходить у тонкий кишечник. У тонкому кишечнику завершується перетравлення їжі і всмоктуються поживні речовини. Кишечник у птахів укорочений, що забезпечує зменшення маси тіла. Як і у плазунів, він відкривається в клоаку. Їжа у птахів перетравлюється досить швидко, тому вони потребують її в значній кількості. 4) Видільна система. Птахи не мають сечового міхура. Сечоводи, що відходять від нирок, відкриваються безпосередньо в клоаку. Завдяки такій будові видільної системи продукти виділення не накопичуються в тілі, а відразу виводяться назовні, що зменшує масу тіла.

5) Дихальна система. Легені птахів мають значну поверхню для процесів газообміну. Бронхи, які входять у легені, розгалужуються. Їхні головні відгалуження розширюються і поза легенями відкриваються у тонкостінні повітряні мішки. Повітряні мішки розташовані між внутрішніми органами птаха, а їхні відгалуження можуть навіть заходити у порожнисті кістки. Розташовуючись між внутрішніми органами, повітряні мішки зменшують тертя між ними. Повітряні мішки, заповнені повітрям, зменшують питому масу тіла птахів.

Завдяки повітряним мішкам птахам притаманний особливий механізм газообміну, що дістав назву подвійного дихання. Під час вдиху повітря проходить через легені, де кисень надходить у кров.

Отже, у птахів газообмін відбувається як під час вдиху, так і під час видиху. Завдяки цьому органи птахів ефективно постачаються киснем. Дихальна система птахів бере участь і в регуляції температури тіла. Під час польоту прохолодне повітря, що надходить до повітряних мішків, охолоджує тіло птахів. 6) статева система птахи - роздільностатеві тварини. Самці мають парні сім'яники та сім'япроводи, самки - непарний яєчник і непарний яйцепровід. Статеві протоки відкриваються у клоаку. Птахам притаманне внутрішнє запліднення.