37. Імунітет, види, фактори імунітету. Вакцини, сироватки, їх застосування.

Імунітет – нечутливість організму організму до чужорідних агентів, в тому числі і патогенних мікроорганізмів. Поділяють на: природжений видовий імунітет- це несприятливість до певних збудників захворювання, які вражають інші види живих організмів. Набутий імунітет формується в організмі як специфічний захист проти одного певного чужорідного агента, в тому числі патогенних мікроорганізмів або їх токсинів, набутий в результаті контакту організму з цим агентом. Набутий природний імунітет може бути активним і пасивним. Набутий штучний імунітет створюється також шляхом активної і пасивної імунізації спеціальними препаратами – вакцинами та імунними сироватками.

Резистентність обумовлена комплексом механічних та фізіологічних реакцій макроорганізму, що направлені на забезпечення сталості внутрішнього середовища організму та його захист від чужорідних агентів. До факторів неспецифічної резистентності відносяться бар’єрна захисна функція шкіри та слизових оболонок організму, температура та запальні реакції, видільна функція організму. Могутнім неспецифічним захисним фактором проти чужородних тіл та речовин є фагоцитарна реакція. Розрізняють 2 типи механізму імунітету:механізм клітинного імунітету - знищення шкідливих чинників клітинами - фагоцитами і Т-лімфоцитами, а гуморального - спеціальними речовинами (білками), які містяться в крові, - антитілами та інтерфероном. Отже, фагоцити і Т-лімфоцити забезпечують клітинний імунітет, а білки крові (антитіла, інтерферон) - гуморальний.

Фактори імунітету:

1)захисні функції шкіри та слизових оболонок (механічний барєр та бактерицидна дія – лізоцим)

2)захисні власт. нормальної мікрофлори тіла (антагоністична та антибіотична дія кишкової палички до гнильних бакт. киш., дизентерії, збідників черевного. тифу)

3) запалення і фагоцитоз – це процес активного поглинання клітинами орг-му патогенних мікробів (живих або мертвих) з послід. їх переварюванням за участю ферм.(фагоцитарна актив. Мечніков, лейкоцити)

4) захисні властивості лімфоїдної тканини: лімфат. вузли, селезінка, печінка, зобна зал., слиз. об. – затрим. проник. мікробів, поглин. їх, продук. антитіла.

5) гуморальні фактори імунітету обумовлені наявн. в крові (сироватці) – антитіл, які виник. в орг.-мі внасл. перенес. захв.. Реч., яків виклик. утв. антитіл. наз. антигенами

Вакцини – щеплюючи препарати виготовлені із мікробів, їх токсинів та імуногенних антигенів, отриманих із мікробної клітини.

Методи виготовлення вакцин:

1) із живих вірулентних культур (холерний вібріон) у наш час не застос.

2) вакцини із живих мікроорг. із ослабл. вірулентністю, легкий та невловимий перебіг хвороби (профіл. віспи, сказу, сибір. виразки, туберкул., чуми, віспи, черев. тифу)

3) вакцини із убитих мікробів для профіл. киш. інф. та вірус. хв. (випуск. у висушеному стані)

4) анатоксини – застос. не мікроби, а їх екзотоксини, які втритили свої отруйні власт., а залиш. імунізуючи (правець, дифтерія, ботулізм).

Типи вакцин: моно-, ди-, полівакцини (дифтерійно-коклюшна вакцина)

Сироватки – містять готові антитіла, які при введені хворій людині полегшують протікання хвороби (дифтерія, правець, ботулізм, газова гангрена)