4. Родина

Родиною називаємо легальну спілку, що складається з подружньої пари і дітей. Характерною прикметою родини є кревний зв'язок між її членами. Деякі соціологи

46------------------------------------------------------------------

включають в склад родини ще кревняків^1 та cвояків (Сорокін) або беруть родину «в широкому розумінні», поширюючи її на весь склад кревняків, свояків, клан (рід) і плем'я (Л. фон Візе). Поскільки таке «широке розуміння» включає в родину ще кілька скупчень, то родина обертається цим в агрегат без потреби. Ми роднною називаємо скупчення, що має метою народження дітей і виховання їх - подружжя разом із дітьми. Як кревна спілка, родина є біологічним скупченням, але виконуючи функцію виховання і господарського утримання, родина є своєрідним соціально-психічним скупченням. Тому родина є перехідною формою між біологічнимн і соціально-психічними скупченнями, власне скупченням біосоціальним.

Родина хоч і складається з малого числа членів, але в суспільстві - це соціально-могутнє скупчення тому, що воно: а) дуже поширене так, що невелике число індивідів стоїть поза родиною; б) має величезний вплив на поведінку своїх членів - діти з дня народження стоять під її впливом - вихованням, яке кладе свою печать на ціле дальше життя індивіда; в) організоване - має керівника (батька чи матір), має певний розподіл функцій між усіма членами; г) глибоко солідарне вже тому, що виразом солідарності є батьківська та материнська любов до дітей, батьки не лише дітей родять, годують і виховують, але і люблять, захищають; діти і батьки зв'язані почуттям симпатії і відданості (опріч тих випадків, коли у батьків чи дітей інстинкти симпатії знівечені, aлe це буває рідко); д) має технічний апарат, дужий своею системою впливів, що виникають із прикладів, наказів, примусів, кар і нагород, традицій, заповітів, поглядів, вірувань, симпатій і антипатій, смаків, звичаїв і т. д., які щодня і щохвилини впливають на дітей і формують свідому частину їхнього Я. Опріч того, існування і зв'язок родини підтримують господарським апаратом її.

Хоч родини між собою не просто зв'язані (вони зв'язані через участь їх членів у інших скупченнях) і не мають керуючого осередку, але коли їх основні інтереси загрожені, то виступають разом і, борючись вроздріб, партизанськи, досягають великих успіхів. Через те, напр., всякі «реформи» родини наказами зверху (від інших організацій - держави, церкви, партії і інш.) не можуть здійснюватися, коли їх не хочуть родини.

1:: Кревняки - родичі по крові, які належать до одного роду.

47-------------------------------------------------------------------------

Деякі соціологи (школа Ле-Пле і де Турвіля) визнають величезну суспільну роль за роднною і кажуть, що яка родина, таке буде й ціле суспільство, який спосіб добування засобів до життя в родині, на такій засаді буде організоване і ціле суспільство.

Це стараються довести на розгляді основних типів сучасної родини, в якій відрізняють:

1. Тип патріархальної (батьківської) родини. Тут все засноване на владі батька, який всім розпоряджається. керує. Діти є лише предметом опіки, призначені жити в родині і для родини, підлягати традиціям і не думати про якусь самостійну роль. Ні ініціативи, ні своєї волі діти не мають. Виростають пасивні, прикуті до родинного корита, безініціативні, безвольні, без ширшого досвіду. Така родина у східних мандрівних народів (номадів) Азії і Східної Європи.

2. Родина індивідуалістична. Вона виховує дітей як самостійні особистості, що мають в житті покладатися лише на свої сили, свій ризик, свою ініціативу. не покладаючись ані на батьків, ані на державу. 3 такої родини виходять діяльні, енергічні, здібні люди. Народ, що має таку родину, буде дужий, особа людська в нім вища над усе, над державу. Суспільний устрій такого народу буде визначатися тим, що перша роль буде належати не владі, не урядовцям, а громадській думці.

Таку родину французський соціолог Демолен бачить в англосаксів і скандинавців і описує її з величезним захопленням: «На всій земній кулі немае місця, де б ми не зустріли англійця... Скрізь бачимо, як гордо має англійський пралор. Англосакси випхали (французів) з Північної Америки, з Індії і Єгипту. З Канади і Сполучених Держав вони командують цілою Америкою, з Єгипту і Капу^1 розпоряджаються Африкою, з Індії диктують свою волю Азії, з Австралії панують над Океанією, нарешті вершать справи Європи і цілого світу. Досить маленькій купці представників цієї раси оселитися в якійсь точці земної кулі, як тут негайно почне бити джерело нового життя. З казковою швидкістю змінюючи тут обличчя землі, англосакси формують нові людські суспільства, які так перевершують нас досконалістю свого устрою, що вони мають повне право називати нас півпрезирлнво «старим світом».

Чому ж стали англосакси отакими? Демолен твердо доводить, що причина цього: індивідуалістична родина і

1:: Кап - Південна Африка.

48----------------------------------------------------------------------------

відповідне виховання дітей. Цікаво, які риси цього виховання він бачить в англосаксів: а) батьки не вважають тут дітей за свою власність і стараються можливо раніш відокремити на самостійне життя; б) з дітьми тут поводяться, як з дорослими; в) при вихованні дітей керуються не тим, що стоїть позад, а тим, що стоїть перед дітьми; г) звертають увагу на розвиток фізичних сил у формі ігрищ; д) діти змалку привчаються до дійсного життя; е) їх привчають до ручної праці; є) батьки і діти змагаються узнати більше фактів і ж) діти знають, що ніколи батьки не будуть дбати про влаштування їх долі.

3. Родина нестійка - вона виховує своїх членів без пошани до авторитету, але не привчає і до самостійності, Немає ні підлеглості, ані ініціативи. Виховують його на будучого урядовця, службовця, який надіється на державу і теплі посади. При такій родині і суспільства виходять нестійкі, з бездіяльною, пасивною громадською думкою, з централізованим хижацьким апаратом держави, з політичними завірюхами. Такі суспільства Франції, Німеччини і ін. країн Західної Європи.

Так змальовано три типи родини і відповідних суспільств. При деякому перебільшенні все таки основа більш-менш правильна: ось промайнула цього року (1928 р.) звістка, що син президента Куліджа засватав дочку губернатора в Конектикуті^1 і вступив робітником до свого тестя на рік на городі - ожениться аж відбувши рік наймитської чорної праці. Чому власне так зроблено? І чи знайдеться десь на світі, опріч Америки, подібний факт, щоб син голови держави служив робітником, коли його батько стоїть на чолі наймогутнішої держави? Цього європейські полупанки ніколи не зрозуміють. Але лише в Америці можливі факти; що колишн. президент (Тафт) ходить на залізничний двірець^2 із куфером у руках, що рідко в якому домі є прислуга (у великої буржуазії), а родина навіть заможного професора університету обходиться без прислуги, що сини і брати міліардера Форда працюють на тих же заводах як робітники; що в залізничних вагонах немає окремих «класів», а всі вагони одного класу. Дивлячись в кіно аlмериканські картини, європеєць багато здибує «незрозумілого демократизму» (напр., «Му best girl» із Мері Пiкфорд у головній ролі).

1:: Конектикут - один із американських штатів.

2:: Двірець - вокзал.

49--------------------------------------------------------------------------------

Ам'ериканські Сполучені Держави - країна, в якій немає «сорому праці», і тому там ще сто літ тому міг бути обраний президентом кол. кравець, або колишній робітник, як і теперішній (Гувер - колишній наймит). Це не Європа, з її духом «сословності», станів і каст, яких вже нема, але їх «дух» залишився і виявляється навіть тепер хоч би в такій формі любові до титулів, що «порядна людина» може бути не менш, як «доктором» або «інженером», або «редактором», або «директором». І на нашій укр. землі буржуазія (російська чи польська) утворила «дух, якого треба випікать залізом». Колись Шевченко звертався до українських пануючих з вимогою: «Не учіте дітей своїх, що вони на світі на те тільки, щоб панувать»,- це був основний соціально-педагогічний заповіт, якого не засвоїли і шевченколюбці, що набудували шкіл, в яких виховуються урядовці, мертві люди, ненависники ініціативи і руху, закостенілі в переживаннях своєї «вищості» над хлопами.

Характеристики типів сучасної родини ще не повні. Родину ще не досліджено гаразд, але що від характеру організації і виховання родини залежить устрій і дух суспільства - це певно. Патріархальна родина - це монархія в маленькому розмірі, індивідуалістична родина - це демократія, а посередній тип (нестійка родина) - це сполучення хиб обох типів, без їх додатніх (позитивних) рис.

Революція, що вібувається на Сході Європи, вносить великі зміни. Перед нашими очима відбувається «криза родини», як кажуть назадники. З родини старого типу знято кайдани і не дивно, що люди вдарилися в крайнощі - вони ж ніколи не мали змоги розвивати в собі почуття розумної і дійсної свободи. Під «свободою» розуміли люди, за Саніним, свободу розпусти, свободу від моральних обов'язків до інших людей і т. п. Тому вибухла стихія і оганьбила баrато, але треба розуміти, що інстинкти подружжя, потреба виховання дітей візьмуть гору над часовим буянням міської голоти, що силкується творити звичаї і основи нового побуту в формі розпусти і занедбання обов'язків^1. Родина не знищена на Україні! Навпаки вона після часової хвороби одужує, скріплюється на засадах розумної свободи, яка вимагає рівно-

1:: Натяк на ультралівацькі віяння в СРСР і зокрема на Україні, які проголошували родину, сім'ю,- пережитком минулого і намагалися довести своїм прикладом це на практиці.

50----------------------------------------------------------------------------

правства в подружжі, обопільних обов'язків в_и_х_о_в_а_н_н_я дітей, а не лише їх продукування.

Поскільки статевий інстинкт людини до певної міри знівечений (про це ми пізніше поговоримо), то не треба ототожнюватн статевих відносин із родинними. Родина не є відношення чоловіка і жінки, але - відносини подружжя між собою і дітьми. Подружжя є шлюбна пара, не більше. Родиною стає лиш у зв'язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до того. Лише при означенні мети для дітей подружжя стає з біологічної пари соціальним явищем, найменшою суспільною клітиною, що несе в собі властивості соціального явища. Стаючи соuіальним початком, подружжя грає величезну роль у витворенні суспільства, у наданні йому тих чи інших рис. Будучи «фабрикою» людей, родина справді мусить відповідати за ту чи іншу підготовку будучих членів суспільства. Ось чому виховні функції родини мусять бути не лише ділом родини, а цілого суспільства. Включення в програми партій, що хочуть провести реформу суспільства, справ родинних є неминуче.

Наскільки проблеми родини важливі для цілого українського відродження, побачимо трохи згодом.