10. Агрегати і суспільства

Агрегатами називаємо сполучення, що складаються з простих скупчень і верств, обмежованих територіально, наприклад: села і міста, населення, двірські обшари^1. Коли розглянемо соціальний склад села, то знайдемо в ньому прості скупчення і складні (верстви), які злучені в одиу територіальну громаду. Це скупчення є значно складніше, ніж верстви. Так само і місто або міська громада - вона значно складніша за сільську громаду числом своїх простих скупчень і верств, але має те спільне, що як село, так і місто є сполученням простих і складних скупчень (груп і верств).

Населення, взяте на окремій території, буде сполученням простих і складних скупчень та агрегатів, тому ми й називаємо таке сполучення суспільством. Ясно, що людськість є нічим іншим, як суспільством цілої земної кулі. Соціологічно беручи, суспільством є кожне скупчення, одначе в звичайно-уживаній мові суспільством називаються ширші системи взаємочинності, напр., національні, збудовані на основі лінгвістичної групи, або державні, збудовані в межах держави. Очевидно, такі територіальні частини, які відрізняються чимсь або географічно, або якоюсь рисою в суспільній організації, називати можна крайовими суспільствами, або взявши населення цілої землі, світовим суспільством. Наприклад, Кубань і географічно стоїть поза Україною і має (до революції) важливу рису в своїй суспільній будові - військово-становий козацький агрегат. Це надавало суспільному життю Кубані своєрідного xapaктepy. Кубань - к_р_а_й_о_в_е суспільство, утворене на двох лінгвістичних основах (українській і руській) і двох станових основах (козацькій і селянській), через те революційний процес був там такий своєрідний і для української частини населення фатальний характер мав.

Галичина також крайове суспільство, що відрізняється культурно-побутовим, правним характером, утвореним на двох лінгвістичних основах: українській і польській. І хоч би як «соборники» з України і Галичини домагалися ліквідації розбіжностей, ці розбіжності існуватимуть аж доти, доки вони в суспільному житті не зітруться, а на це треба принаймні двох поколінь.

1:: Обшар - обшир, площа. Тут у значенні -- господарська площа.

34---------------------------------------------------------

II. Становище індивідів у скупченнях

І СУСПІЛЬСТВАХ

Ще треба звернути увагу на роль індивідів у скупченнях і суспільствах, бо з того випливає і те чи інше становище їх в соціальній системі, чи як висловлюються соціологи - у суспільній простороні. Коли візьмемо юрбу, стовпище, то підмітимо, що юрба не має керуючого органу і тому досягає своєї мети в ній кожний індивід по своїй волі. Поведінка осіб в юрбі хаотична, розбіжна, невпорядкована, жодного поділу обов'язків (ролей, функцій) немає і тому, зрештою, наслідок або досягнения юрби, ефект її діяльності, буває малий, нестійкий, хоч вчинки часто надзвичайні. Кожний індивід в юрбі незалежний, активний, енергія вибухає велика, але поведінка хаотична, а тому досягнення незначні. Навпаки: в організованому скупчениі є керівничий осередок, є розподіл функцій, упорядкована поведінка, тому й досягнення у порівнянні із затраченою енергією значніші, ніж в юрбі. Але становище індивіда тут різне: одні керуючі, інші підлеглі, одні виконують вищі (або ширші) функції, а інші - вужчі, обмежені. Одні мають один досвід і практику, а інші (підпорядковані) - інший, по обсягу - обмежений, по змісту - вужчий. Урівнення індивідів (теоретично беручи) можливе, коли вони будуть мінятись ролями: із керуючих переходити у підлеглі і навпаки.

Нарешті є скупчення, в керуванні якими індивіди не беруть жодної участі, не виконують функцій, стоять далеко від керуючих осередків, виконуючи щодо них лише обов'язки (обов'язки треба відрізняти від функцій).

Професор Л. фон Візе називає ці три форми скупчень: масами, групами і абстрактними колективами. Вони поділені за однією прикметою: ступінь активності iндивіда у досягненні мети даного скупчеиня. Приклади цих скупчень: маси - всякі неорганізовані, недовготривалі скупчення; групи - партії і ін. організовані скупчення (у нас вони переважно прості); абстрактні колективи: держава, церква, людскість, рід, стан, клас, господарство, військо і т. д.

Хоч засада поділу є й правильна, але розподіл скупчень штучний і не скрізь витриманий. Що вказувати місце індивіда в соціальній простороні є важливо, показує практика. Наша мова повна таких вказівок. Напр., що означає вираз - Тарас Григорович Шевченко? Що особа Тарас походить з родини Григорія і з роду Шевченків. 35------------------------------------------------------------------------------

Цим вказано особу і належність її до двох скупчень - родини і роду. Паспорт є ніщо інше, як вказівка на те, де дана особа міститься в суспільстві: яка держава, іноді - лінгвістична група, край (повіт), сільська чи міська громада, професія, освіта, вікове скупчення (скільки років), статеве скупчення (мужчина чи жінка), освіта (належність до певної культурної верстви), іноді вказується і маєтковe та правне скупчення. Те саме значення мають візитні картки, дипломи, титули, формуляри, curriculum vitae^1, біографії і т. д.

Характеристика індивідів дається відповідно їхнього соціального становища при помочі тих вказівок - своєрідних соціальних координат.