5. Характер взаємочинностi

Коли ми хочемо пізнати міжлюдські акції і реакції, то мусимо їх класифікувати, розбити на групи. Передовсім, візьмемо за основу розподілу осіб (індивідів). Класифікація наша буде повною, коли ми візьмемо дві засади: кількість і якість людських одиниць. В залежності від кількості одиниць соціальні акти або акти взаємочинності поділяються на: а) акти між двома одиницями, б) акти між одним і багатьма чи навпаки, в) акти між багатьма і багатьма. В залежності від якості людей акти поділяють відповідно, наприклад, статеві, вікові, по психологічних типах (чи такої вдачі чи іншої, чи освічені, чи здорові, чи хворі і т. д.). І стать, і вік, і вдача впливають на поведінку людини. тому й характер соціальних актів буде відрізнятися. В залежності від характеру самих актів їх можна поділити на:

а) акти роблення і нероблення,

б) -»- однобічні і двобічні,

в) -»- довготривалі і короткотривалі,

г) -»- антагоністичні і солідаристичні,

д) -»- шаблонні -- нешаблонні,

е) -»- свідомі і несвідомі,

є) -»- розумові, чуттєві і вольові.

В залежності від сполучників акти будуть, як ми вже говорили, посередні або безпосередні з одного боку і з іншого -- такі, які обумовлені самим характером сполучників -- звукові, світлові, рухові і інші. Коли поділити соціальні акти відповідно згаданих чотирьох засад, то побачимо, що все велике море людських взаємин зводиться до цих чотирьох типів відносин.

6. Сполучення соцiяльних актів

Коли якісь акти повторюються, то поведінка людей, сполучених цими актами, стає однаковою і через те ми відрізняємо цих людей як окреме скупчення^1. Люди, кажучи про інших людей, вживають різних назв, які є власне або іменами одиниць, або назвами скупчень. І тут треба відрізняти скупчення реальні (дійсні), статистичні та фіктивні. Реальним або дійсним соціальним скупченням буде таке, в якому люди зв'язані вззємочинністю між собою, мають однакову поведінку, діють по одному плану чи в ім'я однієї мети. Власне такі скупчення і вивчає coціологія. Це буде і родина, і держава, і партія, і церква, і національність, і професійна спілка і т. д. Але коли б хто поділив людей на блондинів і брюнетів, або калік і некалік, сліпих, глухих і т. п., як це роблять статистики, переписуючи і втискаючи такі одиниці в одну групу, то така група є ніщо інше. як проста сума одиниць, між собою нічим не зв'язаних, не взаємочинних: тут хоч і є peaльні (дійсні) людські одиниці, але немає жодних відносин між ними, тому немає і соціального явища. Коли ж люди називають якусь сукупність нереальних, неіснуючих одиниць. то як ці одиниці, так і їх сукупність є чистими фікціями, лише уявленнями, яких жодним чуттям людина не відчуває, у взаємочинність ніколи і ніяк із ними не вступає і не може вступити. Такі фіктивні скупчення є: «рай» і його ангели, архангели, херувими, серафими, святі, преподобні. мученики, праведники, «пекло» з його чортами, анциболотами. грішниками і т. п., лісовики, водяники, русалки, домовики. перелесники, потерчата, відьми, упирі, мавки, лісниці, вовкулаки і т. п. Люди іноді серйозно говорять про такі «гурти» істот, які не існують, і тому наша мова пересипана назвами не ли-

1:: В сучасній соціологічній літературі замість терміну «скупчення» прийнято вживати термін «спільність».

29--------------------------------------------------------

ше дійсних соціальних скупчень, але й «груп» статистичних, об'єднаних не с_о_ц_і_а_л_ь_н_о_ю , а лише формальною подібністю якихось прикмет, і, зрештою, «груп» цілком фіктивних.

До фіктивних груп треба віднести і всякі назви для скупчень, які т_е_п_е_р не існують, але які, на думку декого, ймовірно існуватимуть, напр., «фаланстери»^1, утопічні «суспільства» і т. п.

Одначе, такі уявні скупчення можуть й існувати, ставши реальними.

Багато реальних скупчень, які творяться перед нашими очима, спочатку з'являються в уяві, як чисті фікції, але згодом здійснюються по плану організатора. Таку фазу (період) проходять скупчення організовані (напр., партії, кооперативи, різні спілки, товариства, клуби і т. п.).

Щоб зрозуміти слова і назви соціологічно, треба зробити аналіз їх і відкривати: чи йде мова про існуючих, реальних людей, зв'язаних взаємочинністю, чи ні. Коли взаємочинність є - значить скупчення реальне і про нього можна говорити соціологічно, а коли взаємочинності немає, то таке скупчення «порожнє», соціологічного змісту не має.

Реальність і нереальність скупчення часто чергуються: цвинтар, хоч є «скупченням» людей, але це не реальне, не дійсне скупчення -- просто купа мертвих. Сотня жовнірів, що муштруються на плацу -- реальне скупчення, коли ж ті жовніри вночі сплять -- проста сума одиниць, а коли вони лежать вбиті на полі бою, то це знов таки проста сума одиниць (<<група вбитих»), яких статистика рахує, але соціологія з ними не має діла, хіба що розгляне їх, як наслідок, витвір, соціального процесу.