ЧАСТИНА ПЕРША

ВІДОМОСТІ ПРО СУСПІЛЬСТВО І ФОРМИ

СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЛЕКЦІЇ І-ІІ

І. ПОНЯТТЯ ПРО СУСПІЛЬСТВО І ЙОГО СКЛАД

І. ВСТУПНІ УВАГИ

Про суспільство є багато різних теорій, що виробляються ученими. І правники, і економісти, і політики, і філософи, і журналісти та ін.- всі говорять про суспільство і дають свої означення суспільства. В цих означеннях бува багато суперечностей, бо часто виходить, що учений спеціаліст з іншого фаху береться легко за означення суспільства. Та навіть і соціологи ще висловлюються різно про суспільство: варто лише взяти в руки книгу з історії суспільно-наукових теорій, як зустрінемо там багато соціологічних «шкіл», «напрямків», «течій» і т. і. Наука про суспільство найтяжча з усіх наук, бо їй доводиться вивчати таке складне явище, як поведінка людини, суспільне життя та історичну долю суспільства, при тім вияснюючи причини суспільних явищ, форми цих явищ і багато іншого.

Одначе в наш час вже багато основних питань з'ясовано і щодалі -- більше стає згоди між ученими-соціологами.

Щоб зрозуміти, що таке суспільство, треба вивчити поведінку людських одиниць та груп, вивчити причини того чи іншого способу поведінки, її форми тощо. Після того легко можна зрозуміти суспільні явища.

Сучасна соціологія просто каже, що суспільство є сукупність людей, зв'язаних взаємовідносинами, або ще інакше: суспільство є системою взаємочинності між людьми. Але ці означення хоч і короткі, але не такі вже прості, бо що таке «система взаємочинності між людьми»? Щоб зрозуміти будь-яку «систему», треба розкладати її на частини, так довго, аж доки залишаться частини, які вже далі поділити не можна, цебто основні елементи, або первісні елементи.

Щоб вивчити мертву матерію, то наука зробила такий розклад чи розбір матерії на часточки, які, назвала молекулами і навіть розклала на а_т_о_м_и . Недавно і атоми розкладено. Ось при розкладі матерії почато з вивчення атомів і винайдено означення і для великих скупчень атомів. Біологія вивчає живі організми і пізнає їх будову, розкладаючи до найменшої частки — клітини.

23----------------------------------------------------------------------

Розкладаючи предмет або процес (і ті й інші наука називає явищами), ми пізнаємо їх будову, але це пізнання буде ще неповне. Треба ще розкладені частини скласти, щоб побачити яке відношення чи залежність є між частинами, тоді побачимо внутрішній зв'язок цілого предмету.

Зрозуміємо це на прикладі: візьмемо годинник. Він нам здається, на перший погляд, складним явищем. Ми почнемо розкладати на частини. Розіклали і побачили купу коліщаток, цвяшків, гвинтиків, площинок, стрілочки і т. д. Кожну частину вже знаємо, але як вони зв'язані між собою в предметі, як вони діють вкупі, щоб правильно показувати час, цього нам ще не видно. Ми почнемо складати їх, зчіплювати і нарешті пустимо в хід. Тепер розуміємо весь механізм. Отже, щоб пізнати явище (годинник), ми його спочатку розклали на частини, побачили будову (або структуру) його. Це ми зробили а_н_а_л_і_з явища. Склавши, побачили зв'язок і залежність між частинами, їх взаємочинність і тепер розуміємо годинник як ц_і_л_і_с_т_ь . Це ми зробили с_и_н_т_е_з явища.

Наука скрізь орудує цими двома способами (методами) пізнання: аналізом і синтезом. Аналізувати -- це значить цілісність розкладати на частини і пізнавати структуру явища, а синтезувати - це значить із частин відновляти (реконструювати) цілість і пізнавати роль кожної частини, пізнавати її функції, діяльність.

Орудуючи такими способами досліду, соціологія спочатку розкладає все суспільне життя на частини, пізнає їх будову, форми (це й буде «соціальна аналітика.), а потім вивчає цілокупне сполучення їх - населення. Спосіб аналізу і синтезу прикладається при вивченні життя (діяльності) суспільства. Отже це вказує, що мусить бути дві частини соціології. Перша розглядає склад (або структуру) суспільства, а друга розглядає життя суспільства, цебто його діяльність (функції). Першу називають ще іноді соціальною статикою, а другу - соціальною динамікою (ці назви взяті з науки механіки). Або ще й інакше називають ці частини соціології: першу - соціальною морфологією (учення про форму суспільної організації) або анатомією (учення про склад і структуру), а другу - фізіологією (про функції) суспільства. Ці назви взяті з біології (швидше з медицини, яка вивчає морфологію, анатомію і фізіологію людського організму).

24------------------------------------------------------------

Які б назви не взяти, то вони означають ті самі поняття, що й інші назви: склад суспільства і його діяльність, або функції.

Соціальна генетика (від латинського гену (genes) -- рід) вивчає розвиток суспільних явищ протягом певного часу і з'ясовує походження (ніби народження) різних явищ, з'ясовуючи це походження не історичним, а логічнo-генетичним шляхом.

Після цього ми можемо повернутися до означення суспільного явища. Сукупність всіх суспільних відносин зв'язаних певними причинами, називаємо суспільною або соціальною системою (ці назви походять від латинського: societes - суспільство, socialis - суспільний, тому, по-українському кажучи, «соціальний» треба розуміти «суспільний» і навпаки). Щоб зрозуміти систему соціальних відносин, мусимо розкласти її на окремі моменти, якими є акти взаємочинності або соціальні акти. Як окремий соціальний акт, так і сукупність їх називаємо соціальним (суспільним) явищем.

2. Соціальний акт

Щоб соціальний акт міг відбутися, треба найменше двох людей. Одна людина не може, без іншої утворити соціального (міжлюдського) акту. Відношення людини до природи не є соціальним. Природа дуже впливає на поведінку людських одиниць, груп і цілих суспільств, але відношення між природою і людиною не є соціальним, лише - біологічним. Соціальним є відношення людини лише до людини. Відношення людини до живої природи вивчає біологія. Хоч людина іноді зв'язана певним відношенням з живими істотами (рослинами і тваринами),. але це відношення є біологічним, а не соціальним. Людина, прим., їде на коні, доїть корову, розводить курей і т. д., але це біологічні акти, а не соціальні^1.

Соціологія вивчає лише відносини людини до людини. Зрозуміло, що соціальним актом буде лише якийсь момент у відносинах людей, не менш двох людей.

Розглянемо соціальний акт. Це складне явище. В нього входять не менше двох людей. Ці люди якось відносяться один до одного: один виявляє якусь акцію на іншого (говорить, ударяє, обіймає, цілує, вітається і т. д.), а інший відповідає, цебто виявляє реакцію, реагує. Ці

1:: Із цим не можна погодитися. Сучасна соціологія тлумачить

відношення людини до природи як соціальне.

25--------------------------------------------------------------------------------

акції і реакції відбуваються іноді просто, безпосередньо від людини до людини, а іноді - через просторінь, здалеку, коли акції і реакції передаються через якийсь предмет (напр., лист через пошту, телеграма, книжка, газета і т. д.) - це будуть акти, в склад яких входять вже не лише люди і акції, але і передавачі акцій і реакцій або сполучники. Ці назви обидві мають право на увагу: коли ми говоримо про акції, то мислимо передавальні засоби, а коли в уяві маємо двох взаємочинних на певній одлеглості людей, то мислимо сполучники, які ніби зв'язують, сполучують людей. Значить, акти взаємочинності є двох форм: безпосередні і передавальні. Безпосередні бувають лише в тісному колі людей, а передавальні - в суспільстві. Другий висновок - суспільний або соціальний акт має щонайменше двох індивідів, їх акції і сполучники між ними. Дещо скажемо про кожну частину соціального акту.

3. Індивіди і акції

Людина пізнає зовнишній світ через п'ять своїх почувань: зір, слух, нюх, смак, дотик. Органами цих почувань є: очі, вуха, ніс, язик і інші частини рота, нарешті дотик відчуває ціла поверхня тіла, а найбільше - кінці пальців на руках (пучки). Відчуття стається тому, що в цих органах є приймачі - кінці тих нервів, які подразнення приймають, відносять до нервових центрів (спинний і головний мозок), де враження розкладається, а відтіль вже йде реакція по інших нервах, що від центрів йдуть до поверхні тіла чи в згадані вище органи і відповідають на подразнення. Органи, що приймають подразнення, називаються р_е_ц_е_п_т_о_р_а_м_и (приймачами), в нервових центрах враження розкладаються, і тому ці органи називаються а_н_а_л_і_з_а_т_о_р_а_м_и , а органи, які потім реагують - е_ф_е_к_т_о_р_а_м_и , бо вони дають рефлекс назовні, на подразнення. Шлях, яким пройшли подразнення від приймача до ефектора, називається р_е_ф_л_е_к_т_о_р_н_о_ю д_у_г_о_ю . Від подразнення йде по нервах ніби електрична течія і рухає відповідні частини нашого тіла. Перехід течії називається іннервація^1 або зворушення нерва. Все наше тіло в бадьорому стані ніби пронизане електричними дротами (нервами), по яких

1:: Іннервація -- здатність організму через нервові волокна, розташовані в його тканинах сприймати подразнення і передавати їх до центральної нервової системи.

26--------------------------------------------------------------------

пробігає нервова течія, що рухає органами: руками, ногами, очима, всим тілом, пристосовуючи його до зовнішнього світу. Щохвилини приймачі приймають подразнення (враження) із зовнішнього світу, а ефектори виконують вже те, що організмові потрібно, цебто р_е_а_г_у_ю_т_ь .