1. СТАНДАРТНА МОДЕЛЬ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ.

2. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ.

3. ТЕОРІЯ АБСОЛЮТНИХ ПЕРЕВАГ.

4. ТЕОРІЯ ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ.

5. ТЕОРІЯ СПІВВІДНОШЕННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА.

6. ВИГРАШ ВІД ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ.

7. СВОБОДА ТОРГІВЛІ ТА ПРОТЕКЦІОНІЗМ.

8. МИТНІ ТАРИФИ ТА МИТО.

9. ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ ТАРИФІВ.

10. ФІНАНСОВІ МЕТОДИ ТОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ.

11. НЕЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ.

12. МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЇ.

13. МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛІВ.

14. ПРЯМІ ЗАРУБІЖНІ ІНВЕСТИЦІЇ.

15. МІЖНАРОДНІ КОРПОРАЦІЇ.

МІЖНАРОДНЕ ПОЗИЧАННЯ ТА КРЕДИТУВАННЯ.

Міжнародне запозичення і кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншого боку - відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі. На міждержавному рівні потреба в кредитуванні виникає в зв'язку з необхідністю покриття негативних сальдо міжнародних розрахунків.

Міжнародне запозичення і кредитування передбачають видачу й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання.

Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування — торговельні кредити, позики, валюта, депозити, інші активи і пасиви

Міжнародний рух позичкового капіталу, зв'язаний з міждержавними кредитами і банківськими депозитами, звичайно відноситься в платіжному балансі до поняття інших інвестицій. Це залишкова категорія інвестицій, що включає всі інші міждержавні пересування капіталу, не віднесені до прямих, портфельним інвестиціям або резервним активам.

Міжнародне запозичення і кредитування— видача й одержання засобів у борг на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання.

Міжнародне кредитування – це рух позикового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов”язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

Причини розвитку міжнар кр-ня зумовлені: потребами фін-ня зростаючої міжн. торгівлі; розвитком внутр кр-го ринку найбільш розвинених країн світу.

Сучасні тенденції розвитку міжн кр-ня: збільшення обсягів, подовження і диференціація термінів надання кредиту.

У міжнародних масштабах як позичковий капітал в основному використовується офіційний капітал з державних джерел, хоча міжнародне кредитування з приватних джерел також досягає дуже значних обсягів. Основні інструменти міжнародного запозичення і кредитування, що знаходять відображення в платіжному балансі наступні: • Торгові кредити - вимоги і пасиви, що виникають у результаті прямого надання кредиту постачальниками і покупцями по угодах з товарами і послугами, і авансові платежі за роботу, що здійснюється в зв'язку з такими угодами. Торгові кредити можуть надаватися як урядами, так і частками підприємствами й іншими неурядовими організаціями. Більшість з них є короткостроковими. • Позики - фінансові активи, що виникають унаслідок прямого позичання засобів кредитором позичальнику, у результаті якого кредитор або не одержує ніякого письмового гарантійного зобов'язання від позичальника, або одержує борговий цінний папір. До числа позик відносяться позики на фінансування торгівлі, інші позики й аванси, включаючи іпотечні позики, фінансові лизы, а також кредити МВФ. Позики можуть надаватися і виходити грошовою владою, урядом, банками й іншими секторами і поділяються на короткострокові і довгострокові. • Валюта - банкноти і монети, що знаходяться в обігу і используемые для здійснення платежів. Національна валюта, що знаходиться в розпорядженні нерезидентів, вважається пасивом, а іноземна валюта, що знаходиться в розпорядженні резидентів, - активом. Валюта може знаходитися в розпорядженні грошової влади і банків. • Депозити - деноміновані в місцевій чи іноземній валюті перекладні депозити, що безперешкодно на першу вимогу перетворюються в готівку і можуть бути використані для здійснення платежів. Депозити резидентів за рубежем вважаються пасивом, депозити нерезидентів усередині даної країни - активом. Депозити здійснюються грошовою владою і банками. • Інші активи і пасиви - залишкова категорія, до якої відносяться всі інші види руху капіталу, наприклад внески країн у міжнародні організації. Оцінка обсягів міжнародного кредитування Міжнародне запозичення і кредитування звичайне показуються в розбивці на довгострокове і короткострокове запозичення і кредитування і традиційно виражаються в сумах нетто (міжнародне кредитування мінус запозичення). У сукупному платіжному балансі видача й оплата міжнародних кредитів показуються тільки в розбивці на кредити, видавані урядами за рахунок державного бюджету, кредити, видавані грошовою владою (центральним чи державним банком) і комерційними банками, а також всіма іншими організаціями.

Сутність і особливості міжнародної міграції робочої сили.

Одним із важливих елементів глобальної економічної системи, на яку перетворився світ наприкінці другого тисячоліття, є міжнародний ринок праці з його уніфікованою шкалою критеріїв щодо якості трудових ресурсів, розвитком нових форм зайнятості, гнучкістю та надзвичайною мобільністю сукупної робочої сили [19, с. 12].  Міжнародна міграція робочої сили — переміщення людини економічної в межах світового господарства і формування інтернаціональних рис людини-працівника і людини-власника, становлення на цій основі певної сукупності економічних відносин з приводу організації цього процесу та привласнення створеного нею необхідного і додаткового продукту з урахуванням відтворювального аспекту. Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва - капіталу і праці. Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред'являє тепер попит не тільки на робочу силу країни свого базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною (більш дисциплінована, менш вибаглива щодо оплати праці і т. д.). Попит на іноземну робочу силу почав помітно зростати тоді, коли виник масований експорт приватного виробничого капіталу й почалося створення у всіх країнах підприємств з використанням місцевої робочої сили. Капітал, як правило, рушав у ті місця концентрації робочої сили, де вона значно дешевша від робочої сили в країні-експортері. Найбільш повно міжнародний ринок праці характеризують наступні ключові поняття:

Міжнародну міграцію робочої сили зумовлюють передусім економічні фактори, до них належать:

1) дія законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, нерівномірності економічного розвитку та ін., які спричиняють відносне перенаселення в одних країнах та нестачу робочої сили в інших;

2) істотна різниця в умовах праці, підприємницької діяльності, рівні заробітної плати, рівні життя тощо;

3) циклічний характер економічного розвитку, зокрема асинхронність економічного циклу в різних країнах;

4) нерівномірне розгортання НТР, структурних криз і структурних реформ;

5) демографічні фактори, різниця у природному прирості населення. Так, у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих країнах становили приблизно 2,5 %, а в розвинутих — не перевищували 1 %;

6) політичні, військові, національно-етнічні та інші неекономічні чинники.

Економічні причини міжнародної міграції робочої сили: нерівномірний економічний розвиток країн світового господарства; рівень розвитку НТП; рівень економічного розвитку держави; рівень соціального розвитку; рівень зайнятості населення (безробіття); рівень доходів населення;

Соціально-політичні причини міжнародної міграції робочої сили: соціально-політичний розвиток окремих регіонів; політична нестабільність; військові перевороти; політичні перевороти;

Релігійно-етичні причини: повернення емігрантів на етнічну батьківщину; міграція релігійних сект із країн в країну.

Природні причини міжнародної міграції: стихійні лиха (паводки, землетруси і т.д.).