5. Тенденції розвитку юридичної діяльності.

Ускладнення та динамізм сучасних соціальних процесів, глобалізація (фінансова, торгівельна, культурна та ін.) обумовлює й відповідні зміни у правовій сфері (науці, освіти і практики). До основних тенденцій розвитку юридичної діяльності відносяться такі напрямки і процеси.

1. Активізація наукових досліджень у сфері права.

2. Суттєве зростання фахівців у галузі права.

3. Розширення приватної юридичної практики та поява нових юридичних спеціальностей:

1) в сфері інтелектуальної власності та окремих її напрямках (торгових марок, авторського права (наприклад, використання аудіо творів) тощо);

2) в сфері міжнародної торгівлі: 1) антидемпінгових і спеціальних розслідувань, актуально у зв’язку з вступом України до СОТ, підписанням низки угод про кооперацію, торгівлю з країнами СНД, і плануванням підписання угоди «Про зону вільної торгівлі з ЄС» тощо; 2) з питань зміни клімату і стійкого розвитку людства, відповідно до Кіотського протоколу від 11 грудня 1997 р. (додаткового документу до Рамкової конвенції ООН зі змін клімату, підписаної 1992 р. на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро, набрала силу у 1994 р. Сам протокол почав діяти з 16 лютого 2005 р.), наприклад, в нинішніх інвестиційних та інших контрактах умови щодо зміни клімату займають близько 3-х сторінок. Інший приклад, перемога українських юристів за результатами розгляду міжнародних комерційних спорів в міжнародних комерційних судах та арбітражах вимагає досконалого знання та вмілого використання процесуальних інститутів, що існують у правових системах інших країн світу. Наприклад, інститут розкриття та отримання інформації («discovery») можливо застосовувати на території США шляхом звернення до суду із проханням витребувати інформацію від особи, на яку (за відомостями про адреси реєстрації, знаходження нерухомості тощо, що містяться у зверненні) поширюється юрисдикція відповідного суду США.

3) зростання попиту на послуги юристів (адвокатів), що мають досвід: 1) захисту прав і свобод людини у справах з політичним забарвленням; 2) в податковому праві, у т. ч. у зв’язку з ухваленням Податкового і Митного кодексів України; 3) в корпоративному праві, зокрема у зв’язку супроводженням підготовки підприємств до IPO [2] (Initial Public Offering – первинної публічної пропозиції акцій компанії на продаж необмеженому колу осіб через фондову біржу).

4. Зростання кількості нормативно-правових актів.

5. Розширення можливостей доступу до актуальної правової інформації через мережу Інтернет.

6. Збереження низького рівня оплати юридичної праці та недостатній рівень професійності юристів в державних організаціях;

7. Збереження високого рівня корупції в органах публічної влади, зокрема у судах та інших правоохоронних структурах. Проведене нами у вересні-жовтні 2010 р. соціологічне дослідження допомогло з’ясувати, що вітчизняне процесуальне законодавство не сприяє громадянам у реалізації та захисті їх прав і свобод (84,29 %), а тому, з-поміж іншого, громадяни намагається досягти зазначених цілей за рахунок корупції (65,71 %) та підміни правових норм моральними регуляторами (24,29 %). У цілому більшість експертів вважає, що  чинне законодавство України незначною мірою відповідає позитивно-перспективній сутності саморегульованих суспільних відносин (82,86 %). Відповідно до звіту «Індекс сприйняття корупції» за 2008-2009 роки міжнародної організації Transparency International, наша держава у 2008 р. отримала лише 2,5, а у 2009 р. – 2,2 з 10 можливих балів. Згідно зі звітом цієї організації за 2007-2009 роки, зі 180 можливих місць за рівнем корумпованості рейтинг України впав з 118-го у 2007 р., до 140-го у 2008 р. і до 146-го місця у 2009 р. (разом з Камеруном, Еквадором, Кенією, Російською Федерацією, Сьєрра-Леоне, Демократичною Республікою Східний Тімор та Зімбабве). Найвільнішими від корупції у 2009 р. названо Нову Зеландію (9,4 бали), Данію (9,3 бали), Сінгапур і Швецію (9,2 бали), Швейцарію (9,0 балів), а найкорумпованішою – Сомалі (1,1 бала).