Лекція 2. Професійна діяльність юриста.

1. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності

Соціальна діяльність – спосіб організації та існування соціального організму, в процесі чого, шляхом перетво­рення та споживання ресурсів оточуючого світу відбувається задоволення життєвих потреб та інтересів соціальних суб'єктів.

Соціальне походження та соціальна обумовленість юридичної роботи дають можливість говорити про її об'єктивну необхідність та практичне значення, завдяки чому суспільство задовольня­є низку специфічних потреб та інтересів, які безпосеред­ньо ґрунтуються на праві. Таким чином, складається відокремлена сфера діяльності суспільства, що обумовлена фактором об’єктивного існуван­ня засобів регламентації суспільного життя, в тому числі і пра­вових.

Юридична діяльність відбувається в особливому середовищі – в суспільстві, життєві потреби та інтереси членів якого досить різноманітні, виходячи із його багаторівневої структурно-функціональної організації та неоднорідності складу, що передбачає відповідну кількість різноманітних засобів та дій, які б задоволь­няли соціальний інтерес, і дає підстави здійснювати видову класифікацію юридичної діяльності.

Суспільство (життя) об’єктивно потребує правил своєї організації та діяльності. Правові норми вимагають фахівців, які їх створюють і застосовують, а також усіх інших супутніх механізмів (процесів та явищ), які забезпечують ефективне функціонування та розвиток права.

Отже, юридична діяльність – це різновид соціальної ді­яльності юристів-фахівців, який полягає у пізнанні держави і права, передачі цих знань учням та отримання їх учнями, належному правовому врегулюванні (узгодженні, впоряд­куванні та унормуванні) суспільних відносин та правозастосуванні, з метою забезпечення як прав і свобод людини, так і максимального швидкого в конкретних історичних умовах цивілізаційного розвитку суспільства.

2. Основні риси, зміст і види юридичної діяльності

Основні риси юридичної діяльності:

1) існує у сфері права – це всі структурні рівні та види суспільних відносин, де право реально здійснює свій вплив.

Наявність права в суспільстві передбачає наявність юридичної діяльності, яка забезпечує функціонування права, тобто його дію. У випадку відсутності правових норм (права в цілому), юридична робота перестає бути такою, тому що втрачає свій об'єкт впливу, та свій основний інструментарій;

2) здійснюється фахівцями-юристами на професійній основі (володіють спеціалізованими правовими знаннями, уміннями і навичками роботи, виконують кваліфіковано юридично-значущі дії, що визначають зміст їхньої роботи).

Потреба у спеціально підготовлених фахівцях обумовлена: складністю життєвих ситуацій, які вирішуються юристами; високою вимогливістю правової процедури; особливостями формаль­но-абстрактного мислення і термінології юридичного спілку­вання.

Тому робота на низці юридичних посад передбачає: отримання вищої юридичної освіти, складання кваліфікаційного іспиту, наявність досвіду роботи, перевірки професіо­налізму особи тощо.

3) спрямована на організацію діяльності інших суб'єктів через право, яке по здійснює формально одна­ковий вплив, що обумовлюється формальною рівністю всіх суб'єктів.

4) мета – впорядкуван­ня та узгодження суспільних відносин. Право встановлює певні межі можливостей людини, за які не можна виходити, тому що порушується межа свободи іншої особи, відбувається втручання у сферу прав іншого суб'єкта. Зав­дання, які вирішуються в ході юридичної діяльності, в основ­ному полягають в тому, щоб встановлювати межі можливої поведінки суб'єкта, наповнювати його можливості змістом, захищати сферу можливого від протиправного втручання інших суб'єктів та зобов'язувати винних до відновлення пору­шеної межі.

Якщо за якихось умов цей механізм не спрацьо­вує, то між учасниками правових відносин виникають конфлікти. Історія нашого суспільства знає достатньо прикладів, коли невизначеність, неврегульованість ситуацій призводили до трагічних наслідків.

5) використову­ються як правові, так і не правові засоби.

Правові засоби: норми права, правові відносини, права та обов'язки, юридично значущі документи та вчинки, індивідуально-правові вказівки, розпорядження, правова свідомість, акти реалізації права тощо. Всі вони походять від права, являються явищами права. У той же час правові засоби функціонують у взаємодії із неправовими засобами (виховні, інформаційні, організаційні тощо), що виконують допоміжну роль в практичній діяльності юристів та сприяють підвищенню ефективності їх роботи.

Отже, характеризуючи юридичну діяльність, слід говорити про поєднання правових і неправових засобів здій­снення своїх повноважень.

Наприклад, поряд із складанням протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови про визнання підозрюваним особі, яка є учас­ником даного процесу, роз'яснюються права та обов'язки, сут­ність вини, протиправних дій та можливі негативні наслідки. Таким чином, одночасно із фіксацією юридично значущих дій або рішень використовується інформування суб'єкта, що являється неправовим засобом і не несе для суб'єкта правові наслідки. Також можуть бути використані організаційні або виховні засоби, які у поєднанні з правовими дозволяють досяг­нути певної мети.

6) чітка і детальна регламентація правом (поряд з нормами моралі, корпоративними тощо) діяльності юристів, оскільки застосування права по відношенню до інших осіб є однією із форм прояву влади. Правові дії юристів тягнуть за собою певні наслідки для інших суб'єктів. Норми процесуального і матеріального законодавства, що регулюють діяльність суду, про­куратури, адвокатури, міліції, нотаріату тощо, свідчать про важливість чіткого і детального визначення ком­петенції, строків та порядку діяльності посадової особи, юридичної установи державного або недержавного походження.

Зміст юридичної діяльності у кожному конкретному випадку складають конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. При цьому слід враховувати, що в умовах соціального прогресу, правовою закономірністю є розширення та поглиблення юридичної практики, оскільки ускладнюються соціаль­ні зв’язки.

Професійна діяльність юристів Страдавнього Риму поділяється на три основні види: cavеге (складати нові позиви та угоди), agere (вести справу у суді), respondere (давати відповіді).

Наразі юридична практика зазнавала змін у бік розширення змісту, ускладнення структури, появи нових форм та засобів здійснення – до вже існуючого переліку слід додати: поперед­ження, припинення та розслідування правопорушень, притягання до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистич­ний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності тощо.

Функції ЮД (виділяються відповідно до функцій самого права) – регулятивна, охоронна, захисна та інші (виховна, превентивна, реєстраційно-засвідчувальна тощо).

Види юридичної діяльності:

1) за напрямком (формою) юридичної діяльності: прак­тична, наукова та освітня. Це три окремі сфери правової роботи, які існують та розвиваються за своїми специфічними закономірностями, ви­конують свою соціальну роль. Між ними існує тісна взаємодія, що пояснюється їх єдиним походженням.

Так, якщо конкретні життєві ситуації вирі­шуються шляхом здійснення практичної роботи (форма прак­тичної діяльності), в ході якої реалізуються права та обов'язки інших суб'єктів, вирішуються спірні ситуації, втілюється спра­ведливість у реальне життя тощо, то підготовка фахівців-практиків для юридичної роботи можлива лише за умов здійснен­ня освітньої форми юридичної діяльності. В свою чергу, функціону­вання системи юридичної освіти неможливе без узагальнення юридичної практики, виявлення закономірностей, методів та форм її здійснення, без вироблення правових концепцій соці­ального розвитку, без формування окремих юридичних термі­нів – тобто без наукового дослідження правової дійсності.

2) за змістом практичної діяльності: 1) ведення юридичної справи (agere) (здійснення комплек­су процесуальних юридично значущих дій, пов'язаних з вирі­шенням конкретної життєвої ситуації - винесення рішення про прийняття до свого провадження, обшук приміщення, перевірка доказової інформації, побудова версії щодо справи тощо); 2) складання юридичних документів (cavere) (в яких відображається або посвідчується інформація, що має правове значення (позов, протест прокурора, протокол про адміністративне правопорушення, договір підряду тощо); 3) консультування (respondere) – здійснюється передача необхідної інфор­мації зацікавленій особі, виходячи із наявності спеціальних правових знань та практичного досвіду правової роботи; 4) тлумачення текстів юридичних документів за текстуальною формою яких криється істинний зміст норми або воля суб’єкта права (роз'яснення окремих теоретичних конструкцій, термінів, їх словосполучень, вимог правової норми або рішення уповноваженого органу, визначається коло суб'єктів даного правовідношення і т.п.); 5) правове виховання (вплив на свідомість суб'єктів права); 6) правове навчання (отримання знань, набуття навичок практичної діяльності, формування юридичного світогляду тощо).

3) за змістом інтелектуальної роботи: пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна та ін.

4) за соціальними сферами: еконо­міки, політики, духовній і т. д.;

5) за кількістю уповноважених осіб: індивідуальна, колегіальна;

6) за професійною спеціалізацією: адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна тощо;

Найбільшого практичного значення має проведення класифі­кації видів юридичної діяльності за спеціальностями, які історич­но склалися в межах юридичної професії та значною мірою відбивають зміст окремих професійних напрямів юридичної ро­боти.