Зміст
Вступ.
Геологічна будова родовища і геологічні умови буріння свердловин.
Техніка і технологія буріння свердловин. Застосування долота, бурильні труби. Вибійні двигуни.
Промивання свердловин. Механізми для приготування бурових розчинів. Механізми для очищення і дегазації розчинів.
Спуско-підіймальні операції. Нарощування бурильної колони.
Підготовчі роботи до спуску і спуск обсадних колон. Підготовчі роботи до цементування обсадних колон.
Освоєння свердловин та передача їх в експлуатацію. Режим роботи нафтових (газових) пластів.
Структура НГВУ. Техніко-економічні показники. Організація роботи цехів і служб НГВУ.
Регулювання роботи свердловин. Способи підтримання пластового тиску. Обв’язка гирла свердловині підземне обрання.
Поточний і капітальний ремонт свердловини.
Технологічні схеми і системи збору нафти і газу на родовищі. Початкова підготовка нафти і газу на родовищі до транспортування.
Автоматизація об’єктів.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
Перші згадки про видобуток нафти в Карпатах відносять до XVIII ст. У 1721 році Г.Ржочинський писав про видобування нафти в Рунгурах (Івано-Франківщина), а також у селах Стебник та Ясениця Сольна в околицях Дрогобича. У 1771 р. в районі с.Слобода Рунгурська (Івано-Франківщина) нафту видобували із колодязів.
З метою видобування нафти в Карпатах у 1861 р застосували ручний метод буріння свердловин, а від 1886 р – механічний ударний. У перші роки ХХ ст глибина свердловин досягла 800 – 1000м, а згодом – до 1500 – 2000м.
Завдяки відкриттю Бориславського родовища та інтенсивного його розбурювання, видобуток нафти в Карпатах у 1909 р досягнув 2076,7 тис.т, внаслідок чого цей регіон (Галичина) зайняв третє місце у світі після США та Росії.
Проте, у скорому часі, з причин виснаження пластової енергії у нафтових покладах та результаті інтенсивних науково необґрунтованих темпів відборів нафти, видобуток нафти різко скорочувався. Протягом трьох років видобуток нафти в Карпатах знизився від 2076,7 до 1186,5 тис.т, у т.ч. із Бориславського родовища – від 1937,6 до 1026,9 тис.т відповідно.
Новий поштовх розвитку нафтової промисловості Прикарпаття досягнуто після відкриття крупних за запасами родовищ Долинського (1950 р), Битківського (1951 р), Північно-Долинського (1954 р), а також значно менших Струтинського, Спаського, Гвіздецького, Орів-Уличнянського, Стросамбірського та інших.
Максимального видобутку нафти у регіоні досягнуто у 1963 – 1967рр – 2,67 – 2,86 млн.т. за рахунок інтенсивного розбурювання у першу чергу Долинського, Битківського і Північно-Долинського родовищ.
За оцінкою науково-дослідних інститутів, з метою збільшення видобутку і підвищення вилучення нафти зі старих родовищ, економічно обґрунтовано буріння понад 700 ущільнюючих видобувних свердловин, за рахунок чого можна додатково видобути близько 24 млн. т. нафти.
Разом із нафтовою галуззю високими темпами розвивалася і газова промисловість. У 1912 р в районі м. Калуш (Івано-Франківщина) під час буріння на сіль були відкриті газові поклади, але промислового значення вони не мали.
Перше родовище природного газу відкрито в Дашаві у 1920 році. У 1922р. побудовано перший в Україні газопровід Дашава – Стрий довжиною 14,4 км. Промислова розробка родовища розпочата у 1924 р., який вважають початком розвитку газової промисловості в Україні.
Із середини 1940-х до кінця 1950-х років у Прикарпатті відкриті великі газові родовища: Угерське, Більче-Волицьке, Рудківське, Битківське (газоконденсатне), початкові запаси кожного з яких коливалися в межах 40,8 – 44,2 млрд.м³.
У цей період західний регіон України був головним постачальником природного газу в сусідні держави через газопроводи Дашава – Київ – Москва і Дашава – Мінськ.
У 1960-х роках відкрито середні за запасами газові родовища Хідновицьке, Пинянське і газоконденсатні Космацьке та Росільняське.
Максимального річного видобутку природного газу на Прикарпатті досягнуто в межах 10,0 – 12,7 млрд.м³ у 1966 – 1973 рр.
У зв’язку із виснаженням інтенсивною розробкою основних родовищ (Рудківського, Більче-Волицького, Битківського) і введенням у розробку невеликих та середніх за запасами родовищ видобуток природного газу в регіоні поступово знижувався до 858 млн.м³ у 1993 р.
Відкриття в останні роки невеликих і середніх за запасами Летнянського, Гайського, Вижомлянського, Любешівського і Локачинського газових родовищ дало змогу збільшити видобуток газу до 1310,0 млн.м³ у 2005 році.
З метою розширення пошукових робіт на нафту і газ і збільшення видобутку вуглеводнів, ЛВ УкрДГРІ підраховані перспективні видобувні ресурси на території Західного регіону України у кількості:
- Бориславсько-Покутська зона - 68,7 млн.т нафти і 48,6 млрд.м³ газу,
- Більче-Волицька зона - 154,7 млн.т нафти і 138,9 млрд.м³ газу.
Незважаючи на більш чим 150-річний видобуток вуглеводнів у Західному регіоні України, він залишається перспективним на розширення геолого-розвідувальних робіт і збільшення видобутку вуглеводнів. Підраховані Українським державним геолого-розвідувальним інститутом перспективні видобувні ресурси регіону складають 223,4 млн.т нафти і 187,5 млрд.м³ газу.
2.Геологічна будова родовища і геологічні умови буріння свердловин.
2.1.Поняття про свердловину та її елементи
Свердловиною називають гірську циліндричну виробку, що споруджується без доступу в неї людини і діаметр якої в багато разів менший від довжини (рисунок 2.1).
Початок свердловини називається устям, циліндрична поверхня - стінкою або стволом, а дно - вибоєм. Відстань від устя до вибою по осі ствола визначає довжину свердловини, а по проекції осі на вертикаль - її глибину.
Свердловини бурять вертикальні і похилі. В останньому випадку свердловину примусово викривляють згідно з раніше запроектованим профілем.
Свердловини бурять ступенево, зменшуючи діаметр від інтервала до інтервала. Глибини свердловин коливаються в широких межах: від декількох сотень до декількох тисяч метрів.
Поглиблення свердловини здійснюється шляхом руйнування породи на всій площі вибою (без відбору керну) або на його периферійній частині (з відбором керну).
а, б-вертикальні; в-похила; а, в- буріння без відбору керна;
б-буріння з відбором керна;
1-устя; 2-стінка (ствол); 3-вісь; 4-вібій; 5-керн
Рисунок 2.1 — Схема свердловини
2.2.Класифікація свердловин за призначенням
За призначенням всі свердловини, що буряться з метою геологічного дослідження району, поділяються на опорні, параметричні, структурні, пошукові, розвідувальні, експлуатаційні і спеціальні.
Опорні свердловини бурять для вивчення геологічної будови і гідрогеологічних умов залягання осадової товщі порід і вивчення закономірностей поширення комплексів відкладів, сприятливих для нафтогазонакопичення. При бурінні опорних свердловин намагаються розкрити кристалічний фундамент, а там, де він залягає глибоко, бурять до технічно можливих у даний час глибин.
Результати опорного буріння всебічно досліджують і в комплексі з іншими одержаними раніше геолого-геофізичними даними використовують для вияснення загальних закономірностей геологічної будови району, попередньої оцінки перспектив його нафтогазоносності, складання перспективного плану геологорозвідувальних робіт і підрахунку прогнозних запасів нафти і газу.
Параметричні свердловини призначені для детальнішого вивчення геологічної будови розрізу, особливо на великих глибинах, а також для виявлення найперспективніших площ з точки зору проведення на них геолого-пошукових робіт. За результатами буріння параметричних свердловин уточнюють стратиграфічний розріз і наявність сприятливих для накопичення нафти і газу структур, коректують розроблені за даними опорного буріння перспективи нафтогазоносності району і прогнозні запаси нафти і газу.
Структурні свердловини служать для ретельного вивчення структур, виявлених при бурінні опорних і параметричних свердловин та для підготовки проекту пошуково-розвідувального буріння на ці структури. Результати структурного буріння і геофізичних досліджень використовують для вивчення характеру залягання, віку і фізичних властивостей порід, що складають розріз, для точного відбиття опорних (маркуючих) горизонтів і побудови структурних карт.
Пошукові свердловини споруджують на підготовлених попереднім бурінням та геолого-геофізичними дослідженнями площах з метою відкриття нових родовищ нафти і газу або для пошуків покладів нафти і газу ж на раніше відкритих родовищах. При бурінні пошукових свердловин детально вивчають геологічний розріз і його нафтогазоносність з відбором проб породи, води, газу, нафти, а при розкритті продуктивної товщі свердловини випробовують на приплив нафти з допомогою спеціальних пристроїв.
Розвідувальні свердловини бурять на площах зі встановленою промисловою нафтогазоносністю з метою оконтурювання родовища та збору вихідних даних для складання проекту його розробки. У процесі розвідувального буріння продовжують дослідження розрізу і його нафтогазоносності приблизно в такому ж об’ємі, як це роблять при пошуковому бурінні.
Експлуатаційні свердловини бурять на повністю розвіданому і підготовленому до розробки родовищі з метою експлуатації покладів нафти і газу.
У категорію експлуатаційних входять не тільки свердловини, з допомогою яких видобувають нафту або газ (видобувні свердловини), але і свердловини, які дозволяють організувати ефективну розробку родовища (оціночні, нагнітальні, спостережні).
Оціночні свердловини призначені для уточнення режиму роботи пласта і ступеня виробки ділянок родовища, уточнення схеми його розробки.
Нагнітальні свердловини служать для організації законтурного і усередину контурного нагнітання в експлуатаційний пласт води, газу, або повітря з метою підтримання пластового тиску.
Спостережні свердловини споруджують для систематичного контролю за режимом роботи родовища.
Спеціальні свердловини бурять для вибухових робіт при сейсмічних методах пошуків і розвідки родовища, скидання промислових вод у непродуктивні поглинаючі пласти, розвідки і видобутку води, підготовки структур для підземних газосховищ і закачування в них газу, ліквідації відкритих фонтанів нафти і газу.