5. Підготовка й проведення концертів, вистав у початковій школі.

КОНЦЕРТ

Концерт – публічний виступ артистів по визначеній, наперед складеній програмі.

Слово «концерт» походить від італійського і означає – змагання.

Концерт – поширена сценічна форма організації культурно-дозвіллєвої діяльності, яка може ставитись на великих і малих сценах, на літніх естрадах, парках, вулицях, стадіонах.

Концерт – чітко розподіляє аудиторію на учасників і на глядачів. Концерт вимагає локальне місце проведення – сценічну площадку. У концерті мова йде за допомогою засобів мистецтва. В концерті можуть брати участь декілька учасників або один.

Головна функція концерту: формування естетичного смаку,

естетичних почуттів, залучення до світу

прекрасного.

За складом глядачів концерти поділяються: для дітей, для молоді,

для ветеранів, для змішаної аудиторії та

інших соціально-демографічних груп.

Види концертів:

– тематичний – номери, пов’язані певною темою, зміст яких

відповідає святковій або ювілейній даті. Але

необов’язково, щоб всі номери були пов’язані

тематично, достатньо включити декілька номерів,

зв’язаних з темою дня, щоб надати смислову

спрямованість;

– збірний – програми такого концерту позбавлені тематичної єд-

ності, складені з творів різних видів і жанрі мисте-

цтва чи виконавців.

– театралізований концерт – тематична театралізована вистава на

основі номерів, згрупованих в епізоди, так як

передбачає використання в ньому різноманітних

засобів художньої виразності (музики, хореографії,

кіно, театру, вокальне мистецтво, естраду, художнє

оформлення, просторові композиції, колір,

освітлення), так як приурочується до важливих дат в

житті країни, області, міста, трудового колективу);

– авторський – всі твори в програмі належать одному автору і

виконуються одним або декількома виконавцями;

– сольний концерт – концерт за участю одного виконавця;

– концерт-дивертисмент – збірна концертна програма розважаю чого

концерту;

– концерти-конкурси – на виявлення кращого виконавця, кращого

твору;

– звітні концерти – підсумковий концерт за проблемну роботу;

концерти (спектаклі) одного актора.

Приступаючи до підготовки концерту, режисер має врахувати:

1. Якій події присвячений концерт.

2. Скільки часу триватиме концерт.

3. Місце проведення концерту.

4. Розробити сценарій концерту.

5. Переглянути всі номери, які запропоновані керівниками колективів і відібрати ті, що відповідають задуму, темі концерту.

6. Художньо-декоративне оформлення.

Загальні вимоги до складання концертної програми:

1. Різноманітність. Слід враховувати місце номера в концерті, уникати

при складені програми сусідства східних по жанру і стилю номерів.

Слід враховувати номери, які подібні по характеру, по темі.

1. Програма провина бути побудована так, щоб зміна обстановки не

затримувала хід концерту, тобто потрібна чіткість переходу від

номера до номера.

1. Кожен номер взагалі і програма не повинні бути затягнуті.

1. Розвиток дії у відповідності до вимог композиційної побудови твору (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка-фінал).

1. Велику увагу приділити на зав’язку і фінал концерту. Фінал є найбільш цікавішою частиною концерту. Є номери, які не можуть стояти в фіналі: читець, сольний номер, якщо до цього були виступи колективів. Масовий номер завжди – велике враження, виключаючи знаменитість. В більшості – на початок і кінець концерту ставлять виступ великих колективів. На початку – задають тон, в кінці – заключний акорд.

1. Враховувати скільки номерів може бути включено підряд у виконанні одного виконавця або колективу: з одним номером – балетні, циркові, драматичні актори; з одним і декількома номерами – музично-інструментальні; вокалісти – 2-3 номери.

1. Темпоритми концерту (темп – це поняття, що характеризує виступ, номер у часі; ритм – це внутрішня динаміка номеру).

1. Добре знати правила мізансценування (мізансцена – це вірне розміщення на сцені виконавця).

Методика проведення концерту передбачає ряд вимог і умов, які

повинні брати до уваги постановники:

– художня цінність репертуару;

– жанрове розмаїття;

– висока якість виконання номерів і епізодів;

– оригінальність номерів;

– якість драматургічної основи і відповідний рівень режисури.

Одна із важливих ролей належить ведучому концерту,

тому слід звернути увагу на таке:

– мова повинна бути (за Станіславським) звичайна, звучна;

– відпрацьована пластика (хода, поза, жест) – вміти вільно і просто вийти (не розхлябано і розв’язно);

– свобода поведінки на сцені;

– приділити увагу одягу.

ВИСТАВА

Публіцистична вистава (раніше дана форма роботи мала назву агітбригада) - цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу за допомогою сценічних прийомів. Віршовані тексти, відомі пісні які набули нового змісту, використання прийому "апорт" (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюру - ось ознаки цього жанру.

У ньому документальний, публіцистичний зміст набуває художніх форм. Публіцистична вистава - це монтаж різноманітних епізодів, сценічних жанрів, деякі з них можуть мати навіть гумористичний ґатунок. У цілому, така вистава може стати на справді дієво - профілактичною якщо інформація в ній буде викладена яскраво і переконливо.

Пластично-хореографічна вистава. Це вистава, де основним засобом вираження інформаційно-просвітницького матеріалу є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Така вистава ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, реквізиту, можливо гриму, яскравих театральних атрибутів (свічки, тканини, стрічки тощо). Сюжет такої вистави повинен бути ясним і зрозумілим навіть без слів, у ньому має бути яскраво виражена боротьба позитиву й негативу.

Така вистава потребує також дуже виразного музичного рішення, а при можливості і використання сучасних технічних засобів, художнього освітлення, цікавих, ефектних мізансценічні рішення (мізансцена - розташування фігур на сцені). Дійовими особами можуть бути як герої-люди (школяр, наркоман, лікар), так і герої-символи (птах, ангел смерті, душа). Пластична дія вистави буде зрозумілішою для глядача, якщо її підтримати коментарем - голосом, який звучить "за кадром" і дає змогу ширше і глибше розкрити зміст вистави.

Інтерактивна вистава. Цей жанр обов'язково передбачає включення в події вистави глядачів, які цю виставу дивляться (interaction - взаємодія). Хід інтерактивної вистави потребує від глядача певних дій (можливо, голосування, відповідей на поставлені питання, виконання певної ролі в окремих сценах). Така вистава, як і всі інші, повинна розвиватися за чітким сюжетом, але тут сюжет передбачає й участь глядача, який, можливо, впливає й на розвиток самого сюжету.

Інтерактивна вистава є дуже ефективною в соціальному театрі, бо створює відчуття задіяності усіх присутніх в аудиторії, дає можливість не тільки акторам театру, а і глядачеві брати участь у продуктивній діяльності.

Вистава форум-театру. Форум-театр - методика інтерактивної роботи серед різних шарів суспільства, направлена на вирішення соціальних проблем. Сценічна вистава форму-театру пропонує для розгляду соціальну проблему, а кожен персонаж гри виконує певну соціальну роль. Головний герой – "жертва" ситуації, інші персонажі – його оточення: сім'я, школа, члени суспільства.

Можлива участь лікаря, міліціонера, психолога, вчителя. Кількість персонажів зумовлена сценарієм, конкретною ситуацією. Джокер – головна дійова особа форуму-театру. Він веде захід від початку до кінця, від нього залежить успішність форуму-театру. Під час участі в форум-театрі глядачі мають можливість не лише познайомитися з важкою ситуацією, як у інтерактивному театрі, або отримати інформацію, як під час тренінгу, а й розробити алгоритм, створити модель успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідній, ситуації.