§ 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
Арбітраж виносить рішення, яким розв’язується справа по суті.
Арбітражне рішення є остаточним. Воно виноситься в письмовій формі та підписується одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів арбітражу за умови пояснення причини відсутності інших підписів.
-
В арбітражному рішенні повинні бути зазначені:
- мотиви, на яких воно ґрунтується,
- висновок про задоволення або відхилення позовних вимог,
- сума арбітражного збору,
- сума витрат по справі, їх розподіл між сторонами,
- дата і місце арбітражу.
Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути надана його копія, підписана арбітрами.
-
У національному законодавстві можуть бути встановлені різні форми оскарження рішення:
-
Заява про скасування
Апеляція
Інше.
Типовий закон ЮНСІТРАЛ передбачає можливість скасування арбітражного рішення шляхом оскарження.
Оскарження в суді арбітражного рішення може бути здійснено тільки шляхом передання клопотання про скасування
Оскарження в суді арбітражного рішення може бути здійснено у разі, коли:
Рішення може бути оскаржене і в тому разі, коли:
|
-
Рішення арбітражу виконуються :
-
1)Добровільно
2)Примусове виконання
Арбітражне рішення національного арбітражу
Арбітражне рішення міжнародного комерційного арбітражу
Арбітражне рішення національного арбітражу в тій чи іншій державі звичайно виконується в тому самому порядку, що й рішення суду.
загальний принцип виконання іноземних арбітражних рішень зводиться до того, що вони можуть бути виконані за законодавством іншої країни, де одержується їх виконання.
Якщо ж є міжнародний договір, учасниками якого є та чи інша держава, то відповідно до договірної міжнародної практики застосовуються міжнародно-правові норми.
-
Існують різні механізми визнання іноземного арбітражного рішення як підстави його наступного виконання.
-
Ст. 35 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Арбітражне рішення незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов’язковим та при поданні в компетентний суд письмового клопотання приводиться до виконання. Сторона, яка спирається на арбітражне рішення або клопотання про приведення його до виконання, повинна надати оригінал належним чином завіреного арбітражного рішення або належним чином завірену копію останнього, а також оригінал арбітражної угоди або належним чином завірену її копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна надати належним чином завірений переклад цих документів українською або російською мовою.
Отже, в наведених випадках для визнання рішення іноземного арбітражу законодавство не передбачає формальної процедури підтвердження юридичної дійсності рішення (екзекватурування).
Однак у законодавстві окремих країн передбачені різні процедури екзекватурування. |
|
Ст.1477, 1478 ЦПК Франції.
|
Іноземне арбітражне рішення підлягає приведенню до виконання тільки на підставі постанови про екзекватуру, що надходить від суду першої інстанції, в районі якого рішення було винесено. Екзекватура видається судовим виконавцем зазначеного суду.
|
Нью-Йоркська конвенція про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.
|
Правила визнання і можливості виконання арбітражних рішень уніфіковані в міжнародному масштабі, зокрема у Нью-Йоркській конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р.
Конвенцією врегульовано основні питання про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (статті ІІІ, ІV, V, VІ). Зобов’язання учасників Конвенції про визнання і приведення до виконання арбітражних рішень міститься перш за все в ст. ІІІ, яка передбачає, що держава, яка домовляється, визнає арбітражні рішення як обов’язкові і приводить їх до виконання відповідно з процесуальними нормами тієї території, де одержуються визнання і приведення до виконання цих рішень, на умовах, викладених у наступних статтях. До визнання і приведення до виконання арбітражних рішень не повинні застосовуватися суттєво більш обтяжуючі чи більш високі мито або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення до виконання внутрішніх арбітражних рішень. Конвенція встановила норми, що попереджають дискримінаційний підхід до визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, передбачивши необтяжливий митний режим. Крім того, з цією ж метою ст. ІV передбачає вичерпний перелік документів, які повинна надати сторона, що одержує визнання і приведення до виконання при поданні такого прохання. Це належним чином завірене автентичне арбітражне рішення або належним чином завірена його копія, автентична арбітражна угода або належним чином завірена її копія. За ст. V Конвенції у визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем, де одержуються визнання і приведення до виконання, докази того, що: а) сторони в угоді були за застосованим до них законом будь-якою мірою недієздатні або ця угода не дійсна за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутністю такої вказівки — за законом країни, де було винесено рішення, або б) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших причин не могла надати свої пояснення, або в) зазначене рішення винесено по спору, не передбаченому чи не підпорядкованому умовам арбітражної угоди чи арбітражного застереження, або г) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін чи за відсутністю такої не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або д) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано чи зупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесене, або країни, закон якої застосовується. У визнанні і приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій одержуються визнання і приведення до виконання, знайде, що: а) об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду цієї країни або б) визнання і приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни. |