1. Рівновага за Вальрасу встановлюється під тиском надлишкового попиту чи надлишкової пропозиції на ціни. Зростання чи зниження цін викликає кількісну підбудову величин попиту та пропозиції одну під одну майже до досягнення рівноваги між ними.

2. Рівновага за Маршаллом досягається при ціновому тиску на величину попиту і пропозиції. В процесі зближення ціни покупця і ціни продавця обсяг угоди буде змінюватись і до того часу, поки покупець і продавець не прийдуть до єдиної взаємовигідної ціни, при якій і буде досягнута рівновага.

3. Межова рівновага виникає або при нульовій ціні, або при нульових попиті та пропозиції.

4. Павутинообразна модель ринку, запропонована класичною школою, показує, що конкурентний ринок може автоматично приходити до рівноваги і здатен до саморегулювання. Це відбувається при затухаючих цінових коливаннях, коли попит більш чуткий до змін ціни, ніж пропозиція.

5. Часткова рівновага встановлюється на окремому ринку конкретного товару. Загальна рівновага відображає ситуацію одно часового досягнення рівноваги на всіх ринках. Рух до загальної рівноваги ґрунтується на прямому і опосередкованому взаємозв'язках ринків між собою через ефект оберненого зв'язку.

6. Важливою перевагою ринку являється відсутність у економічних агентів у довгостроковому плані стимулів до викривлення інформації. Бізнес заради мінімізації збитків і максимізації прибутків прямує до повноти інформації, до зниження трансакційних витрат на її отримання і обробку.

7. Конкурентна рівновага припускає досягнення ефективного за Парето розподілу благ чи ресурсів.

8. Теорія економіки добробуту займається пошуком відповіді на питання, як оптимізувати добробут суспільства, балансуючи між економічною ефективністю і справедливістю розподілу.

9. Найкращий розподіл, який ідеально оптимізує добробут всього суспільства, досягається при умові рівноваги норми технологічного заміщення факторів виробництва, що відображає ефективне розміщення ресурсів серед виробників, і граничної норми заміщення, відповідної оптимальним угодам серед споживачів.

10. Зовнішні ефекти визначаються перенесенням результатів приватної угоди на третіх осіб. Теорема Коуза визначає умови, за якими в рамках приватних угод можна вирішити проблему зовнішніх ефектів і відновити ефективність ринкового розподілу ресурсів.

11. У разі нечіткого визначення прав власності, чи завелика кількість учасників переговорів, то проблемою видалення зовнішніх ефектів займається держава.

12. Ринок не може виробляти суспільні блага. Тому надає суспільні блага держава.

13. При порушенні умов досконалої конкуренції, з розвитком монополізму посилюється асиметричність ринкової інформації. Держава сприяє вирішенню цієї проблеми, акумулюючи і надаючи ринкову інформацію через інформаційні центри, та законодавчо захищає право на отримання повної інформацію.

14. Ринок та держава доповнюють один одного і вирішують ті проблеми, на які краще розраховані їх механізми.

15. Національно-економічні інтереси та визначення національної економічної політики.

Відсутність збалансованості та посилення нерівноваги зумовлюють виникнення економічних криз, галопуючої інфляції, диспропорційності економіки, розрив господарських зв'язків тощо.

Вивчення структури ринку дає комплексне уявлення про ринкову економіку як єдність взаємопов´язаних і взаємодіючих ринків.

До основних елементів сучасного регульованого ринку належать: ринок предметів споживання;

ринок засобів виробництва;

ринок платних послуг;

ринок робочої сили;

ринок капіталів;

ринок валюти ,

грошей і цінних паперів;

ринок науково-технічних розробок та інформації;

ринок нерухомості.

Ці ринки є окремими частинами сукупного внутрішнього ( або національного) ринку, його своєрідними сегментними ринками.

Так, наприклад, у межах ринку предметів споживання виділяються ринок виробів легкої, харчової промисловості тощо. До ринку цінних паперів належать різні види акцій, облігацій та ін..

Водночас деякі з названих основних структурних елементів ринку можуть бути об'єднані у більші підсистеми.

Наприклад, ринок предметів споживання та ринок послуг формують споживчий ринок.

Останній разом з ринком засобів виробництва, а також науково-технічних розробок та інформації утворюють товарний ринок.

До складу фінансового ринку можна віднести ринок капіталів, цінних паперів, грошей, валюти, кредитів.

Кожний з цих структурних елементів додатково поділяється на ряд складових частин. Кожен із сегментних ринків тісно пов'язаний і взаємодіє з іншим і національним ринком в цілому (як частина з цілим).

Наприклад, ринок предметів споживання перебуває в органічному взаємозв'язку з ринком капіталів, або, інакше кажучи, залежить від інвестицій у виробництво товарів широкого вжитку.

Ринок засобів виробництва тісно взаємодіє з ринком робочої сили і т. п.

Отже, національний ринок це сукупність окремих сегментних ринків у їх взаємодії та залежності.

Сукупність окремих сегментних ринків у процесі їх взаємодії формує у межах національного ринку ряд народногосподарських пропорцій, в основі яких лежать співвідношення і взаємозалежності агрегатних показників економічного розвитку.

Для кращого розуміння спочатку нагадаємо, що саме економічна теорія розуміє під найважливішими народногосподарськими пропорціями, Це :

1. Співвідношення між платоспроможним попитом і пропозиціє на створюваний валовий національний продукт і національний доход;

2. Співвідношення між доходами та витратами у бюджеті окремих областей, регіонів тощо і на муніципальному рівні;

3. Наявність кредитно-грошової збалансованості;

4. Відносна рівність попиту та пропозиції на ринку робочої сили;

5. Між імпортом та експортом продукції.

Для розуміння поняття співвідношення і взаємозалежності агрегатних показників економічного розвитку слід зазначити, що до останніх відносяться співвідношення:

• між сферою матеріального та нематеріального виробництва;

• між промисловістю та сільським господарством;

• між цивільною та військовою сферами економіки;

• між виробництвом і споживанням;

• між споживанням і нагромадженням;

• між окремими елементами продуктивних сил;

• між основними формами власності тощо.

За умов глибокої інтернаціоналізації продуктивних сил і техніко-економічних відносин поряд з національними ринками існує світовий ринок.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

Економіка тієї чи іншої країни неоднаково інтегрована у світовий ринок.

Отже, ринкові регулятори повинні використовуватись в органічній єдності з державним та наддержавним регулюванням, але пріоритет у забезпеченні збалансованості національного та світового ринку у встановленні народногосподарських пропорцій, співвідношень агрегатних показників економічного розвитку і розв'язанні багатьох проблем розвитку сучасної економічної системи належить державі.

У майбутньому значення державного регулювання ще більше зросте.