П.3. Членство у міжнародних політичних організаціях

1 січня 1995 року Австрія разом з Швецією і Фінляндією стала членом Європейського Союзу і спостерігачем при Західноєвропейському Союзі.Однак, якщо в 1994 році дві третини австрійців однозначно віддали свої голоси на користь Великої Європи, то через рік число симпатиків ЄС скоротилося до 39 відсотків.

10 лютого тою ж року країна погодилася на запрошення до участі в програмі НАТО «Партнерство заради миру». У рамках цієї програми Австрія бере участь у міжнародних миротворчих операціях під керівництвом НАТО та опікою Ради Безпеки ООН. Що ж сприяло таким крокам країни? По-перше, велику роль відіграло географічне положення: Австрія як прикордонна країна між Сходом і Заходом стала центральною державою збільшеної Європи після закінчення «холодної війни». По-друге, після розпаду Радянського Союзу перед Європою постали нові завдання: покращення умов політичної, економічної і соціальної стабільності, досягнення де ржавних угод у сфері військової безпеки. На цьому тлі для Австрії відкрилися можливості зміцнити свою роль у світі, мати повноправну участь у виконавчих структурах системи європейської безпеки, виступати за конструктивний загальноєвропейський діалог із питань безпеки. і, по-третє, у червні 1994 року був проведений референдум, результати якого показали, що значна більшість громадян (62 %) проголосувала за членство в ЄС [18, с.343].

Австрія зміцнює свою роль у світі не тільки у політиці стабільності, запобігання і розв'язання військових конфліктів, а й у міжнародних зусиллях з охорони довкілля. Особливо актуальними є заходи проти атомних станцій у сусідніх країнах.

Австрія бере активну участь у проекті спільної оборонної політики ЄС. Цілі цієї політики – підтримка стабільного міжнародного порядку, збереження і зміцнення миру і безпеки на міжнародному рівні, попередження нових небезпек, зміцнення демократичних структур й захист основних прав людини. Членство країни в ЄС, безумовно, сприяє більш успішному вирішенню її багатьох важливих макроекономічних проблем (стійкість господарського росту, зниження рівня інфляції, безробіття і дефіциту держбюджету).

У 90-ті роки, втім, Австрія почала переосмислювати свій нейтралітет, відкривши свій повітряний простір для польотів літаків, задіяних в Війні в Перській затоці в 1991 році і під час операції НАТО проти Сербії в 1999 році - Косівська війна. НАТО, в рамках своєї експансії на Схід, не залишає Австрію без уваги. Міністерство національної оборони підготувало документ про сучасної концепції безпеки країни. У ньому НАТО характеризується як основа майбутньої системи колективної безпеки в Європі. Що ж стосується Австрії, то вона повинна добиватися статусу повноправного члена ЄС та дати нове визначення своїх відносин з Північноатлантичним альянсом. Крім того, в документі вказується на необхідність збільшення особового складу австрійських збройних сил, підвищення їх мобільності та оснащеності.

Невідомо, схвалять чи думка військових політики. Але незаперечно те, що відмовитися від узаконеного 50 років тому нейтралітету буде дуже і дуже непросто. Та й витрати на утримання збройних сил, а вони складають в Австрії 0,8 відсотка валового національного продукту (серед європейських країн менше тільки в Ліхтенштейні і у Ватикану), доведеться набагато збільшувати. Як підрахували експерти, доведення армії до натовського рівня обійдеться приблизно в п'ять мільярдів доларів - сума для бюджету країни практично нереальна. 2

Загальноєвропейський дім, концепція і будівництво якого є великий спільним завданням, що стоїть перед усіма країнами, повинен бути будинком, де всі мешканці могли б почувати себе добре, в якому вони могли б жити матеріально забезпеченими і, що особливо важливо, жити в мирі та безпеці. Новій Європі знадобляться нова система безпеки, нові структури та установи, які охоплять всі країни - учасниці НБСЄ які все ще існують спілки.

Істотними елементами нової системи безпеки, нового порядку безпеки, які повинні грунтуватися на досвіді і структурах в рамках НБСЄ, з точки зору Австрії 1, могли б бути наступні:

1. Інституціалізація НБСЄ повинна бути довгостроковою, поступово що здійснюється, але, тим не менш, цілеспрямованою.

2. Зважаючи на підвищеній потребі в політичних консультаціях слід, по можливості найближчим часом, необхідно заснувати Рада Міністрів закордонних справ країн - учасниць НБСЄ. Поряд з регулярно проводяться зустрічами повинно бути передбачено й те, щоб у разі необхідності існувала можливість скликання та екстрених засідань, які могли б служити цілям подолання криз. Крім того, були б доцільні й регулярні зустрічі на рівні експертів.

3. З метою подальшого розвитку НБСЄ, зокрема збільшення кількості консультацій, необхідно буде заснувати постійний Секретаріат. Такий Секретаріат з'явився б службою для надання послуг, необхідної документації та можливостей комунікації.

4. У світлі вищезазначеної можливості подолання криз було б бажано і установа центру із запобігання і врегулювання політичних конфліктів, як це вже не одного разу пропонувала радянська сторона. Такий центр міг би служити не в останню чергу тому, щоб усувати небезпеку, яка може виникнути не через ескалацію розбіжностей між Сходом і Заходом, а у зв'язку зі спалахами національної ворожнечі, конфліктами через положення національних меншин і прагнення до відокремлення.

5. З метою вирішення великих завдань контролю при здійсненні очікуваного Угоди про скорочення звичайних озброєнь і перевірки всіх даних у військовій області, якими в майбутньому повинні будуть обмінюватися країни - учасниці НБСЄ, установа європейського контрольного агентства представляється необхідним і обов'язковим кроком.

6. Істотні основи для створення загальноєвропейської системи безпеки лежать у сфері роззброєння. Договором про РСМД, Угоди про скорочення звичайних озброєнь і збройних сил у Європі і майбутнім домовленостям про скорочення тактичної ядерної зброї надається так само велике значення.

Австрія є членом кількох солідних європейських політичних організацій, тому можна з повною впевненість стверджувати, що Австрія займає гідне місце на політичній арені Європи.

В Відні знаходиться секретаріат ОБСЄ і штаб-квартири МАГАТЕ, Організації індустріального розвитку ООН, Програми ООН з контролю за наркотиками, Міжнародного інституту системного аналізу, а також ОПЕК. Останнім часом Відень також стає центром таких організацій як Організація договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань та Вассенаарської угоду (агентство з контролю за поширенням технологій).