22.Реформація та її вплив на культуру народів Європи.

Одним з важливих етапів культурно-історичного розвитку Європи була Реформація (лат. reformatio — перетворення, виправлення) — багатоплановий релігійний, соціально-політичний та ідеологічний рух XVI —XVII ст. Він охопив більшість країн Західної та Центральної Європи і був спрямований проти середньовічної Католицької церкви. У вужчому значенні під Реформацією розуміється перегляд основних догматів католицизму, наслідком чого було виникнення нової гілки християнства—протестантизму. Причини, що викликали Реформацію, — численні та складні. Передусім варто зазначити релігійні чинники — моральне обурення ідеологією і практикою керівництва Римо-католицької церкви, яке на той час багато в чому спотворювало вихідні принципи християнського вчення. Протест проти католицизму мав і суто світський аспект. На відміну від церковних традицій та католицької обрядовості все більша увага надавалася внутрішньому світу людини, духовним глибинам людської душі, свободі совісті тощо. Формально початком Реформації вважається 31 жовтня 1517 p., коли професор богословія Віттенберзького університету Мартін Лютер (1483—1546 pp.) оприлюднив свої тези проти індульгенцій, тобто відпущення гріхів за гроші, купівлею відповідних церковних листів. Завдяки продажу індульгенцій гріхи відпускались "заочно", а церква відверто збагачувалась.

Посередництво церкви заперечував також провідний діяч Реформації швейцарський священик Ульрих Цвінглі (1484— 1531 pp.). На християнство він дивився як на моральне вчення, що одухо-творює людську душу. На його думку, абсолютно всі люди наперед визначені до спасіння, але засуджені будуть ті, хто, почувши євангельські істини, знехтував ними. Ще одну засадничу доктрину Реформації сформулював француз Жан Кальвін (Ковен) (1509—1564 pp.), діяльність якого розгорталась у Швейцарії. Кальвін прагнув до створення стрункої богословської системи. її вихідним пунктом стала віра в абсолютну суверенність Бога й абсолютну гріховність усіх людей. За Каль-віном, первородний гріх повністю розбещує волю людини, тому спасіння цілком залежить від волі Божої. Кальвін висунув концепцію "абсолютного напередвизначення", за якою все заздалегідь визначено, і врятовані будуть не всі люди, а лише певна частина. Отже, у кальвінізмі професія людини — це релігійне покликання, один з найголовніших способів служіння Богові. Навіть сам термін "професія" походить від французького "professio de foi", тобто "сповідання віри".

23.характерні риси культури нового часу Новий час — епоха, яка охоплює період з XVII ст. до кінця XIX ст.; Контури неоєвропейської культури стали виявлятися у XVII сї. Реформація, що розпочалась в епоху Відродження, була вже зародком культури нового типу. Вона проклала дорогу до переосмислення догматів християнства. Відбуваються величезні зміни у розвитку наукового природознавства і філософії. Галілей вперше звернув увагу на розробку методології науки. Йому належить думка, що наука має спиратися на спостереження і експерименти і користування математичною мовою. Саме на цій основі Ньютон створив класичну механіку. Видатні філософи XVII ст. — Ф.Бекон, Т.Гобс, Ф.Декарт, Б.Спіноза, Г. Лейбніц та інші — звільнили філософію від схоластики і повернули її обличчям до науки. Основою філософського пізнання для них стала не сліпа віра, а розум, що спирається на логіку і факти. Риси культури нового часу:

• Антропоцентризм

• Раціоналізм (розум мислення)

• Культ розуму, абсолютизація розуму

• Сцієнтизм (наука) піднесення ролі культури в науці, математиці

• Зміни звітоглядні (панування механістичного світогляду); утилітаристський (від лат - користь) – іол нового часу

• Урбанізація (міський)

• Європоцентризм (контроль, диктат, вплив на світ)