4. Система стилів сучасної української літературної мови

Термін «стиль мовлення» слід розглядати як спосіб функціонування певних мовних явищ. Розрізнення стилів залежить безпосередньо від основних функцій мови спілкування, повідомлення і дії, впливу.

Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий і конфесійний.

Для розрізнення стилів важливе значення миють форми мови – усна й писемна, розмовна і книжна. Усі стилі мають усну й писемну форми, хоча усна форма більш притаманна розмовному стилеві, а іншим – зазвичай писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними.

Структура текстів різних стилів неоднакова, якщо розмовному стилеві властивий діалог (полілог) то іншим – переважно монолог.

Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його галузях.

У межах кожного функційного стилю сформувалися свої різновиди – підстилі – для точнішого й доцільнішого відображення певних видів спілкування та реалізації конкретних завдань.

5. Вимоги до укладання та оформлювання документів

Писемне регулювання ділових стосунків у державно-правовій і суспільно-виробничій галузях, обслуговування громадських потреб людей у побутових ситуаціях здійснюється за допомогою ділових паперів, документів.

Документ – це матеріальний об’єкт, що містить зафіксовану інформацію, оформлену в усталеному порядку, і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу для виконання конкретної, йому призначеної функції.

Документи широко використовуються в повсякденні як джерела та носії інформації, сприяють удосконалюванню внутрішньої організації та зовнішніх стосунків, поліпшенню роботи, функціонування закладів, підприємств чи організацій і рівночасно є підставою для ухвалювання, узагальнення, довідково-пошукової роботи.

Оскільки документи є засобом засвідчування, доведення певних фактів, що мають життєво важливі наслідки, кожний із них має велике правове (юридичне) навантаження.

Кожний документ укладається згідно з усталеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду.

6. Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові

1. При творенні чоловічих імен по батькові вживають суфікс -ович, який додають до основи слова: Васильович, Євгенович, Ігорович, Юрійович, Анатолійович, Гордїйович, В’ячеславович.

Від імен Лука, Ілля, Лев – Лукич, Ілліч, Львович.

Деякі імена по батькові мають рівнозначні паралельні форми: Савич і Савович, Кузьмич і Кузьмович.

Імена по батькові від імен Микола та Григорій мають такі форми: Миколайович, Миколаївна; Григорович, Григорівна.

2. При творенні жіночих імен по батькові вживають суфікс -івн(а), який додають до основи слова, від імен на -й – -ївн(а): Василівна, Савівна, Іллівна, Кузьмівна, Луківна, Юріївна, Сергіївна.

При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Нестір – Несторович, Несторівна; Федір – Федорович, Федорівна; Яків – Якович, Яківна.