8.Введення формули в Microsoft Excel

Введення даних є основою розрахунків в електронних таблицях. Інформація, яка введена в клітинку електронної таблиці (ЕТ) може бути числом, формулою, датою, часом дня, логічним вираженням або текстом.

Для введення даних в клітинку необхідно перемістити курсор в цю клітинку, У рядку формули (у лівому полі) з'являться координати вибраної клітинкі. Кожна клітинка ЕТ утворюється перетином рядка і стовпця і назви (координати) клітинкам привласнюються відповідним чином (наприклад: С15).

Як тільки|як тільки| користувач приступить до якого-небудь введення даних, буде автоматично активізований рядок формули. У ній (так само як і в активної клітинці|чарунці|) буде відображуватися|відображати| те, що вводиться|запроваджує| користувачем.

Робота будь-якої електронної таблиці неможлива без формул. Максимальна довжина формули - 1024 символів. Введення формули в Excel починається із знаку рівності |=|. Далі можливі два способи введення формули. Перший - набір формули прямо в потрібної клітинці уручну, наприклад, якщо в клітинці С2 потрібно отримати результат підсумовування вмісту клітинок Д2 і Е2, то в активну клітинку С2 набираємо послідовність =Д2+Е2. Другий - коли номери клітинок для розрахунків вводяться автоматично, за допомогою курсору миші. Для цього виконують наступні дії.

1. Активізують клітинку|чарунку|, в яку вводитиметься|запроваджуватиме| формула.

2. Вводять|запроваджують| в неї ознаку формули - знак |=|.

3. Перекладають курсор миші на першу клітинку|чарунку|, дані з|із| якої необхідні для обчислень|підрахунків|. Позначають її (клацанням|натиснення| мишею на клітинку|чарунці|). Адреса вибраної клітинки|чарунки| переміститься в рядок формули.

4. Набирають знак необхідної операції.

5. Перекладають курсор на наступну|такий| клітинку|чарунку|, дані з|із| якої беруть участь в обчисленнях|підрахунках|, клацають|лускають| на ній курсором миші.

6. Для виконання операції натискують (Enter] або клацають мишею на вікні введення в рядку формули.

В разі помилки, можна відмінити введені дані натисненням клавіші |ЕSC| або клацанням миші по правій кнопці відміни (червоний символ X в рядку формули). Якщо все введено вірно, то слід натискувати кнопку |Enter| або кнопку ВВЕДЕННЯ (зелений знак V в рядку формули).

8. Форматування символів

Форматування символів полягає в зміні їх параметрів: гарнітури шрифту, розміру, зображення, кольору, отримання верхнього і нижнього індексів і інших ефектів. Форматування символів здійснюється командою Формат Шрифт, яка відкриває вікно діалогу «Шрифт».

На вкладці «Шрифт» можна встановити перераховані нижче параметри шрифту: у списку «Шрифт» вибирається гарнітура шрифту (гарнітура – це набір символів з загальним|спільним| дизайном), гарнітура визначає зовнішній вигляд літер|літер||літер| і має свою назву; у списку «Зображення» можна вибрати стиль:

звичайний|звичний|, курсив, напівжирний; розмір шрифту визначає величину символів. Можна також встановити інші ефекти, перераховані у вікні.

На вкладці «Інтервал» є можливість|спроможність| встановити такі параметри:

масштаб шрифту: 100% - «Microsoft| Word|»

200% - «Microsoft| Word|»

і так далі.

інтервал: звичайний|звичний| – «Microsoft| Word|»

розріджений на 5 пт| – «Microsoft| Word|»

ущільнений на 1 пт| – «Microsoft| Word|»

і так далі.

Панель інструментів «Форматування» містить|утримує| такі кнопки для форматування символів:

- шрифт;

- розмір шрифту;

- жирний;

- курсив;

- підкреслений;

- колір|цвіт| шрифту;

- виділення кольором|цвітом|;

- верхній індекс (надрядковий знак);

- нижній індекс (підрядковий знак).