1.4. Повноваження державних органів у сфері розбудови інформаційного суспільства

Міністерство транспорту та зв’язку України (Мінтрансзв’язку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2006 р. № 789.

Мінтрансзв’язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, теле- комунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.

Основними завданнями Мінтрансзв’язку є:

• участь у формуванні та реалізації державної політики в галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

• організація взаємодії та координації роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, морського, річкового транспорту;

• забезпечення проведення державної політики з питань розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України;

• участь в межах своєї компетенції у формуванні та реалізації державної тарифної політики і політики державних закупівель у галузі транспорту, у сфері використання та обслуговування повітряного простору України, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації;

• здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв’язку загального користування, підвищення їх якості та доступності, забезпечення сталого функціонування;

• формування Національної програми інформатизації та забезпечення її виконання;

• здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції національної транспортної системи України до європейської і світової транспортної систем, а також сфери надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації – до європейського і світового інформаційного простору;

• здійснення державного управління та регулювання у сфері торговельного мореплавства;

• організація і контроль відповідно до законодавства за діяльністю морських і річкових портів;

• виконання відповідно до законодавства дозвільно-реєстраційних функцій у сфері забезпечення безпеки руху, торговельного мореплавства та судноплавства на внутрішніх водних шляхах;

• забезпечення в межах своєї компетенції захисту авіації від актів незаконного втручання в її діяльність.

Мінтрансзв’язку відповідно до покладених на нього завдань:

• контролює впровадження автоматизованих систем управління, зв’язку, інформаційного та навігаційного забезпечення національної транспортної системи України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

• забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади, пов’язаної із створенням та інтеграцією електронних інформаційних систем і ресурсів в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та наданням інформаційних та інших послуг через електронну інформаційну систему «Електронний Уряд»;

• здійснює державне управління в галузі транспорту, у сфері використання і обслуговування повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

• здійснює відповідно до законодавства заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної, науково- технічної, кадрової, соціальної політики та політики державних закупівель в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрог- рафічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України;

• контролює впровадження автоматизованих систем управління, зв’язку, інформаційного та навігаційного забезпечення національної транспортної системи України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

• виконує відповідно до законодавства функції генерального державного замовника Національної програми інформатизації;

• забезпечує координацію діяльності органів виконавчої влади, пов’язаної із створенням та інтеграцією електронних інформаційних систем і ресурсів в Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та наданням інформаційних та інших послуг через електронну інформаційну систему «Електронний Уряд»;

■— координує та контролює роботи, пов’язані із створенням, веденням і забезпеченням функціонування Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів, визначає організаційні та методичні засади ведення Національного реєстру та правила користування ним;

• вживає заходів до реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечує виконання Українською Стороною зобов’язань за Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, адаптацію законодавства України з питань функціонування транспортного комплексу та галузі зв’язку, використання повітряного простору України, забезпечення безпеки судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України до законодавства Європейського Союзу та євроатлантичних структур, здійснює інші заходи щодо інтеграції України до Європейського Союзу тощо.

Державний комітет телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України.

Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. №897. є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах.

Основними завданнями Держкомтелерадіо України є:

• участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

• сприяння реалізації конституційного права на свободу слова;

• координація діяльності в інформаційній та видавничій сферах;

• здійснення державного регулювання і контролю в інформаційній та видавничій сферах;

• сприяння розвитку інформаційного суспільства, розширенню національного інформаційного простору.

Держкомтелерадіо України відповідно до покладених на нього завдань:

1. подає в установленому порядку пропозиції щодо формування державної політики і вдосконалення системи управління в інформаційній та видавничій сферах, визначення пріоритетів подальшого розвитку таких сфер, формування державної політики у сфері захисту суспільної моралі;

2. вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів для інформаційного забезпечення підтримки інноваційних процесів та розвитку національної складової Інтернет, розширення спектра засобів і вдосконалення методів оприлюднення в Інтер- неті об’єктивної соціально-політичної, економічної, освітньої, правової, науково-технічної та інших видів інформації;

3. розробляє в межах своїх повноважень проекти документів з питань розширення доступу до національних інформаційних ресурсів і вживає заходів для впровадження новітніх інформаційних технологій;

4. сприяє підвищенню рівня інформаційного забезпечення населення відповідно до європейських стандартів;

5. готує та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо підвищення рівня інформаційної представленості України та надання органам виконавчої влади послуг в Інтернет;

6. готує та подає Кабінету Міністрів України аналітичні матеріали про висвітлення у засобах масової інформації найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики держави;

7. надає методичну допомогу прес-службам, іншим відповідним підрозділам з питань взаємодії органів виконавчої влади із засобами масової інформації та громадськістю;

8. розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує національним інтересам держави;

9. забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснення контролю за її збереженням у Держкомтелерадіо, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;

10. забезпечує в межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

Н) вживає заходів для розширення інформаційної сфери, підвищення її функціональних можливостей та ефективності, інформує громадськість про свою діяльність, стан розвитку інформаційної та видавничої сфер;

12. аналізує результати та проводить прогнозування розвитку ринків інформаційних послуг та видавничої продукції;

13. координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності державних засобів масової інформації, видавництв, поліграфічних підприємств і підприємств книгорозповсюдження, а також Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення з усіма підприємствами та організаціями, що входять до його складу;

14. спрямовує і контролює діяльність відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій і взаємодіє з відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

15. бере участь у формуванні та реалізації державної науково- технічної, інвестиційної і антимонопольно! політики в інформаційній та видавничій сферах;

16. бере участь у розробленні проектів державного бюджету, прогнозних і програмних документів з питань економічного і соціального розвитку України та Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

17. виконує згідно із законодавством функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління;

18. вживає заходів для поліпшення художньої якості вітчизняних телерадіопрограм, захисту суспільної моралі від негативного впливу низькопробної аудіо- і відеопродукції, а також підвищення конкурентоспроможності вітчизняної інформаційної продукції та розповсюдження її на світовому ринку;

19. сприяє вдосконаленню зовнішньоекономічної діяльності, захисту інтересів вітчизняних виробників інформаційної та видавничої продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку;

20. здійснює в межах своїх повноважень міжнародне співробітництво в інформаційній та видавничій сферах, сприяє європейській і євроатлантичній інтеграції України, реалізації угод про партнерство між Україною і Європейським Союзом;

21. готує в межах своїх повноважень пропозиції щодо виконання загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

22. розробляє пропозиції щодо стимулювання розвитку видавничої справи;

23. веде Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції;

24. здійснює ліцензування і реєстрацію спеціалізованих друкованих засобів масової інформації сексуального чи еротичного характеру та контроль за додержанням ними ліцензійних умов;

25. видає дозволи на розповсюдження зарубіжних друкованих засобів масової інформації в Україні;

26. вживає заходів для забезпечення розвитку та функціонування української мови в інформаційній та видавничій сферах;

27. сприяє виданню та розповсюдженню за кордоном інформаційних вісників, бюлетенів, іншої друкованої, аудіо- і відеопродукції для забезпечення нею закордонних українців;

28. забезпечує перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників засобів масової інформації та видавничої сфери, виступає замовником наукових досліджень;

29. подає пропозиції щодо відзначення працівників інформаційної та видавничої сфер державними нагородами, а також щодо призначення державних стипендій видатним діячам інформаційної сфери тощо.

Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі як консультативно-дорадчий орган при

Президентові України була утворена з метою забезпечення узгодження діяльності органів державної влади, громадських організацій, засобів масової інформації, інших інститутів громадянського суспільства для утвердження в Україні свободи слова та розвитку інформаційної галузі, належного виконання зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організаціях, та відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України.

Положення про Національну комісію з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі було затверджене Указом Президента України від 6 червня 2006 року № 493/2006.

Основними завданнями Комісії є:

• підготовка пропозицій щодо виконання зобов’язань України, які випливають з її членства в Раді Європи (зокрема, визначених Рекомендацією № 1722 Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року), ОБСЄ, інших міжнародних організаціях, а також досягнення Україною відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв 1993 року щодо набуття членства в Європейському Союзі в частині забезпечення стабільності та ефективності функціонування відповідних інститутів, які гарантують демократію, принципи свободи слова та розвиток засобів масової інформації (далі – політична складова Копенгагенських критеріїв) та виконання відповідних положень Плану дій «Україна – Європейський Союз»;

• проведення моніторингу ефективності реалізації законів та інших нормативно-правових актів щодо свободи слова та розвитку інформаційної галузі, їх відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій та вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв і відповідних положень Плану дій «Україна – Європейський Союз» та підготовка проектів відповідних законодавчих, інших нормативно-правових актів;

—- підготовка довідкових матеріалів з питань відповідності стандартам Ради Європи, ОБСЄ, інших міжнародних організацій, вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв, виконання відповідних положень Плану дій «Україна – Європейський Союз», вжиття заходів до висвітлення цієї роботи в засобах масової інформації;

• опрацювання пропозицій щодо запровадження європейських стандартів в інформаційній галузі, зокрема щодо:

• реформування державних та комунальних засобів масової інформації;

• створення та розвитку системи суспільних (громадських) засобів масової інформації;

• впровадження цифрового телебачення та інших новітніх інформаційних технологій;

• розвитку українського сегменту мережі Інтернет;

• вдосконалення системи підготовки та перепідготовки працівників засобів масової інформації.

Комісія для виконання покладених на неї завдань має право:

• звертатися в установленому порядку до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій для одержання інформації та документів, необхідних для її роботи;

• залучати в разі потреби в установленому порядку представників органів виконавчої влади, експертів, науковців (за погодженням з їх керівниками) до опрацювання окремих питань;

• утворювати підкомісії, тимчасові робочі та експертні групи для опрацювання окремих питань;

• вносити органам державної влади та органам місцевого самоврядування напрацьовані Комісією пропозиції, у тому числі проекти нормативно-правових актів;

• здійснювати експертизу проектів актів Президента України, які стосуються інформаційної галузі;

• організовувати наукові конференції, семінари, наради тощо з питань, що належать до її компетенції.

Зазначимо також, що в Україні на законодавчому рівні передбачено правові норми задля убезпечення суспільства від продукції, що негативно впливає на суспільну мораль – пропагує культ насилля, жорстокості, поширення порнографії. Законом України «Про захист суспільної моралі» передбачено систему заходів, спрямованих на недопущення такої пропаганди. Вона передбачає заходи із: заборони та/або обмеження виробництва та обігу відповідної продукції; запровадження експертної оцінки відео-, аудіо- та іншої інформації та віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі; заборони демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції всіма національними телерадіокомпаніями; встановлення контролю за обігом продукції, що загрожує суспільній моралі.

Так, закон забороняє виробництво та обіг в Україні у будь-якій формі продукції порнографічного характеру. Такою продукцією законодавець пропонує вважати будь-які матеріальні об’єкти, предмети та іншу продукцію, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних моментів сексуальних дій або ж з інформацією порнографічного характеру.

Заборонено також виробництво та розповсюдження в нашій державі продукції, яка: принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою; пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь; принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), із душевнохворих, літніх людей; пропагує невігластво, неповагу до батьків; пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Виробництво та обіг продукції еротичного характеру (що має за мету досягнення естетичного ефекту, орієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії низькі інстинкти, не є образливою) та продукції, яка містить елементи насильства і жорстокості, дозволяється виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.

Законом установлено, що продукцію сексуального та еротичного характеру можна розповсюджувати лише за умови недоступності її неповнолітніми і ненав’язування споживачам. Ввезення на територію України, виготовлення (виробництво), зберігання з метою розповсюдження та розповсюдження продукції, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального характеру здійснюються лише за наявності дозволу (ліцензії) на кожний вид діяльності.

Законом визначено спеціальні умови продажу, розповсюдження, публічної демонстрації продукції сексуального чи еротичного характеру. Зокрема, заборонено: розповсюдження такої продукції без належних вихідних даних та індивідуальними розповсюджувачами; залучення до її продажу неповнолітніх, а також продаж її особам, які не досягли 16, а в окремих випадках 18 років; демонстрацію продукції такого характеру у вікнах, вітринах чи інших місцях загального огляду. Теле- і радіокомпаніям, що діють в Україні, забороняється створювати, поширювати інформацію і транслювати продукцію, яка містить елементи порнографії. Аудіо-, кіно-, радіо-, відеопродукцію сексуального характеру з елементами еротики можна поширювати лише після попередньої її оцінки відповідними експертами. За загальним правилом, трансляція теле-, відео- і радіопрограм, що містять елементи еротики, допускається з 24-ї до 4-ї години ранку. Перед трансляцією теле- й радіопрограм сексуального чи еротичного характеру обов’язково має бути зроблено звукове або текстове повідомлення про характер програми і заборону перегляду чи прослуховування її неповнолітніми.

Закон передбачив створення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Національна експертна комісія формується з провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та інших, рекомендованих до участі в ній установами і організаціями, в яких вони працюють. До компетенції Комісії належать, зокрема: аналіз продукції ЗМІ та видовищних заходів на предмет відповідності вимогам закону «Про захист суспільної моралі»; запобігання розповсюдженню та заборона демонстрації фільмів, іншої продукції, видовищних заходів, які завдають шкоди моральності суспільства; консультативна допомога у сфері захисту суспільної моралі; розгляд скарг громадян про порушення вимог законодавства у цій сфері та вжиття належних заходів реагування відповідно до своїх повноважень. Такими заходами реагування можуть бути: проведення перевірок діяльності ЗМІ та інших організацій, що займаються діяльністю з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також продукції, що містить елементи насилля та жорстокості; внесення пропозицій про притягнення ЗМІ та їх керівників, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі, до передбаченої законом відповідальності; ініціювання питання про припинення ліцензії на діяльність з обігу продукції та видовищних заходів сексуального характеру.

Завдання для самоконтролю:

1. Розкрийте основні напрямки формування інформаційного суспільства.

2. Охарактеризуйте національні та міжнародні нормативно-правові акти, що регламентують розвиток інформаційного суспільства.

3. Дайте загальну характеристику організаційно-правовим основам розвитку інформаційного суспільства в Україні.

4. Розкрийте повноваження державних органів України у сфері розбудови інформаційного суспільства.

5. Охарактеризуйте основні законодавства про захист суспільної моралі.

РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Питання для опрацювання:

1. Зміст поняття «інформатизація».

Національна програма інформатизації.

2. Концепція Національної програми інформатизації.

3. Основні напрями інформатизації в Україні.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради, 1998. – № 27-28. – ст.181.

2. Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» // Відомості Верховної Ради України, 1998. – № 27. – ст. 182.

3. Наказ Держкомзв’язку та інформатизації від 06.06.2003 № 97 «Про затвердження Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації» // Офіційний вісник України, 2003. – № 26. – ст. 1300.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2000 р. № 644 «Про затвердження Порядку формування та виконання регіональної програми і проекту інформатизації» // Офіційний вісник України, 2000. – № 16. – ст. 669.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.01.2005 р. № 91 «Про генерального державного замовника і керівника Національної програми інформатизації» // Офіційний вісник України, 2005. – № 4. – ст. 224.