9.3. Державна реєстрація суб’єктів видавничої справи.

Державна підтримка книговидання

З метою обліку суб’єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі – Державний реєстр). Положення про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1998 р. № 1540.

Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій справі здійснюється:

• органами законодавчої, виконавчої, судової влади – для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової практики;

• підприємствами, організаціями, навчальними закладами, науковими установами, творчими спілками, іншими юридичними особами – для випуску у світ і безоплатного розповсюдження інформаційних, бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань, службових та методичних матеріалів, документації для потреб статутної діяльності їх видавця, а також матеріалів на правах рукопису, що розмножені за допомогою технічних засобів.

Забезпечує ведення Державного реєстру видавців, ви- готівників і розповсюджувачів видавничої продукції Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Положення про Державний реєстр видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції визначає, що Депжком- телерадіо вносить до Державного реєстру:

• видавців – видавництва, видавничі організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, обсяг випуску видавничої продукції яких становить понад 5 назв на рік;

• виготівників видавничої продукції – підприємства, установи і організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які випускають видавничу продукцію на суму понад 500 тис. гривень на рік (за цінами, що склалися на час внесення до Державного реєстру);

• розповсюджувачів видавничої продукції – оптово-роздрібні книготоргівельні підприємства та інші підприємства і організації, які мають мережу книгорозповсюдження (магазини, кіоски, палатки, автомагазини, лотки тощо), бібліотечні колектори;

• суб’єктів видавничої справи, що провадять 2-3 види діяльності у видавничій справі;

Місцеві підрозділи Держкомтелерадіо вносять до Державного реєстру:

• видавців – фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, обсяг випуску видавничої продукції яких становить до 5 назв на рік;

• виготівників видавничої продукції – підприємства, установи і організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які випускають видавничу продукцію на суму до 500 тис. гривень на рік (за цінами, що склалися на час внесення до Державного реєстру);

• розповсюджувачів видавничої продукції – підприємства і організації, які не мають мережі книгорозповсюдження; фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Внесення суб’єктів видавничої справи до Державного реєстру здійснюється на підставі заяви, підписаної уповноваженою на те особою, що подається Держкомтелерадіо або його відповідному місцевому підрозділу. У заяві про внесення суб’єкта видавничої справи (заявника) до Державного реєстру мають бути зазначені:

1. засновник (співзасновники), включаючи прізвище, ім’я, по батькові та відповідні паспортні дані (для громадян); повне най- менування (для юридичної особи); місцезнаходження, номери засобів зв’язку та банківських рахунків;

2. дані про суб’єкта видавничої справи:

а) для юридичної особи:

• повна та скорочена назва суб’єкта із зазначенням ор- ганізаційно-правової форми;

• вид діяльності у видавничій справі;

• місцезнаходження;

• номери засобів зв’язку;

• номери банківських рахунків;

• ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);

• прізвище, ім’я, по батькові керівника та його заступника;

б) для фізичної особи:

• прізвище, ім’я, по батькові;

• вид діяльності у видавничій справі;

• паспортні дані;

• місце проживання;

• номери засобів зв’язку;

3. мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу продукцію, – державною, російською, іншими мовами національних меншин України (конкретно якими), іноземними мовами (якими);

4. джерела надходження видавничої продукції для розповсюдження – вітчизняні або зарубіжні (з яких країн);

5. джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

До заяви про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру додаються:

• нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи чи фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

• нотаріально засвідчені копії установчих документів (статут, положення, якими передбачено провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, установчий договір);

• передбачувані дані про річний обсяг випуску, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції.

Заява про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру розглядається в місячний термін з дня її надходження до Держкомтелерадіо або його відповідного місцевого підрозділу. За результатами розгляду заяви орган, що вносить суб’єктів видавничої справи до Державного реєстру, приймає рішення про:

1. внесення до Державного реєстру;

2. припинення розгляду заяви;

3. відмову у внесенні суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру.

Суб’єкту видавничої справи може бути відмовлено у внесенні до Державного реєстру в разі, коли:

• його назва, програмні цілі, напрями діяльності суперечать законодавству України;

• заява про внесення до Державного реєстру подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень;

• суб’єкт видавничої справи з такою назвою уже внесений до Державного реєстру;

• заяву про внесення до Державного реєстру подано після набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності цього суб’єкта видавничої справи.

Відмова у внесенні суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру надсилається заявникові у письмовій формі із зазначенням підстав відмови у 30-денний термін з дня подання заяви. Відмова може бути оскаржена в судовому порядку.

Після прийняття рішення про внесення до Державного реєстру та сплати реєстраційного збору суб’єктові видавничої справи видається свідоцтво.

Реєстраційний збір за внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції в розмірі 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За видачу дубліката свідоцтва справляється плата у розмірі 20 відсотків суми реєстраційного збору.

Держава надає підтримку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання мовами нечисленних національних меншин, шляхом надання пільг щодо сплати податків та зборів. Така підтримка надається і при вивезенні видавничої продукції, випущеної в Україні, та при ввезенні видавничої продукції вітчизняних видавців, виданої українською мовою та мовами нечисленних національних меншин, що проживають в Україні.

Видавництва користуються послугами організацій поштового, телеграфного і телефонного зв’язку за тарифами, передбаченими для бюджетних організацій та установ. Видавництвам, що спеціалізуються на випуску продукції рекламного та еротичного характеру, підтримка з боку держави не надається.

Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження загальнодержавного значення, що мають на своєму балансі приміщення і/або високі технологічні лінії для випуску високоякісної друкованої продукції та її поширення, може здійснюватися шляхом акціону- вання в такому порядку:

• 51 відсоток акцій залишається за державою;

• 25 відсотків акцій передається акціонованим поліграфічним та книготорговельним підприємствам;

• 24 відсотки акцій передається юридичним особам – видавцям, які випускають продукцію на даному поліграфічному підприємстві або розповсюджують її через дане підприємство оптового книгорозповсюдження, що перетворені в акціонерні товариства відкритого типу або є такими. Пакети акцій між ними розподіляються пропорційно до обсягів продукції, що друкується і розповсюджується.

Питання підтримки національного книговидання було предметом багатьох нормативно-правових актів. Наприклад, Указом Президент України від 09.11.2000 р. № 1217/2000 «Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження» пропонувалося запровадити механізми пільгового кредитування видавництв та видавничих організацій, поліграфічних підприємств під програми виготовлення підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, провести модернізацію матеріально-технічної бази, у тому числі впровадження сучасних комп’ютерних технологій підготовки видання книг на паперових та електронних носіях інформації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 р. № 293-р створено Міжвідомчу комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження.

План заходів щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 284-р. Зазначеним планом зокрема передбачено створення єдиної інформаційної мережі у книговидавничій справі, що складається з інтернет-порталу «Книги України» та інформаційної системи «Книги, що виходять друком», підготовка пропозицій щодо законодавчого забезпечення переважного права на оренду приміщень об’єктів державної та комунальної власності для суб’єктів видавничої справи і книготорговельних організацій, а також збереження цільового використання таких приміщень у разі приватизації зазначених об’єктів тощо.

Завдання для самоконтролю:

1. Що таке видавнича справа? Яким чином вона регулюється в Україні?

2. Визначте об’єкт видавничої справи.

3. Дайте визначення поняття «видання».

4. Назвіть елементи вихідних відомостей видання.

5. Охарактеризуйте суб’єктів видавничої справи.

6. Визначте правовий статус Книжкової палати України.

7. Охарактеризуйте процес державної реєстрації суб’єктів видавничої справи.

8. У чому полягає державна підтримка книговидання?

РОЗДІЛ 10. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИКИ В УКРАЇНІ

Питання для опрацювання:

1. Інформаційна діяльність у сфері державної статистики.

2. Права і обов’язки органів державної статистики.

3. Доступ до статистичної інформації.

Рекомендована література:

1. Закон України «Про державну статистику» (в редакції Закону № 1922-ІІІ від 13.07.2000 р.) //Відомості Верховної Ради, 2000. – № 43. – ст. 362.

2. Положення про Державний комітет статистики України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 р. № 924 // www.ukrstat.gov.ua.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1659 «Про затвердження Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі»//Офіційний Вісник України, 2000.—№ 45. – ст. 1938.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. № 499 «Про внесення змін до Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України» // Офіційний вісник України, 2005. – № 25. – ст. 1443.

5. Тимчасовий порядок розповсюдження статистичної інформації і надання органами державної статистики послуг на безоплатній основі або зі знижками, затверджений Наказом Держкомстату України від 06.08.99 р. № 282 // Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів № 13201/1999.

6. Стаття 186-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Єдиний державний реєстр нормативно- правових актів № 8376/1999.