
- •Правові ознаки інформаційного суспільства, вироблені вітчизняною та міжнародною практикою
- •Нормативно-правові акти, що регламентують розвиток інформаційного суспільства в Україні
- •Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •1.4. Повноваження державних органів у сфері розбудови інформаційного суспільства
- •Зміст поняття «інформатизація».
- •Концепція Національної програми інформатизації
- •Основні напрями інформатизації в Україні
- •Поняття інформаційної діяльності
- •Основні напрями та види інформаційної діяльності
- •Висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні
- •Поняття і правовий статус преси в Україні
- •Процедура реєстрації друкованих засобів масової інформації в Україні
- •Правові основи редакційно-видавничої та іншої інформаційної діяльності преси в Україні
- •Державна підтримка засобів масової інформації та соціальний захист журналістів
- •Поняття і особливості створення інформаційних агентств в Україні
- •Процедури і умови реєстрації інформаційних агентств
- •Створення і поширення продукції інформаційного агентства
- •Загальні засади бібліотечної справи
- •Бібліотечна система України
- •Обов’язки та права читачів і бібліотек
- •Національний архівний фонд України
- •Система архівних установ
- •Зберігання і користування архівними документами
- •Структура національного телебачення і радіомовлення України
- •Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
- •Ліцензування мовлення
- •Права і обов’язки телерадіоорганізацій, їх працівників, телеглядачів і радіослухачів
- •Організаційні засади кінематографії, створення і розповсюдження фільмів
- •Організація і здійснення видавничої справи
- •Суб’єкти видавничої справи. Книжкова палата України
- •9.3. Державна реєстрація суб’єктів видавничої справи.
- •Інформаційна діяльність у сфері державної статистики
- •Права і обов’язки органів державної статистики
- •Доступ до статистичної інформації
- •Загальні вимоги до реклами
- •Особливості рекламування деяких окремих товарів
- •Контроль за дотриманням законодавства про рекламу
- •Правові ознаки електронних документів
- •Суб’єкти електронного документообігу
- •Забезпечення електронного документообігу
- •Основні положення законодавства України щодо телекомунікацій
- •Суб’єкти ринку телекомунікацій
- •Особливості розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет
Структура національного телебачення і радіомовлення України
Телебачення і радіомовлення пов’язані із розповсюдженням так званої аудіовізуальної інформації – тобто будь-яких сигналів, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.
Закон України «Про телебачення і радіомовлення» визначає, що мовлення (телерадіомовлення^ – це створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.
Суб’єктами інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення визнаються юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги тощо).
Телерадіоорганізація – це зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.
Мовник (теле- чи радіо) – суб’єкт господарювання, який створює (комплектує та/або пакетує) телевізійні чи радіопрограми та передачі і розповсюджує їх у відкритому або кодованому вигляді за допомогою технічних засобів шляхом трансляції та ретрансляції для приймання їх споживачами.
Структуру національного телебачення і радіомовлення України становлять:
державні та комунальні телерадіоорганізації,
система Суспільного телебачення і радіомовлення України,
приватні, незалежно від способу розповсюдження програм,
громадські
та інші телерадіоорганізації, засновані відповідно до вимог законодавства України.
Суспільне телебачення і радіомовлення України – це організаційно-правова форма некомерційного телебачення і радіомовлення, засади діяльності якої визначено Законом України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України».
Право на заснування телерадіоорганізацій як суб’єктів господарювання в Україні належить юридичним особам України та громадянам України, не обмеженим у цивільній дієздатності. В Україні забороняється заснування телерадіоорганізацій:
органами державної влади та органами місцевого самоврядування, якщо рішення про їх створення або положення про них не передбачає повноважень засновувати телерадіоорганізації;
юридичними особами, статутні документи яких не передбачають можливість створення телерадіоорганізацій;
іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства;
політичними партіями, профспілковими, релігійними організаціями та юридичними особами, яких вони заснували;
громадянами, які за вироком суду відбувають покарання у місцях позбавлення волі або визнані судом недієздатними.
Установчі та/або статутні документи суб’єкта господарювання, який має ліцензію на мовлення або претендує на отримання такої ліцензії, мають передбачати створення у складі органів його управління спеціального наглядового органу (редакційної ради тощо), половина складу якого призначається засновниками або власниками телерадіоорганізації, а половина обирається творчим колективом телерадіоорганізації. Недотримання зазначених вимог є підставою для недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу ліцензії на мовлення, відмови їй у видачі та продовженні ліцензії на мовлення.
Державні телерадіоорганізації можуть створюватися органами державної влади відповідно до їх функцій та повноважень, Державні телерадіоорганізації є державними підприємствами. Основними завданнями державних телерадіоорганізацій є:
а) оперативне інформування телеглядачів і радіослухачів про суспільно-політичні та інші події в Україні і за кордоном, про надзвичайні події та ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров’ю населення, оприлюднення офіційних повідомлень, роз’яснення рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
б) створення та розповсюдження економічних, публіцистичних, культурно-освітніх, медико-гігієнічних, художніх, навчальних, розважальних, спортивних програм, а також програм для дітей та юнацтва;
в) сприяння зміцненню міжнародних зв’язків України, зростанню її авторитету у світі.
Фінансування державних телерадіоорганізацій за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється тільки через державне замовлення. Організаційно-правовий статус обласних державних телерадіокомпаній може бути змінений лише на статус громадських телерадіокомпаній.
Національна телекомпанія України (НТКУ) і Національна радіокомпанія України (НРКУ) є державними підприємствами. У Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України діють громадські ради, до кожної з яких входять по 17 осіб.
Персональний склад громадських рад НТКУ та НРКУ затверджується Верховною Радою України: 9 осіб – за поданням депутатських фракцій у Верховній Раді України, 4 особи – за поданням Президента України та 4 особи – за поданням загальнодержавних об’єднань громадян, що діють у сфері виробництва і розповсюдження телерадіопрограм.
Статус громадських рад НТКУ та НРКУ визначається статутами цих телерадіоорганізацій. 157. Статут Національної телекомпанії України затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. № 754, Статут Національної радіокомпанії України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1235.
Керівники Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Верховної Ради України. Кандидатуру на посаду керівника НТКУ (НРКУ) визначає і вносить до Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ). Пропозицію про звільнення з посади керівника НТКУ (НРКУ) з відповідним обґрунтуванням готує та вносить до Верховної Ради України Громадська рада НТКУ (НРКУ).
Організаційно-правовий статус Національної телекомпанії України і Національної радіокомпанії України може бути змінений лише на статус Суспільного телебачення і радіомовлення.
Комунальні телерадіоорганізації створюються територіальними громадами. Рішення про створення та фінансування комунальної телерадіоорганізації приймається відповідним органом місцевого самоврядування.
Приватні телерадіоорганізації створюються фізичними та/або юридичними особами.
Громадські телерадіоорганізації створюються фізичними та/або юридичними особами з метою задоволення інформаційних потреб територіальних громад. Громадські телерадіоорганізації не мають права займатися підприємницькою діяльністю і здійснюють лише некомерційну господарську діяльність. Громадські телерадіоорганізації мають статус неприбуткових організацій.
Перший етап становлення та кількісного зростання теле- радіоорганізацій (надалі – ТРО) України припав на 1993-1999 pp. За цей час їх кількість зросла з 25 (головним чином державні ТРО) до 791 компанії. Паралельно розгортався процес форматування мовлення кожної з телерадіоорганізацій, здебільшого хаотичний.
Другий етап (2000-2004 pp.) ознаменувався якісними змінами в національному телерадіопросторі. Хоча домінуючою тенденцією залишалося кількісне зростання, зокрема кількість ТРО сягнула 1100, а загальний обсяг мовлення – майже 9 тисяч годин щодоби. Після характерного для першого етапу засилля в українському телерадіоефірі зарубіжної відео- і аудіопродукції почала збільшуватися кількість програм вітчизняного виробництва, спроможних успішніше конкурувати із зарубіжними аналогами. Розпочалося очищення вітчизняного телерадіоефіру від пропаганди насильства і розпусти. Мешканці більшості регіонів України стали приймати, крім передач місцевих ТРО, також і програми 6-8 центральних (київських) теле- і радіокомпаній.
Третій етап, що розпочався в 2004-2005 pp. і триває донині, характеризується передусім масовим переходом ТРО на цифрове мовлення і викликаною цим докорінною перебудовою їхньої діяльності. Оскільки запроваджувані технології якісно змінюють ситуацію в телерадіопросторі, Національна рада визначила цей процес як один із своїх пріоритетів, плануючи діяльність таким чином, щоб до 2014 року в Україні було завершено перехід на цифрову форму мовлення.
Станом на 01.11.2006 року в Україні зареєстровано 1268 телерадіоорганізацій, з них: 647 – телемовних ТРО; 524 – радіомовних ТРО; 97 – телерадіомовних ТРО.
Відповідно до пункту 2 перехідних положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення», до загальнонаціональних мовників прирівнюються телерадіоорганізації, які на день набрання чинності зазначеного Закону вели мовлення в областях (з урахуванням Автономної Республіки Крим), де проживає не менше двох третин населення України. Таких телерадіоорганізацій налічується 15: Національна телекомпанія України, ТОВ «ТРК «Ера», ТРК «Студія 1+1» у формі ТОВ, АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» («Інтер»), ТОВ «Міжнародна комерційна ТРК «ICTV», ЗАТ «Новий канал», ЗАТ «ТРК «Україна», ЗАТ «Міжнародний Медіа Центр СТБ», «ТК «ТЕТ», ЗАТ «ТелеОдин», ТОВ «ТРО «Мульті Медіа Сервіс», ТОВ «ТРК «НБМ», ТОВ «ТС «Служба інформації», ТОВ «ТРК «Експрес-Інформ», ВАТ «ТК «Тоніс» (надалі – загальнонаціональні канали мовлення). Цей статус закріплено за ними умовами чинних ліцензій відповідно до положень розділу X Закону України «Про телебачення і радіомовлення».
Створено 4 регіональних телемережі – ТОВ «Київтелемон- таж», ТОВ «Гравіс», ЗАТ «ТРК «Люкс», ТОВ «ТС «Астра-ТБ», а також ЗО регіональних телекомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).
Відповідно до законодавства, в Україні існує 3 загальнонаціональні радіомережі, на яких здійснюють мовлення УР-1, УР-2, УР-3 (на цей час не функціонує).
У верхньому діапазоні до загальнонаціональних мовників прирівнюють 12 радіомереж: ЗАТ «Наше Радіо», ТОВ «ТРК «НБМ», ТОВ «ТРК «Медіа Маркет», ТОВ «ТРО «Русское радио»
Україна», AT «Онікс», ТОВ «ТРК «Клас», ТОВ ТРК «Радіо- Ера», ЗАТ «РК «Гала», ДП «ТРО «Довіра», Українська корпорація телебачення і радіомовлення «ЮТАР», ЗАТ «ТРК «Люкс», ТОВ «ТРК «Люкс», ТОВ «ТРК «Радіо Кохання». 8 регіональних радіомереж – ТО «НАРТ», Компанія «Нова хвиля» у формі ПП, ТОВ ТРК «Пілот-Україна», ЗАТ «ТРК «Лідер», ЗАТ «Студія «Європа плюс Україна», АТЗТ ТРО «РадіО», ТОВ фірма «Волинь», ТОВ «ТРК «Каскада» та 19 регіональних радіокомпаній, що мовлять у межах окремих областей (регіонів).