
- •Передмова
- •Загальна частина розділ I принципові засади інформаційного права
- •Глава 1
- •Інформація як категорія інформаційного права
- •Рогаt м. The Informational Economy: Definition and Measurement. – Washington d. C. : us
- •Vpartment of Commerce, Office of Telecommunications. – 1977. – p. 2.
- •Розвиток технологій оброблення інформації і їх вплив на інформаційні процеси
- •Основні ознаки сучасного інформаційного суспільства
- •Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства
- •2. 1. Предмет інформаційного права
- •2. 4. Класифікація інформації в законодавстві України.
- •2. 5. Поняття і структура інформаційних правовідносин
- •6. Інформаційний простір та інформаційний суверенітет.
- •І. Міжнародно-правові стандарти прав людини в інформаційній сфері та їх класифікація
- •2. Конституційні засади прав і свобод людини в інформаційній сфері
- •3. Підстави і випадки обмеження прав людини у сфері інформації
- •4. 1. Право на звернення щодо надання інформації
- •4. 2. Доступ до правової інформації
- •3. Доступ до екологічної інформації
- •4. Інформаційні права громадян як суб’єктів виборчого процесу
- •5. Захист персональних даних
- •Глава 5. Інформаційна безпека
- •5.1. Історія формування категорій “національна безпека” та “національні інтереси”.
- •2. Поняття і правові основи інформаційної безпеки України.
- •5. 3. Основні напрями державної політики інформаційної безпеки
- •4. Інституціональний механізм інформаційної безпеки
- •5. Міжнародно-правові засади інформаційної безпеки.
- •1. Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів.
- •2. Режим доступу до інформації: поняття і зміст.
- •117 Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. – Ст. 650.
- •188 Бахрах д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – м.: бек, 1999. – с. 202
- •4. Обмеження щодо розповсюдження інформації
- •Глава 7 державна таємниця
- •7. 1. Поняття і правовий режим державної таємниці.
- •3. Порядок засекречування інформації.
- •4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації.
- •5. Міжнародні передачі таємної інформації.
- •2. Комерційна таємниця
- •3. Професійна таємниця
- •4. Банківська таємниця
- •Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-пі // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5- 6. – Ст. 30.
- •1. Основні принципи діяльності із захисту інформації
- •Див.: Ярочкин в. И. Информационная безопасность. – м. : Международные отношения, 2000.-с. 32-33.
- •2, Захист інформації в інформаційних системах
- •3. Технічний захист інформації
- •4. Криптографічний захист інформації
- •5. Національна система конфіденційного зв’язку
- •6. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України
- •Глава 10
- •1. Основні моделі правого регулювання інформаційної діяльності
- •2. Міжнародно-правові основи регулювання телекомунікацій
- •3. Правове регулювання використання радіочастот.
- •4. Регулювання ринку телекомунікацій
- •5. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
- •11. 1. Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством.
- •11. 3. Правові основи адміністрування домену ua.
- •4. Декларація Ради Європи “Про свободу спілкування в Інтернет”.
- •5. Національна програма інформатизації.
- •6. Електронні документи та електронний документообіг.
- •7. Концепція створення “електронного уряду”.
- •8. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.
- •Глава 12
- •1. Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
- •2. Друковані засоби масової інформації (преса)
- •12. 3. Видавнича справа
- •Інформаційні агентства
- •Про затвердження Положення про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 р. № 12/5.
- •Правові основи діяльності електронних змі
- •Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 p. № 538/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
- •Розповсюдження і демонстрування фільмів
- •Формою підсумкового контролю є іспит.Навчальний план курсу “інформаційне право”
- •Тема 1 основні поняття і категорії інформаційного права
- •Тема 7 державна таємниця
- •Тема 8 конфіденційна інформація
- •Тема 10 правове регулювання засобів телекомунікації
- •Тема 1 1
- •Тема 12 правове регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •Тема 13 правове регулювання діяльності електронних змі
- •Тема 14 правове регулювання бібліотечної та архівної справи
Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 p. № 538/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
ліцензування телерадіомовлення;
участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;
розробка умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;
забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорга- нізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі;
ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.
У рамках своїх наглядових повноважень Національна рада, зокрема, здійснює:
нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення;
нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення;
нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій;
нагляд за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів;
нагляд за дотриманням стандартів та норм технічної якості те- лерадіопрограм;
нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії;
нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки вітчизняного продукту у їх програмах (передачах) та щодо вживання мов при здійсненні телерадіомовлення;
нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі;
нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо частки іноземних інвестицій у їх статутному фонді;
застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону;
офіційний моніторинг телерадіопрограм.
Частину функцій Національної ради здійснюють Представники Національної ради в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до компетенції яких (ст. 11) віднесено:
нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства у галузі телерадіомовлення;
нагляд за виконанням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензії;
моніторинг телерадіопрограм;
нагляд за дотриманням ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів, інформування Центральної виборчої комісії, відповідних територіальних виборчих комісій, Національної ради про виявлені порушення;
надсилання до Національної ради подання про факти порушень законодавства у галузі телерадіомовлення.
Цим же Законом (ст. 21) визначено перелік санкцій, які Національна рада може застосовувати до телерадіорганізацій (ліцензіатів) у разі порушення ними законодавства України, ліцензійних умов та умов ліцензій. У таких випадках Національна рада має право:
оголошувати попередження;
накладати штраф;
звертатися до суду із заявою про анулювання ліцензії.
Єдиним і достатнім документом, що надає ліцензіату право відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, користуватися каналами мовлення за умови наявності у володільців радіоелектронних засобів передбачених законом дозволів на їх експлуатацію є ліцензія на мовлення, видана Національною радою
Телерадіорганізація-ліцензіант має право розпочати мовлення протягом року з дня набрання чинності відповідною ліцензією, про що в десятиденний термін зобов’язана повідомити Національну раду.
Ліцензуванню підлягають такі види мовлення: 1) супутникове; 2) ефірне; 3) кабельне; 4) проводове; 5) багатоканальне.
Видача ліцензій на мовлення здійснюється:
на конкурсних засадах (за результатами відкритих конкурсів) для ефірного та багатоканального мовлення з використанням радіочастотного ресурсу;
без конкурсів (за заявковим принципом) щодо всіх інших видів мовлення.
Конкурс на отримання ліцензії оголошується Національною радою, причому в оголошенні зазначаються територія розповсюдження, канал та частоти, потужність передавача, обсяг мовлення (годин на добу) тощо.
Національна рада визначає також конкурсні умови, а саме:
ліцензійні умови для відповідного виду мовлення;
вимоги до програмної концепції мовлення;
вимоги щодо організаційно-технічних, фінансових та інвестиційних зобов’язань майбутнього ліцензіата.
Безпосередній перелік таких умов визначається Рішенням Національної ради198. Рішення про видачу ліцензії приймається Національною радою після визначення переможця конкурсного відбору і оформляється протоколом, який підписується під час засідання Національної ради. Строк дії ліцензії встановлюється рішенням Національної ради згідно із заявою телерадіоорганізації, але він не може бути меншим за 7 років – для ефірного мовлення і 10 років – для кабельного (проводового) мовлення. Після закінчення визначеного строку ліцензія втрачає чинність, якщо не прийнято рішення про її продовження.
У ліцензії Національної ради, зокрема, зазначаються: назва та вид телерадіорганізації, місцезнаходження, вид діяльності, логотипи та позивні, програмна концепція, територія і спосіб розповсюдження, категорія споживачів, мова програм і передач (із зазначенням відсоткової частки української мови), інформація про засновників.
Інструментом, що забезпечує можливість належної ідентифікації програм та передач і здійснення контролю за додержанням законодавства та ліцензійних умов, є обов’язок телерадіоорганізацій повідомляти вихідні дані (ст. 46 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”). До вихідних даних належать:
під час трансляції (ретрансляції) радіопрограми – найменування та позивні телерадіоорганізації, які вона повинна повідомляти не рідше ніж щогодини;
під час трансляції телепередачі – логотип, емблема або інші вихідні дані, які повинні постійно використовуватись.
Крім того, для трансляції телепередач Рішенням Національної ради запроваджено Систему візуальних позначок класифікації кіно- відеопродукції залежно від аудиторії, на яку вона розрахована318. Відповідно до цієї Системи, кіновідеопродукція, що транслюється на телеканалах України, поділяється на три категорії, залежно від аудиторії, на яку вона розрахована. Її показ по телебаченню має супроводжуватися відповідними візуальними позначками:
категорія І – без обмежень аудиторії (загальнодоступна) – зелений колір;
категорія II-перегляд неповнолітніми глядачами рекомендується разом з батьками або з одним із батьків – жовтий колір;
категорія ///-рекомендується тільки для дорослих – червоний колір.
Фільми, заборонені для розповсюдження і демонстрування в Україні та без права показу на телеканалах, не підпадають під жодну категорію.
Під час трансляції візуальна позначка на телеекрані кіновідеопро- дукції категорій II і III має постійно бути у правому нижньому куті.
Кіновідеопродукція, що належить до категорії І, супроводжується відповідною позначкою на телеекранах протягом перших трьох хвилин трансляції.
Телекомпанії зобов’язані подавати візуальні позначки категорій II (трикутник) і III (квадрат) у друкованих програмах своїх передач.