
- •Передмова
- •Загальна частина розділ I принципові засади інформаційного права
- •Глава 1
- •Інформація як категорія інформаційного права
- •Рогаt м. The Informational Economy: Definition and Measurement. – Washington d. C. : us
- •Vpartment of Commerce, Office of Telecommunications. – 1977. – p. 2.
- •Розвиток технологій оброблення інформації і їх вплив на інформаційні процеси
- •Основні ознаки сучасного інформаційного суспільства
- •Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства
- •2. 1. Предмет інформаційного права
- •2. 4. Класифікація інформації в законодавстві України.
- •2. 5. Поняття і структура інформаційних правовідносин
- •6. Інформаційний простір та інформаційний суверенітет.
- •І. Міжнародно-правові стандарти прав людини в інформаційній сфері та їх класифікація
- •2. Конституційні засади прав і свобод людини в інформаційній сфері
- •3. Підстави і випадки обмеження прав людини у сфері інформації
- •4. 1. Право на звернення щодо надання інформації
- •4. 2. Доступ до правової інформації
- •3. Доступ до екологічної інформації
- •4. Інформаційні права громадян як суб’єктів виборчого процесу
- •5. Захист персональних даних
- •Глава 5. Інформаційна безпека
- •5.1. Історія формування категорій “національна безпека” та “національні інтереси”.
- •2. Поняття і правові основи інформаційної безпеки України.
- •5. 3. Основні напрями державної політики інформаційної безпеки
- •4. Інституціональний механізм інформаційної безпеки
- •5. Міжнародно-правові засади інформаційної безпеки.
- •1. Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів.
- •2. Режим доступу до інформації: поняття і зміст.
- •117 Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. – Ст. 650.
- •188 Бахрах д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – м.: бек, 1999. – с. 202
- •4. Обмеження щодо розповсюдження інформації
- •Глава 7 державна таємниця
- •7. 1. Поняття і правовий режим державної таємниці.
- •3. Порядок засекречування інформації.
- •4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації.
- •5. Міжнародні передачі таємної інформації.
- •2. Комерційна таємниця
- •3. Професійна таємниця
- •4. Банківська таємниця
- •Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-пі // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5- 6. – Ст. 30.
- •1. Основні принципи діяльності із захисту інформації
- •Див.: Ярочкин в. И. Информационная безопасность. – м. : Международные отношения, 2000.-с. 32-33.
- •2, Захист інформації в інформаційних системах
- •3. Технічний захист інформації
- •4. Криптографічний захист інформації
- •5. Національна система конфіденційного зв’язку
- •6. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України
- •Глава 10
- •1. Основні моделі правого регулювання інформаційної діяльності
- •2. Міжнародно-правові основи регулювання телекомунікацій
- •3. Правове регулювання використання радіочастот.
- •4. Регулювання ринку телекомунікацій
- •5. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
- •11. 1. Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством.
- •11. 3. Правові основи адміністрування домену ua.
- •4. Декларація Ради Європи “Про свободу спілкування в Інтернет”.
- •5. Національна програма інформатизації.
- •6. Електронні документи та електронний документообіг.
- •7. Концепція створення “електронного уряду”.
- •8. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.
- •Глава 12
- •1. Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
- •2. Друковані засоби масової інформації (преса)
- •12. 3. Видавнича справа
- •Інформаційні агентства
- •Про затвердження Положення про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 р. № 12/5.
- •Правові основи діяльності електронних змі
- •Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 p. № 538/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
- •Розповсюдження і демонстрування фільмів
- •Формою підсумкового контролю є іспит.Навчальний план курсу “інформаційне право”
- •Тема 1 основні поняття і категорії інформаційного права
- •Тема 7 державна таємниця
- •Тема 8 конфіденційна інформація
- •Тема 10 правове регулювання засобів телекомунікації
- •Тема 1 1
- •Тема 12 правове регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •Тема 13 правове регулювання діяльності електронних змі
- •Тема 14 правове регулювання бібліотечної та архівної справи
6. Електронні документи та електронний документообіг.
Важливим кроком у розширенні використання електронних засобів зв’язку і, зокрема, Інтернет стало прийняття у травні 2003 р. Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”172 та “Про електронний цифровий підпис”173.
Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” дав єдине визначення електронного документа, визначив єдині вимоги до реквізитів електронного документа, надав йому юридичної сили.
Закон дає поняття електронного документообігу (ст. 9), як “сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів”.
Завданням державного регулювання у сфері електронного документообігу, відповідно до цього Закону (ст. 4), є:
реалізація єдиної державної політики електронного документообігу;
забезпечення прав і законних інтересів суб’єктів електронного документообігу;
нормативно-правове забезпечення технології оброблення, створення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів.
Одним із реквізитів електронного документа є електронний підпис. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про електронний цифровий підпис”, електронний цифровий підпис – це вид електронного підпису, отриманий за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Особистий ключ – це параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувану.
Відкритий ключ – параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб’єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.
Чинність і належність відкритого ключа підписувану засвідчується за допомогою сертифікату відкритого ключа, який є документом, що розповсюджується в електронній формі або на папері та використовується для ідентифікації особи підписувана.
Законодавство виділяє два види сертифікатів ключів – прості й посилені. Останні мають право видавати лише акредитовані центри сертифікації ключів, засвідчувальні центри органів виконавчої влади та центральний засвідчувальний орган за умови повної відповідності параметрів криптографічного алгоритму формування та перевірки електронного цифрового підпису вимогам законодавства.
Електронний цифровий підпис, після необхідної перевірки за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).
Функціонування системи електронного документообігу забезпечується комплексом спеціальних установ та організацій, до яких законодавство відносить:
Контролюючий орган (його функції виконує Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України), що здійснює перевірку дотримання вимог законодавства центральним засвідчувальним органом, засвідчувальними центрами та центрами сертифікації ключів;
Центральний засвідчувальний орган2*9, який створюється Кабінетом Міністрів України та забезпечує в межах своїх повноважень створення умов для функціонування засвідчувальних центрів органів виконавчої влади або інших державних органів та центрів сертифікації ключів. Основними завданнями центрального засвідчувального органу є обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів центрів, а також їх акредитація.
Засвідчувальні центри органів виконавчої влади, Центри сертифікації ключів, Акредитовані центри сертифікації ключів174 надають послуги, пов’язані з наданням особистих ключів для електронного цифрового підпису, їх сертифікатів, засвідчення їх чинності.
Особливі правила застосування електронного цифрового підпису встановлено для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної форми власності175. Так зазначеним вище установам дозволяється застосовувати електронний цифровий підпис лише за умови використання надійних засобів електронного цифрового підпису.
Така надійність засобів електронного цифрового підпису має бути підтверджена сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, отриманим на ці засоби від адміністрації Держспецзв’язку.
Застосування електронного цифрового підпису для вчинення пра- вочинів за участю інших юридичних та фізичних осіб можливе лише за наявності у них посилених сертифікатів відкритих ключів.
Застосування електронного цифрового підпису забороняється:
для складання електронних документів, які не можуть бути оригіналами у випадках, передбачених законодавством;
для вчинення правочинів на суму, що перевищує 1 млн. гривень.
Сучасна система електронного документообігу в Україні лише починає формуватися, але вже існує досвід її застосування, в тому числі і у сфері діяльності органів виконавчої влади.