- •Передмова
- •Загальна частина розділ I принципові засади інформаційного права
- •Глава 1
- •Інформація як категорія інформаційного права
- •Рогаt м. The Informational Economy: Definition and Measurement. – Washington d. C. : us
- •Vpartment of Commerce, Office of Telecommunications. – 1977. – p. 2.
- •Розвиток технологій оброблення інформації і їх вплив на інформаційні процеси
- •Основні ознаки сучасного інформаційного суспільства
- •Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства
- •2. 1. Предмет інформаційного права
- •2. 4. Класифікація інформації в законодавстві України.
- •2. 5. Поняття і структура інформаційних правовідносин
- •6. Інформаційний простір та інформаційний суверенітет.
- •І. Міжнародно-правові стандарти прав людини в інформаційній сфері та їх класифікація
- •2. Конституційні засади прав і свобод людини в інформаційній сфері
- •3. Підстави і випадки обмеження прав людини у сфері інформації
- •4. 1. Право на звернення щодо надання інформації
- •4. 2. Доступ до правової інформації
- •3. Доступ до екологічної інформації
- •4. Інформаційні права громадян як суб’єктів виборчого процесу
- •5. Захист персональних даних
- •Глава 5. Інформаційна безпека
- •5.1. Історія формування категорій “національна безпека” та “національні інтереси”.
- •2. Поняття і правові основи інформаційної безпеки України.
- •5. 3. Основні напрями державної політики інформаційної безпеки
- •4. Інституціональний механізм інформаційної безпеки
- •5. Міжнародно-правові засади інформаційної безпеки.
- •1. Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів.
- •2. Режим доступу до інформації: поняття і зміст.
- •117 Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. – Ст. 650.
- •188 Бахрах д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – м.: бек, 1999. – с. 202
- •4. Обмеження щодо розповсюдження інформації
- •Глава 7 державна таємниця
- •7. 1. Поняття і правовий режим державної таємниці.
- •3. Порядок засекречування інформації.
- •4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації.
- •5. Міжнародні передачі таємної інформації.
- •2. Комерційна таємниця
- •3. Професійна таємниця
- •4. Банківська таємниця
- •Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-пі // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5- 6. – Ст. 30.
- •1. Основні принципи діяльності із захисту інформації
- •Див.: Ярочкин в. И. Информационная безопасность. – м. : Международные отношения, 2000.-с. 32-33.
- •2, Захист інформації в інформаційних системах
- •3. Технічний захист інформації
- •4. Криптографічний захист інформації
- •5. Національна система конфіденційного зв’язку
- •6. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України
- •Глава 10
- •1. Основні моделі правого регулювання інформаційної діяльності
- •2. Міжнародно-правові основи регулювання телекомунікацій
- •3. Правове регулювання використання радіочастот.
- •4. Регулювання ринку телекомунікацій
- •5. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
- •11. 1. Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством.
- •11. 3. Правові основи адміністрування домену ua.
- •4. Декларація Ради Європи “Про свободу спілкування в Інтернет”.
- •5. Національна програма інформатизації.
- •6. Електронні документи та електронний документообіг.
- •7. Концепція створення “електронного уряду”.
- •8. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.
- •Глава 12
- •1. Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
- •2. Друковані засоби масової інформації (преса)
- •12. 3. Видавнича справа
- •Інформаційні агентства
- •Про затвердження Положення про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 р. № 12/5.
- •Правові основи діяльності електронних змі
- •Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 p. № 538/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
- •Розповсюдження і демонстрування фільмів
- •Формою підсумкового контролю є іспит.Навчальний план курсу “інформаційне право”
- •Тема 1 основні поняття і категорії інформаційного права
- •Тема 7 державна таємниця
- •Тема 8 конфіденційна інформація
- •Тема 10 правове регулювання засобів телекомунікації
- •Тема 1 1
- •Тема 12 правове регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •Тема 13 правове регулювання діяльності електронних змі
- •Тема 14 правове регулювання бібліотечної та архівної справи
4. Декларація Ради Європи “Про свободу спілкування в Інтернет”.
Для того, щоб компроміс між інформаційними правами людини, з одного боку, і державним регулюванням та безпекою в Інтернет, у більшості розвинених держав пропонується йти шляхом розвитку саморегуляції і тісної співпраці з недержавним сектором, що надає мережеві послуги. Так, ще в 1997р. Європейський парламент схвалив резолюцію, на доповідь Комісії з протиправного та шкідливого змісту в Інтернет 28'.
Цією резолюцією було запропоновано класифікацію, за якою слід розрізняти матеріали протиправного і шкідливого змісту. Матеріали протиправного змісту – це інформація, що прямо порушує вимоги національних чи міжнародних правових актів. Водночас під інформацією зі шкідливим змістом розуміють інформацію, яка не є протиправною, але розповсюдження її обмежене (лише для дорослих, наприклад), а також інформація, яка може образити деяких користувачів, хоча її публікація не обмежена відповідно до принципу свободи самовираження. Стосовно цих двох категорій інформації потрібно застосовувати різні заходи.
За цією резолюцію, матеріалами протиправного змісту мають займатися за місцем їх створення правоохоронні органи, дії яких регулюються національним законодавством і угодами про судове співробітництво. Проте й сам Інтернет через системи саморегуляції, які добре функціонують, відповідно до існуючого законодавства і за підтримки споживачів, сприяє зменшенню обсягів розповсюдження матеріалів протиправного змісту (особливо дитячої порнографії і матеріалів расистського та антисемітського змісту).
Щодо матеріалів шкідливого змісту пропонується насамперед дати користувачам можливість самим вирішувати проблему виключно технічними засобами (за допомогою систем фільтрації і рейтинго- вої оцінки змісту), розширюючи обізнаність батьків і розвиваючи саморегулювання, яке здатне створити певні рамки, зокрема, щодо захисту неповнолітніх.
Така позиція стала ще актуальнішою після прийняття Радою Європи „Деклараціїпро свободу спілкування в Інтернет”2*2. Приймаючи цю Декларацію, Рада Європи виявила послідовність у дотриманні проголошених нею раніше принципів. Мета цієї Декларації – гарантування права на свободу інформації, встановленого ст. 10 Європейської Конвенції щодо захисту прав і основних свобод людини. Для цього в Декларації сформульовано сім основних принципів, які сприяють реалізації права на свободу слова в Інтернет.
Згідно з цими принципів держави-члени Ради Європи зобов’язуються:
не встановлювати обмежень змісту інформації в Інтернет, більших, ніж ті, що існують щодо інших засобів доставки інформації;
заохочувати саморегуляцію змісту інформації в Інтернет;
зняти попередній державний контроль, зокрема, утриматися від використання блокувань і фільтрів, які перешкоджають доступу до інформації, крім фільтрів, що не допускають до інформації вразливі групи, наприклад, дітей до певних сайтів;
утриматися від використання реєстраційних схем, які обмежують надання послуг через Інтернет;
зняти перешкоди, які заважають забезпечити доступ до Інтернет або створення і функціонування Інтернет-сайтів для окремих верств суспільства;
не зобов’язувати провайдерів проводити моніторинг усієї інформації, що проходить через їх сервер, та обмежити їх відповідальність за зміст інформації, котра передається з використанням їх послуг;
гарантувати право на анонімність в Інтернет (крім випадків розслідування злочинів та розшуку злочинців).