
- •Передмова
- •Загальна частина розділ I принципові засади інформаційного права
- •Глава 1
- •Інформація як категорія інформаційного права
- •Рогаt м. The Informational Economy: Definition and Measurement. – Washington d. C. : us
- •Vpartment of Commerce, Office of Telecommunications. – 1977. – p. 2.
- •Розвиток технологій оброблення інформації і їх вплив на інформаційні процеси
- •Основні ознаки сучасного інформаційного суспільства
- •Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства
- •2. 1. Предмет інформаційного права
- •2. 4. Класифікація інформації в законодавстві України.
- •2. 5. Поняття і структура інформаційних правовідносин
- •6. Інформаційний простір та інформаційний суверенітет.
- •І. Міжнародно-правові стандарти прав людини в інформаційній сфері та їх класифікація
- •2. Конституційні засади прав і свобод людини в інформаційній сфері
- •3. Підстави і випадки обмеження прав людини у сфері інформації
- •4. 1. Право на звернення щодо надання інформації
- •4. 2. Доступ до правової інформації
- •3. Доступ до екологічної інформації
- •4. Інформаційні права громадян як суб’єктів виборчого процесу
- •5. Захист персональних даних
- •Глава 5. Інформаційна безпека
- •5.1. Історія формування категорій “національна безпека” та “національні інтереси”.
- •2. Поняття і правові основи інформаційної безпеки України.
- •5. 3. Основні напрями державної політики інформаційної безпеки
- •4. Інституціональний механізм інформаційної безпеки
- •5. Міжнародно-правові засади інформаційної безпеки.
- •1. Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів.
- •2. Режим доступу до інформації: поняття і зміст.
- •117 Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. – Ст. 650.
- •188 Бахрах д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – м.: бек, 1999. – с. 202
- •4. Обмеження щодо розповсюдження інформації
- •Глава 7 державна таємниця
- •7. 1. Поняття і правовий режим державної таємниці.
- •3. Порядок засекречування інформації.
- •4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації.
- •5. Міжнародні передачі таємної інформації.
- •2. Комерційна таємниця
- •3. Професійна таємниця
- •4. Банківська таємниця
- •Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-пі // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5- 6. – Ст. 30.
- •1. Основні принципи діяльності із захисту інформації
- •Див.: Ярочкин в. И. Информационная безопасность. – м. : Международные отношения, 2000.-с. 32-33.
- •2, Захист інформації в інформаційних системах
- •3. Технічний захист інформації
- •4. Криптографічний захист інформації
- •5. Національна система конфіденційного зв’язку
- •6. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України
- •Глава 10
- •1. Основні моделі правого регулювання інформаційної діяльності
- •2. Міжнародно-правові основи регулювання телекомунікацій
- •3. Правове регулювання використання радіочастот.
- •4. Регулювання ринку телекомунікацій
- •5. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
- •11. 1. Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством.
- •11. 3. Правові основи адміністрування домену ua.
- •4. Декларація Ради Європи “Про свободу спілкування в Інтернет”.
- •5. Національна програма інформатизації.
- •6. Електронні документи та електронний документообіг.
- •7. Концепція створення “електронного уряду”.
- •8. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.
- •Глава 12
- •1. Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
- •2. Друковані засоби масової інформації (преса)
- •12. 3. Видавнича справа
- •Інформаційні агентства
- •Про затвердження Положення про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 р. № 12/5.
- •Правові основи діяльності електронних змі
- •Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 p. № 538/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
- •Розповсюдження і демонстрування фільмів
- •Формою підсумкового контролю є іспит.Навчальний план курсу “інформаційне право”
- •Тема 1 основні поняття і категорії інформаційного права
- •Тема 7 державна таємниця
- •Тема 8 конфіденційна інформація
- •Тема 10 правове регулювання засобів телекомунікації
- •Тема 1 1
- •Тема 12 правове регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •Тема 13 правове регулювання діяльності електронних змі
- •Тема 14 правове регулювання бібліотечної та архівної справи
5. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
Основним органом державної влади, що здійснює регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв’язку, є Національна комісія з питань регулювання зв’язку України. Згідно зі ст. 17 Закону України “Про телекомунікації”, НКРЗ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який є підконтрольний Президенту України та діє на підставі Положення158, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Основними завданнями НКРЗ є такі:
проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв’язку;
здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв’язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв’язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв’язку з урахуванням інтересів національної безпеки;
забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв’язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг;
сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення однакових умов діяльності суб’єктів усіх форм власності, вдосконалення механізмів регулювання ринкових відносин у галузі зв’язку.
Комісія складається із голови та семи членів, яких призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Кабінет Міністрів України.
Голова і члени Комісії призначаються на посаду строком на п’ять років. Ні голова, ні жоден член Комісії не можуть обіймати посаду більше ніж десять років сумарно.
Законодавством визначені вимоги до голови і членів Комісії: вік – не старше 65 років, вища освіта, наявність практичного й управлінського досвіду, стаж роботи в галузі зв’язку не менше чотирьох років.
Установлено також вимоги до несумісності роботи у складі НКРЗ з певними видами діяльності. Так, голова і члени Комісії не можуть бути власниками корпоративних прав операторів телекомунікацій і поштового зв’язку, виробників телекомунікаційного обладнання, діяльність яких відповідно до закону регулюється Комісією, отримувати від них фінансову або матеріальну винагороду та допомогу чи обіймати будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах.
Формою роботи НКРЗ є засідання, які вона уповноважена проводити за наявності щонайменьше п’яти її членів. Засідання проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, у яких мають право брати участь суб’єкти ринку телекомунікацій та ринку послуг поштового зв’язку і громадські організації в установленому Комісією порядку. За результатами засідань ухвалююються рішення.
Безпосередньо порядок роботи цієї Комісії визначається Регламентом національної комісії регулюваня зв’язку України159, за нормами якого (п. 4. 19) на засіданнях НКРЗ, відповідно до її компетенції та вимог законодавства, розглядаються такі питання:
затвердження нормативно-правових актів та нормативних актів із питань, що належать до компетенції НКРЗ, затвердження змін до Регламенту НКРЗ;
ліцензування та реєстрація у сферах надання телекомунікаційних послуг, послуг поштового зв’язку, а також користування радіочастотним ресурсом України;
розподіл і присвоєння номерного ресурсу, видача і скасування дозволів на використання номерного ресурсу;
застосування в установленому законодавством порядку санкцій за порушення законодавства про телекомунікації до суб’єктів ринку телекомунікацій, послуг поштового зв’язку та користувачів радіочастотного ресурсу;
тарифного регулювання у сфері телекомунікацій, на послуги поштового зв’язку, установлення розрахункових такс за доступ до телекомунікаційних мереж операторів телекомунікацій, плати за видачу дозволів на експлуатацію;
досудове вирішення спорів між операторами, провайдерами телекомунікацій щодо взаємоз’єднання телекомунікаційних мереж;
затвердження Статуту Українського державного центру радіочастот та Положення про Державну інспекцію зв’язку;
Частина функцій НКРЗ виконується через підпорядковані йому Державну інспекцію зв’язку (ДІЗ) та державне підприємство “Український дрежавний центр радіочастот” (УДЦР).
Державна інспеція зв ’язку є структурним підрозділом НКРЗ. II компетенція визначається нормами Закону України “Про радіочастотний ресурс” (ст. 15) та Закону України “Про телекомунікації”. Безпосередньо порядок діяльності ДІЗ визначається Положенням про Державну інспекцію зв’язку, затверджене рішенням НКРЗ160.
До основних повноважень ДІЗ, згідно із Законом “Про радіочастотний ресурс України”, належать:
здійснення державного нагляду за користуванням радіочастотним ресурсом України та запобігання правопорушенням при користуванні ним у смугах радіочастот загального користування;
підготовка матеріалів для прийняття НКРЗ рішень за наслідками перевірок;
притягнення в установленому законом порядку до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про радіочастотний ресурс України.
здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій
Крім того, відповідно до Порядку здійснення державного нагляду
за ринком телекомунікацій, затвердженого рішенням НКРЗ, на Державну інспекцію зв’язку покладено функції здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій161.
ДІЗ очолює начальник, який має трьох заступників, у тому числі одного першого.
Нині до структури центрального апарату ДІЗ входять: Управління державного нагляду, Управління планування та організації державного нагляду, Управління захисту прав споживачів та контролю якості послуг, Управління забезпечення діяльності ДІЗ, відділи кадрового забезпечення та управління персоналом, бухгалтерського обліку та звітності, юридичний.
Крім того, свої функції ДІЗ виконує через свої територіальні підрозділи: Центральне, Південне, Північне, Східне, Західне управління та Кримський відділ.
За ст. 16 Закону “Про радіочастотний ресурс України” державне підприємство “Український державний центр радіочастот ” (УДЦР) належить до сфери управління НКРЗ і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується НКРЗ. Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування.
Основні види діяльності УДЦР такі:
присвоєння радіочастот, призначення позивних сигналів радіоелектронним засобам (РЕЗ) у смугах радіочастот загального користування;
ведення реєстру присвоєнь радіочастот;реєстрація присвоєнь радіочастот РЕЗ України у Міжнародному союзі електрозв’язку та міжнародну координацію присвоєнь радіочастот РЕЗ України й інших країн у прикордонних зонах;
видача дозволів на експлуатацію, ввезення з-за кордону і реалізацію РЕЗ та випромінювальних пристроїв;
здійснення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот загального користування;
здійснення технічної експертизи на відповідність параметрам електромагнітної сумісності і вимогам державних стандартів РЕЗ, високочастотних пристроїв, об'єктів і споруд зв'язку перед їх упровадженням;
проведення робіт із підтвердження відповідності (в тому числі із сертифікації), а також сертифікаційні випробування, приймальні випробування РЕЗ і випромінювальних пристроїв на місці експлуатації.
УДІТР здійснює роботи і надає послуги на договірних засадах. Перелік робіт і послуг, які виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються НКРЗ у встановленому порядку.
іГЛАВА 1 1
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством. Суб’єкти і об’єкти правовідносин, що виникають стосовно функціонування Інтернет. Правові основи адміністрування домену “UA ”. Декларація Ради Європи ‘‘Про свободу спілкування в Інтернет ”. Національна програма інформатизації. Електронні документи та електронний документообіг. Концепція створення "електронного уряду”. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.