3. Розвиток технологій оброблення інформації і їх вплив на інформаційні процеси

Із розвитком інформаційних та комунікаційних технологій пов’язана більшість змін на шляху до інформаційного суспільства. Вважається, що так само, як у XVII ст., промислова революція змінила тогочасний світ і стала економічною базою для народження нового економічного укладу – капіталізму (чи індустріального суспільства), нині відбувається так звана “інформаційна революція”, яка змінює традиційні схеми загальної взаємозалежності постійним збільшенням кількості каналів комунікації у світовій політиці та економіці і стає передумовою становлення й розвитку нової формації – інформаційного (постіндустріального) суспільства.

Поширеною є також думка, що тепер світ переживає п’яту технологічну революцію в галузі обміну інформацією¹¹. Причому, кожна з п’яти технологічних революцій значною мірою змінила не лише засоби здійснення комунікації та інформаційних процесів у суспільстві, а й саму сутність цих процесів та їх сприйняття людиною. Це технологічні революції:

1456р. – винахід друкарського верстата (Іоганн Гуттенберг). Із суто технічного погляду було створено засіб багаторазового тиражування інформації на паперових носіях, які були ідентичними. Але цілий ряд дослідників відмічає що розвиток видавничої справи докорінно змінив цілу низку сфер людського життя. Так, було створені передумови для поширення письменності, розвитку освіти, науки, літератури, друкованих засобів масової інформації тощо. Більше того, видавнича справа сформувала цілий стиль мовлення та мислення, послі- довного та зв’язаного законами логіки, який сьогодні називають літературною та науковою мовою.

1876 р. – створення телефонного апарата (Олександр Белл, США). Разом із телеграфом телефон докорінно змінив комунікаційні процеси, дав змогу передавати інформацію на відстані зі швидкістю світла. Завдяки цьому стала можливою комунікація на відстані у режимі реального часу. Це істотно змінило організацію всіх видів соціального управління, у багато разів пришвидшило всі інформаційні процеси. Адже до цього швидкість передавання інформації здебільшого була обмежена швидкістю пересування транспортних засобів.

1895 р. – створення радіо (А. Попов, Г. Герц, Г. Марконі, Н. Тесла). Радіотрансляція дає змогу передавати інформацію за допомогою хвиль, які вільно поширюються в навколишньому середовищі, і по- перше, створює умови для зв’язку з будь-якою точкою планети і за її межами. Радіо зробило можливим передавання інформації необмеженій кількості користувачів, що стало новим етапом у розвитку такого її виду, як масова інформація.

1930 р. – створення телебачення, винахід кінескопа (В. Зворикін, США). Телебачення не тільки стало принципово новим засобом інформації, а й сприяло формуванню істотно нового типу сприйняття інформації. В зарубіжній соціології поширена думка, що телебачення сприяло переходу від “інформаційної галактики Гуттенберга, до галактики Маклює- на” (М. Маклюєн – канадський учений, що одним із перших звернув увагу на соціальний ефект нових засобів інформації і телекомунікації). Як уже зазначалося, видавнича справа зумовила логічний тип сприйняття друкованої інформації. Телебачення ж впливає на глядача аудіовізуальними образами – сукупністю рухомих зображень та звукової інформації, що, на думку вчених, призводить до емоційного типу сприйняття інформації.

1945 р. – створення ЕОМ (Дж. Моклі, Д. Еккерт, Пенсільванський університет, США). Електронно-обчислюванні машини відкрили новий етап розвитку інформаційних технологій у зв’язку із поширенням автоматизованої обробки інформації. Саме цей чинник значно підвищив ефективність інформаційної діяльності, пришвидшив темпи збільшення кількості інформації, що виробляється суспільством. Помп: І її;і початку 80-х років XX ст. певною мірою доступних персональнії- І •'< >М відкрила шлях до процесу масової інформатизації, а розви- ич іпігмімуніьиціііііих мереж, який розпочався наприкінці 70-х років, t прими іпчіиі Ін ігрнгі їмо став одним із ключових елементів інформатизації І ІІ І'ИМ\ 1111- (11111 111 НИМ і і ПІІіу.

Проте, зрозуміло, що сама по собі інформаційна технологія не може змінити життя людини, суспільства й держави у кращий чи гірший бік. Результати запровадження будь-якої технології залежать від багатьох суб’єктивних та об’єктивних чинників і насамперед від мети і способів її застосування людьми. Таке твердження яскраво ілюструється запропонованим не так давно М. Кранцбергером законом відносин між технологією і суспільством: “Перший Закон Кранцберга наголошує, що технологія є ні гарною, ні поганою, ні нейтральною”¹⁵. Тобто будь-яка технологія початково не чинить ні негативного, ні позитивного впливу. Наслідки від її застосування залежать передусім від його мети, яка, у свою чергу залежить від людської природи. В цьому аспекті, наприклад, середньовічні шпигуни нічим не відрізнялися від сучасних, або загальна мета пропаганди 30-40 років XX ст. не від- 'їч різнялися від сучасної. Застосовуються лише нові способи і ме- І^тоди вирішення старих завдань. І це призводить до того, що тех- нологія, змінюючи та розширюючи можливості, деякою мірою _г Ъ змінює і свідомість людини.

Складний механізм впливу інформаційних технологій на суспільство підкреслює і відомий теоретик інформаційного суспільства М. Кастельс. Зокрема, він говорить про “всеосяжність ефектів нових технологій. Оскільки інформація є інтегральною частиною будь-якої людської діяльності, всі процеси нашого індивідуального і колективного існування безпосередньо формуються (хоча, безумовно, не детермінуються) новим технологічним способом”¹⁶.