9. 6. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України

Питання захисту інформації та організації державного управління у цій сфері неодноразово ставали предметом широких дискусій. Певною мірою це пов’язано із незадовільним станом забезпечення прав і свобод громадян, захисту персональних даних, захисту конфіденційної і таємної інформації, порушення щодо яких ставали причинами резонансних подій у політичному, правовому та економічному житті України. Тривалий час основні питання державного управління у сфері захисту інформації та забезпечення органів державної влади і місцевого самоврядування спеціальним зв’язком належали до компетенції Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України (ДСТСЗІ СБУ). Але в 2005 p., Президент України ухвалив Указ, яким передбачалося вжиття ряду заходів щодо забезпечення конституційних прав громадян на недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя під час проведення оперативно-технічних заходів та відповідно до ч.

2. ст. 102 Конституції України¹⁴¹.

Одим із цих заходів було визначено необхідність створення центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом основними завданнями якого є: реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, забезпечення функціонування державної системи урядового зв’язку, Національної системи конфіденційного зв’язку, криптографічного і технічного захисту інформації. Таким органом стала Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України (Держспецзв’язку).

Правову основу діяльності Держспецзв’язку було створено із прийняттям Закону України “Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України” ¹⁴².

Згідно зі ст. 2 цього Закону, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв’язку, Національної системи конфіденційного зв’язку, захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно- телекомунікаційних системах, криптографічного та технічного захисту інформації.

Основними завданнями Держспецзв’язку (ст. 3) є:

• участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів в інформаційно- телекомунікаційних системах, криптографічного і технічного захисту інформації;

• забезпечення в установленому порядку урядовим зв’язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр- Міністра України, інших посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, керівників підприємств, установ і організацій у мирний час, в умовах надзвичайного та воєнного стану, а також у разі виникнення надзвичайної ситуації;

• забезпечення функціонування, безпеки та розвитку державної системи урядового зв’язку і Національної системи конфіденційного зв’язку;

• визначення вимог і порядку створення та розвитку систем технічного та криптографічного захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом;

• здійснення державного контролю за станом криптографічного та технічного захисту інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, а також за додержанням вимог законодавства у сфері надання послуг електронного цифрового підпису;

• охорона об’єктів, приміщень, систем, мереж, комплексів, засобів урядового і спеціального зв’язку, ключових документів до засобів криптографічного захисту інформації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Держспецзв’язок має специфічне потрійне підпорядкування, яке було створено з метою забезпечення ефективного контролю за її діяльністю та запобігання можливим зловживанням у цій сфері.

Так, діяльність Держспецзв’язку спрямовується Кабінетом Міністрів України, який здійснює заходи щодо забезпечення її функціонування. До компетенції Кабміну віднесено також призначення Голови Адміністрації Дєржпецзв’язку, який здійснює керівництво цією службою.

Водночас Держспецзв’язок підконтрольний Верховній Раді України, а з питань забезпечення національної безпеки України підпорядковується і підконтрольний Президентові України.

Безпосередньо порядок організації діяльності Держспецзв’язку визначається Постановами Кабінету Міністрів України “Питання Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації”¹⁴³ та “Про затвердження Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації^-” ¹⁴⁴.

Кабінет Міністрів України визначає також структуру і штат Держспецзв’язку та її підрозділів¹⁴⁵. Структура Дежспецзв’язку є такою:

• Адміністрація Держпецзв’язку – центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, структурними підрозділами якої є департаменти та управління, відділи й сектори;

• регіональні підрозділи, які забезпечують вирішення покладених на Держспецзв’язку завдань в регіонах України;

• територіальні підрозділи, які вирішують завдання забезпечення функціонування системи урядового зв’язку;

• підрозділи забезпечення (навчальні та медичні підрозділи, науково-дослідні та науково-виробничі установи);

• до сфери державні управління Держспецзв’язку також відносяться державні підприємства, діяльність яких пов’язана із забезпеченням виконання покладених на службу завдань.

Серед підрозділів і установ, що підпорядковані Держспецзв’язку та забезпечують вирішення окремих завдань, що покладені на цю службу, слід назвати:

• Центр забезпечення урядовим зв ’язком Держспецзв ’язку у м. Києві та Київській області, що забезпечує функціонування державної системи урядового зв’язку та безпеку інформації в ній безпосередньо у м. Києві;

Державний науково-дослідний інститут спеціального зв ’язку та захисту інформації, основними завданнями якого є під- готовка пропозицій щодо загальної стратегії розвитку спеціальних інформаційно-телекомунікаційних систем, розробка нормативно-правових актів у цій сфері, проектів створення спеціальних інформаційно-телекомунікаційних систем;

• Інститут спеціального зв ’язку та захисту інформації Національного технічного університету “КШ” для підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі спеціального зв’язку та захисту інформації для Держспецзв’язку та інших органів виконавчої влади, наукових кадрів, перепідготовки і підвищення кваліфікації інженерних кадрів;

Державне підприємство “Державний центр інформаційної безпеки ” – розробка систем криптографічного захисту інформації для органів державної влади;

Державний центр випробувань засобів технічного захисту інформації- забезпечення органів державної влади засобами технічного захисту інформації, перевіреними на відповідність національним стандартам;

Державне підприємство “Українські спеціальні системи”- оператор Національної системи конфіденційного зв’язку, виконує роботи в галузі КЗІ та ТЗІ;

Державне підприємство “Укрінформзв ’язок ” – оператор Державної системи урядового зв’язку, здійснює виробництво та монтаж систем ТЗІ та апаратури спеціального призначення.РОЗДІЛ III

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ