4. 2. Доступ до правової інформації

Окремим аспектом реалізації загального права на інформацію слід розглядати право на доступ до правової інформації, корені якого можна знайти у сформульованому римськими юристами принципі “незнання закону не звільняє від відповідальності”. Разом з тим такий принцип вимагає від держави надати можливість кожній особі ознайомитися зі змістом законів.

Право на доступ до правової інформації ґрунтується на нормах ст. 57 Конституції, згідно з якими “кожному гарантується право знати свої права і обов’язки”¹⁵.

Ст. 57 Конституції містить два окремих механізм, які повинні забезпечувати це право.

По-перше, нормами ч. 2 ст. 57 Конституції встановлюється позитивне зобов’язання для органів публічної влади, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом.По-друге, (ч. 3. ст. 57 Конституції), встановлюється правило, згідно з яким згадані в попередній частині нормативно-правові акти, які не були доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Слід зазначити, що відповідні положення стосуються всіх законодавчих актів і тих нормативно-правових актів, що встановлюють права і обов ’язки громадян. Таким чином вони не поширюються на деякі нормативно-правові акти органів публічної влади, які не мають загального значення або нормативного характеру.

Специфічною особливістю права на доступ до правової інформації можна назвати його абсолютність. Тобто не допускаються будь-які обмеження названого права ані за звичайних умов, ані за умов воєнного або надзвичайного стану, оскільки, згідно зі ст. 64 Конституції, право знати свої права і обов’язки віднесено до переліку прав, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.

Безпосередньо порядок публікації названих законів і нормативно- правових актів регулюється Регламентом Верховної Ради¹⁶ та Указом Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”"².

Згідно зі ст. 134 Регламенту Верховної Ради, підписані Президентом України закони й закони, які офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, публікуються в газеті “Голос України” та у “Відомостях Верховної Ради України”, що вважається їх офіційною пі- букацією. Ці самі видання публікують постанови й інші акти Верховної Ради, причому аппарат Верховної Ради зобов’язаний передати їх для публікації не пізніше наступного дня після їх підписання Го- ловою Верховної Ради.

Оригінал нормативно-правового акту зберігається в апараті Верховної Ради. Оригіналами вважаються лише:

• підписаний Президентом України закон;

• підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти Верховної Ради.

Всі інші примірники закону, постанови та інших актів Верховної Ради є копіями.Ч. З ст. 134 Регламенту Верховної Ради передбачає, що у разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради його оригіналу, не пізніш як через десять днів з дня виявлення невідповідності публікується в газеті “Голос України” та в черговому номері “Відомостей Верховної Ради України” уточнений текст цього нормативно-правового акта.

Крім того, ст. 198 Регламенту Верховної Ради передбачає, що міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких законом надана Верховною Радою, публікуються українською мовою в офіційних друкованих виданнях України.

Згаданий Указ Президента (ст. 1) встановлює строк п 'ятнадцять днів з моменту прийняття і підписання, протягом якого закони України, інші акти Верховної Ради, акти Президента України та Кабінету Міністрів підлягають оприлюдненню. Оприлюднення цих нормативно-правових актів здійснюється державною мовою в офіційних виданнях.

Слід зазначити, що цей Указ вводить певну класифікацію офіційних видань, відповідно до органів державної влади, чиї акти можуть публікуватися у них. Так, офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється оприлюднення будь-яких нормативно-правових актів, є:

• “Офіційний вісник України”,

• Газета “Урядовий Кур’єр”.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення виключно законів та інших актів Верховної Ради України є:

• газета “Голос України”;

• “Відомості Верховної Ради України”.

Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є

• інформаційний бюлетень “Офіційний вісник Президента України”.

В окремих випадках акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Вимоги до обов’зкової публікації не поширюються лише на акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів

України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти оприлюднюються шляхом надіслання органам публічної влади та доведення до відома осіб, яких вони стосуються.

З гарантуванням права на доступ до правої інформації пов’язаний і механізм набрання чинності нормативно-правовими актами. Так, для нормативно-правових актів Верховної ради України та Президента України встановлено загальне правило щодо набрання чинності через 10 днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Для нормативно-правових актів Кабінету Міністрів – з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах, за винятком актів, які визначають права і обов’язки громадян, що набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Для неопублікованих актів Верховної Ради України і Президента України з моменту їх одержання відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності, за винятком актів щодо призначення на посади і звільнення з посад, що набирають чинності з моменту прийняття.

Окреме положення, що грунтується на міжнародно-правових стандартах, стосується законів, які вносять зміни до Митного тарифу України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи котрі набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення.

Важливим джерелом правової інформації є Єдиний державний реєстр нормативних актів (Реєстр), який є автоматизованою системою збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства, що складається з еталонного, страхового, робочого, інформаційного фондів та окремого розділу¹⁷.

Уведення цього Реєстру здійснює Міністерство юстиції України, а безпосереднє забезпечення функціонування Реєстру та надання інформації покладено на визначених ним адміністраторів реєстру.

Реєстр створено з метою:

• забезпечення додержання єдиних принципів ідентифікації нормативно-правових актів та ведення їх державного обліку в межах інформаційного простору України;

• створення фонду та підтримання в контрольному стані нормативно-правових актів, надання інформації про них;

• забезпечення в межах, визначених законодавством, доступності, гласності та відкритості правової інформації для користувачів.

Включенню до Реєстру підлягають:

• нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) – чинні, опубліковані та неопубліковані, у т. ч. з обмежувальни- • ми грифами (включаються до окремого розділу), що були видані центральними органами державної влади, а також міжнародні договори України;

• нормативно-правові акти, видані до прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), що не втратили чинності та не суперечать законодавству України;

• тимчасові нормативно-правові акти з терміном дії рік і більше та з терміном дії менше року в разі наступного його продовження.

Юридичні і фізичні особи можуть одержати копії еталонних текстів нормативно-правових актів з інформаційного фонду Реєстру на електронних чи паперових носіях, шляхом звернення до адміністратора Реєстру або безпосереднього санкціонованого доступу до інформаційного фонду Реєстру. Надання інформації здійснюється на підставі запиту або договору згідно з Інструкцією про порядок та умови одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів¹⁸.

Запит про одержання інформації з інформаційного фонду розглядається і задовольняється Адміністратором Реєстру в термін не більше десяти робочих днів з дня надходження коштів від користувача Реєстру в рахунок оплати послуг з надання інформації відповідно до цього запиту, а запити, які не потребують додаткового вивчення – невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня надходження коштів.Слід зазначити, що можливе також розширювальне тлумачення права громадян на доступ до правової інформації як можливості не лише ознайомитися з текстами законів, а й отримувати певні правові знання, необхідні для того, хцоб бути повноправним членом демократичного суспільства. Наприклад, досить поширеною є думка щодо необхідності здійснення державою заходів для поширення правових знань та правової пропаганди серед населення.

Нині надання правової допомоги, в т. ч. й коштом держави, здійснює насамперед адвокатура України. Крім того, поширення правових знань, правової інформації, надання безкоштовних консультацій з правових питань вирішується зусиллями громадських організацій.

Нарешті, згідно з Наказом Міністерства юстиції України¹⁹, передбачено функціонування правових громадських приймалень, які створюються для надання місцевими органами виконавчої влади, територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади безоплатної правової допомоги малозабезпеченим особам.

Основними видами правової допомоги, які здійснює правова громадська приймальня, є:

• надання консультацій і роз’яснень з правових питань;

• допомога в складанні документів правового характеру (звернень громадян, окремих процесуальних документів).

Важливим засобом правові' інформації є і неофіційні її джерела. Зокрема, згідно зі ст. 22 Закону України “Про інформацію”, до таких джерел належать: повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань.

Передбачається також, що з метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.