- •Передмова
- •Загальна частина розділ I принципові засади інформаційного права
- •Глава 1
- •Інформація як категорія інформаційного права
- •Рогаt м. The Informational Economy: Definition and Measurement. – Washington d. C. : us
- •Vpartment of Commerce, Office of Telecommunications. – 1977. – p. 2.
- •Розвиток технологій оброблення інформації і їх вплив на інформаційні процеси
- •Основні ознаки сучасного інформаційного суспільства
- •Програмні нормативно-правові акти щодо формування інформаційного суспільства
- •2. 1. Предмет інформаційного права
- •2. 4. Класифікація інформації в законодавстві України.
- •2. 5. Поняття і структура інформаційних правовідносин
- •6. Інформаційний простір та інформаційний суверенітет.
- •І. Міжнародно-правові стандарти прав людини в інформаційній сфері та їх класифікація
- •2. Конституційні засади прав і свобод людини в інформаційній сфері
- •3. Підстави і випадки обмеження прав людини у сфері інформації
- •4. 1. Право на звернення щодо надання інформації
- •4. 2. Доступ до правової інформації
- •3. Доступ до екологічної інформації
- •4. Інформаційні права громадян як суб’єктів виборчого процесу
- •5. Захист персональних даних
- •Глава 5. Інформаційна безпека
- •5.1. Історія формування категорій “національна безпека” та “національні інтереси”.
- •2. Поняття і правові основи інформаційної безпеки України.
- •5. 3. Основні напрями державної політики інформаційної безпеки
- •4. Інституціональний механізм інформаційної безпеки
- •5. Міжнародно-правові засади інформаційної безпеки.
- •1. Поняття і правовий режим інформаційних ресурсів.
- •2. Режим доступу до інформації: поняття і зміст.
- •117 Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 48. – Ст. 650.
- •188 Бахрах д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – м.: бек, 1999. – с. 202
- •4. Обмеження щодо розповсюдження інформації
- •Глава 7 державна таємниця
- •7. 1. Поняття і правовий режим державної таємниці.
- •3. Порядок засекречування інформації.
- •4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю. Класифікація видів секретної інформації.
- •5. Міжнародні передачі таємної інформації.
- •2. Комерційна таємниця
- •3. Професійна таємниця
- •4. Банківська таємниця
- •Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-пі // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 5- 6. – Ст. 30.
- •1. Основні принципи діяльності із захисту інформації
- •Див.: Ярочкин в. И. Информационная безопасность. – м. : Международные отношения, 2000.-с. 32-33.
- •2, Захист інформації в інформаційних системах
- •3. Технічний захист інформації
- •4. Криптографічний захист інформації
- •5. Національна система конфіденційного зв’язку
- •6. Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України
- •Глава 10
- •1. Основні моделі правого регулювання інформаційної діяльності
- •2. Міжнародно-правові основи регулювання телекомунікацій
- •3. Правове регулювання використання радіочастот.
- •4. Регулювання ринку телекомунікацій
- •5. Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
- •11. 1. Основні поняття і принципи функціонування Інтернет, визначені національним законодавством.
- •11. 3. Правові основи адміністрування домену ua.
- •4. Декларація Ради Європи “Про свободу спілкування в Інтернет”.
- •5. Національна програма інформатизації.
- •6. Електронні документи та електронний документообіг.
- •7. Концепція створення “електронного уряду”.
- •8. Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів.
- •Глава 12
- •1. Політико-правовий контекст діяльності у сфері масової інформації
- •2. Друковані засоби масової інформації (преса)
- •12. 3. Видавнича справа
- •Інформаційні агентства
- •Про затвердження Положення про державну реєстрацію інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності: Наказ Міністерства юстиції України від 21 лютого 2006 р. № 12/5.
- •Правові основи діяльності електронних змі
- •Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення: Закон України від 23 вересня 1997 p. № 538/97-вр // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
- •Розповсюдження і демонстрування фільмів
- •Формою підсумкового контролю є іспит.Навчальний план курсу “інформаційне право”
- •Тема 1 основні поняття і категорії інформаційного права
- •Тема 7 державна таємниця
- •Тема 8 конфіденційна інформація
- •Тема 10 правове регулювання засобів телекомунікації
- •Тема 1 1
- •Тема 12 правове регулювання діяльності друкованих засобів масової інформації
- •Тема 13 правове регулювання діяльності електронних змі
- •Тема 14 правове регулювання бібліотечної та архівної справи
4. 1. Право на звернення щодо надання інформації
Важливою складовою права на свободу слова є право на вільний пошук і отримання інформації. Одним із способів отримання інформації є реалізація права на звернення, встановленого нормами ст. 40 Конституції України. В межах правовідносин, що виникають з приводу реалізації цієї норми суб’єктивному праву громадянина на подання індивідуальних або колективних звернень кореспондує обов’язок органів публічної влади дати обґрунтовану відповідь на такі звернення у встановлені законом строки.
Основною формою звернення щодо надання інформації є запит до органів державної влади та місцевого самоврядування, порядок подання й задоволення якого визначається Законом України “Про інформацію”12 (ст. 32-37).
Закон виділяє два типи запитів про надання інформації:
інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів – звернення з вимогою про надання можливості ознайомитися з офіційними документами;
запит щодо надання письмової або усної інформації – звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.
Запит може бути індивідуальним або колективним. Право на подання запиту мають громадяни України, органи публічної влади, організації і об’єднання громадян. Крім того, законодавство передбачає що іноземні громадяни також користуються правом на звернення.
Запит повинен обов’язково містити: прізвище, ім’я та по батькові запитувача, документ, письмову або усну інформацію про те, що його цікавить, та адресу, за якою він бажає одержати відповідь.
Надання можливості ознайомлення з офіційними документами передбачає право запитувача робити виписки з наданих офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку, отримати за плату копію документу тощо.
Надання інформації про діяльність органів публічної влади та їх посадових осіб передбачає обов’язок службових осіб надавати таку інформацію письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.
Законодавство встановлює граничні терміни:
для вивчення запиту на предмет можливості його задоволення – десять календарних днів, протягом яких орган публічної влади повинен письмово повідомити запитувачеві про можливість або неможливість задоволення його запиту;
для задоволення запиту – один місяць, якщо інше не передбачено законом.
У разі якщо запитувана інформація не підлягає наданню для ознайомлення, орган публічної влади має право відмовити у задоволенні запиту. Відмова дається тільки в письмовій формі із зазначенням: посадової особи, що ухвалила рішення про відмову, дати та мотивованих підстав відмови, роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
За неможливості надання запитуваної інформації у передбачений законом строк орган публічної влади має право повідомити про відстрочення задоволення запиту. Про відстрочення повідомляють у письмовій формі із зазначенням: посадової особи, яка відмовляє у задоволенні запиту у визначений місячний термін; дати надсилання або видачі повідомлення про відстрочення; причини, з яких запитуваний документ не може бути виданий у встановлений цим Законом термін; термін, за який буде задоволено запит, роз’яснення порядку оскарження прийнятого рішення.
Запитувачі повинні повністю або частково відшкодувати витрати, пов’язані з виконанням запитів щодо доступу до офіційних документів та наданням письмової інформації, в т. ч. виготовлення копій офіційних документів, але в розмірі, що не перевищує реальних витрат, пов’язаних з виконанням запитів. Не підлягає оплаті робота з пошуку офіційних документів.
Законодавство передбачає два способи оскарження відмови та відстрочення у задоволенні запиту – в судовому порядку або оскарженням в органи влади вищого рівня.
Оскарження до органів влади вищого рівня здійснюється на підставі та в порядку передбаченому Законом України “Про звернення громадян”13 і в порядку, визначеному цим Законом та Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації14.