МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Б. А. КОРМИЧ

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО

Підручник

Затверджено Міністерством освіта і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів

ХАРКІВ «БУРУН і К» 2011УДК 35.078.3(075.8)

ББК 67.404.3 я73 К 66

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (Лист №1.4/18-Г-1519 від 02.07.2008)

Рекомендовано до друку вченою радою Одеської національної юридичної академії. Протокол №3 від 02.02.2008.

Рецензенти:

І. В. Арістова – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права Сумського національного аграрного університету;

Є. В. Додін – доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії;

В. І. Олефір – доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри морського та митного права Одеської національної юридичної академії.

Кормич Б. А.

К 66 Інформаційне право.

Підручник. – Харків: БУРУН і К, 2011. – 334 с.

ISBN 978-966-8391-19-4

В підручнику аналізуються базові принципи та положення інформаційного права, його основні інститути, розглядається правове регулювання основних видів інформаційних відносин та інформаційної діяльності.

Рекомендовано студентам, аспірантам юридичних вищих навчальних закладів, а також закладів підготовки кадрів з державного управління, фахівцям та науковцям, які займаються проблемами інформаційного права, інформаційних відносин та інформаційної діяльності.

УДК 35.078.3(075.8) ББК 67.404.3 я73

© Б. А. Кормнч, 2011

© Фірма «БУРУН і К», 2011

Передмова

Одним із наслідків впливу на сучасний світ процесів глобалізації та інформатизації, бурхливого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій є формування так званого “інформаційного суспільства”, в якому знання й інформація стають ключовими ресурсами державного і суспільного розвитку.

Ідея інформаційного суспільства, яка наприкінці 60-х – на початку 70-х років XX ст. була предметом обговорення науковців, нині дістала своє визнання на міжнародному і державному рівнях, про що свідчить низка міжнародних нормативно-правових актів: Декларація тисячоліття ООН; Декларація принципів ООН “Побудова інформаційного суспільства – глобальне завдання в новому тисячоріччі”; Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства; програмні документи ОБСЄ, Ради Європи, Європейського Союзу та ін. Важливим кроком нашої держави на шляху до активного залучення в процеси розбудови інформаційного суспільства стало прийняття в січні 2007 р. Закону “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”.

Процеси і зміни, пов’язані з формуванням інформаційного суспільства, безумовно, кардинально підвищують суспільне значення і роль інформаційних відносин та інформаційної діяльності, що, в свою чергу, зумовлює істотне збільшення обсягів правового регулювання в цій сфері. Саме це стало однією з головних причин визнання існування галузі інформаційного права в багатьох країнах світу, зокрема і в Україні.

Відносною “молодістю” інформаційного права можна пояснити наявністю багатьох прогалин і в правовому регулюванні цієї сфери та ще більше – у вивченні цієї дисципліни як галузі юридичної науки. Останніми роками в Україні й сусідній Росії створено підручники з інформаційного прана та окремих його аспектів. Проте основною вадою багатьох із них є те, що деякі автори забувають, що головне призначення права – регулювання суспільних відносин, а галузевої юридичної науки – вивчення основних принципів і закономірностей такого правового впливу. Натомість, незрідка виявляється намагання “втиснути” в підручники з інформаційного права матеріал з інших галузей науки про інформацію – філософії, інформатики, кібернетики тощо, який насправді не стосується.

Саме тому виникла ідея пропонованого підручника, автори якого спробували сформулювати цілісну концепцію інформаційного права як відповідної галузі права й галузі законодавства. Поряд із викладенням теоретичних засад інформаційного права, у книзі зроблено важливий акцент на питаннях практичного застосування норм інформаційного права і державного регулювання найбільш важливих напрямів інформаційних відносин та інформаційної діяльності. Концепція підручника зумовлює і його структуру. Він складні і і,і я із Загальної та Особливої частин.

У розділах Загальної частини визначено основні теоретичні положення, принципи й поняття інформаційного права, специфіку основних його інститутів. Ключовим у Загальній частині є аналіз прав і свобод людини в галузі інформації та механізмів їх реалізації, які по суті є основою інформаційного права взагалі.

В Особливій частині розглянуто основні аспекти практичного регулювання інформаційних відносин та інформаційної діяльності. Відповідно до ключової класифікації інформації на відкриту та з обмеженим доступом, особливу частину поділено на два розділи, в одному із яких висвітлено питання регулювання обігу інформації з обмеженим доступом, у другому – інформаційну діяльність у сфері відкритої інформації, зокрема, питання регулювання зв’язку й телекомунікацій, Інтернет, розповсюдження масової інформації тощо.

Для підготовки підручника використано результати досліджень у галузі правового регулювання інформаційної безпеки та інформаційного права загалом підручник “Інформаційна безпека: організаційно правові основи” та низку монографічних праць, а також досвід викладання курсів “Інформаційне право” та “Інформаційна безпека” для студентів вищих юридичних навчальних закладів.