2.5. Принципи інноваційного процесу

Розглянемо принципи, якими керуються в управлінні інноваційним процесом.

1. Нововведення звичайно мають обмежений початковий масштаб. Кошти вкладаються у невеликі проекти, націлені на обмежений ринок, з залученням невеликої кількості людей. У протилежному випадку може виникнути дефіцит у коштах, а впровадження нововведення може невиправдано затягнутися. У процесі розробки нововведення необхідні безперервні експерименти, численні і швидкі тести на невеликих ринках під час пробних продажів.

2. Важливою умовою успішності нововведень є незалежність і самостійність інноваційних проектів, оскільки зовнішньоекономічний, адміністративний або політичний тиск часто призводить до комерційного провалу.

3. Розробляючи інноваційну стратегію, необхідно орієнтуватися на потреби покупця, тобто «винаходити разом з постачальниками і клієнтами».

4. Необхідно забезпечити уособлення нового проекту в окрему структуру, тобто необхідно створити так звану тимчасову цільову групу. Доцільно надати спеціалістам широкі можливості і свободу дій, право самим приймати рішення і використовувати ресурси існуючих підрозділів.

5. Важливішою вимогою успіху нововведення є «людський фактор», тобто наявність у колективі новатора, ентузіаста, який генерує ідеї. Задача керівництва підприємства - морально і матеріально стимулювати будь-які прояви ініціативи, неординарні підходи, оригінальні рішення. Це, в свою чергу, стимулює формування особливої «підприємницької» атмосфери, інноваційного середовища на фірмі.

6. Необхідною умовою успішної інноваційної діяльності є правильна оцінка невдач, уміння робити з них корисні висновки.

7. Велике значення має творче використання чужих ідей. Головна умова здійснення цього - переборювання негативного відношення до чужого винаходу. Наприклад, ідея розробки транзистора була з самого початку відкинута японською компанією «Саніо», яка стала потім лідером на ринку транзисторної технології.

8. Стратегічна політика інноваційної діяльності заснована на аксіомі - все існуюче швидко старіє. І якщо головний стратегічний девіз діючого підприємства - «більше і краще» то лозунг інноваційної стратегії - «нове і інше», тобто планова і систематична ліквідація старого в ім’я нового і перспективного.

2.6. Фактори успішності і невдач нововведень

Аналізу факторів успішності і невдач нововведень присвячений ряд досліджень в Європі, США і Японії. Висновки цих досліджень мають схожий характер. У першу чергу відмічається висока «смертність» нових ідей.

Так, наприклад, на японських підприємствах 33% запропонованих ідей доходять до стадії технічних розробок. З них 47% доходить до стадії комерційних розробок, з яких дійшли до масового виробництва тільки 56% ідей. Таким чином, тільки 9% ідей від загальної кількості запропонованих доходять до ринку.

Ключовими факторами успіху нововведень є:

1. Переваги товару над своїми конкурентами, тобто наявність у нього унікальних ознак, що допомагає кращому сприйняттю споживачем. Даний фактор відзначають всі дослідники як основний.

2. Маркетингове ноу-хау фірми, тобто розуміння поведінки споживачів, психології сприйняття новинок.

3. Висока синергія науково-дослідних, досвідно-конструкторських робіт і виробництва, тобто взаємодія усіх підрозділів підприємства, як єдиного цілого.

До основних принципів невдач нововведень треба віднести:

• скорочення життєвого циклу товарів;

• значні витрати на науково-дослідні і досвідно-конструкторські роботи;

• ріст пропозицій нових товарів;

• жорсткість законодавчих актів з охорони оточуючого середовища і захисту прав споживачів;

• зменшення рентабельності підприємств-послідовників;

• зволікання з розробкою інновацій.

Таким чином, невдачі - це невід’ємна частина інноваційного процесу. Менеджерам необхідно постійно аналізувати причини невдач, що дає можливість у подальшій діяльності врахувати численні проблеми і знизити ризики.