8.2. Оцінка ризику
Для того, щоб оцінити імовірність тих чи інших втрат (доходів), зумовлених розвитком непередбачених подій, необхідно знати всі види витрат (доходів), пов’язаних з підприємництвом, і вміти прорахувати або виміряти імовірність цих подій.
Ризик є імовірносною категорією. Якщо можлива оцінка необхідних статистичних даних (а це, зазвичай, дуже важко), то можна кількісно визначити економічну доцільність нововведення.
Існує ряд методик оцінки ризику, однак всі вони так чи інакше можуть бути приведені до співвідношення, за допомогою якого визначається очікуваний прибуток від прийнятого рішення
де
–
очікуваний середній прибуток від
прийнятого рішення;
– імовірність успіху;
–
оцінка успіху;
– імовірність невдачі;
– оцінка втрат від невдачі.
Очевидно,
що при
=
0, або при
<
0 (середні втрати при невдачі
перевищують
або дорівнюють середньому успіху
),
треба вважати, що ризик невиправдано
великий і економічна доцільність
нововведення скоріше за все негативна.
Так, наприклад, азартна гра по киданню монети (в результаті появи орла монета дістається одному гравцю, а при появі решки - іншому) безглузда, тому що = = 0,5, можливий виграш дорівнює можливому програшу = і отже, = 0. В цих умовах виграш однієї з сторін можливий, але малоімовірний, причому чим більше бажаний виграш і триваліша гра, тим імовірність виграшу нижча. Тому при тривалій грі в середньому жоден з гравців не буде у виграші.
У всіх азартних іграх, пов’язаних з тим чи іншим видом оплати послуг (наприклад, гральних автоматах), середні втрати від невдачі завжди перевищують середній успіх , оскільки частина коштів уходить на сплату послуги. В іншому випадку послуга, що надається, буде збитковою. Тому при тривалій грі в середньому гравці завжди будуть у програші (при цьому малоімовірний, але можливий виграш одного з гравців).
Тільки при > 0 можна припустити, що скоріше нововведення може бути перспективним.
Однак навіть у тому випадку, коли середній успіх значно перевищує середні втрати від невдач ( >> ) і з високою вірогідністю прибуток від нововведення скоріше за все буде позитивний ( > 0), рішення про вкладання коштів у розробку нововведення може бути прийняте негативне. Це може бути зумовлено тим, що, не дивлячись на низьку імовірність невдачі, високі імовірність і розмір успіху малоімовірні, але все ж можливі втрати можуть стати катастрофічними для підприємства.
8.3. Управління ризиками
Аналіз статистичних даних показує, що навіть при стабільній економіці компанії США з різних причин в середньому біля 10 разів на рік попадають у скрутне становище з наступних причин:
рекламації на підприємствах за браковану продукцію;
аварії на підприємствах і поломка обладнання;
витік конфіденційної інформації;
несправність комп’ютера;
вплив необґрунтованих чуток.
Рідше зустрічаються наступні форс-мажорні (надзвичайні) обставини:
стихійні лиха;
аварії в електричних мережах;
смерть керівників і провідних спеціалістів;
несподівана поява сильних конкурентів.
Серед інших причин - порушення авторських прав, забастовки, шахрайство, тероризм, хабарництво, захоплення контрольного пакету акцій чужою компанією, помилки у проектах і прийнятих рішеннях.
При оцінці ступеню ризику інноваційних проектів широко використовується поняття «мінімальні границі ризику». Така границя визначається прибутком від розміщення коштів у банках під відсоток. Ступінь прибутковості інвестицій в інновацію повинна перевищувати банківський відсоток.
Керівник (менеджер по ризиках), забезпечуючи комплексну безпеку фірми, проводить роботу у наступних напрямах:
- оцінює потенційні джерела небезпеки, визначаючи основний для своєї фірми профіль
ризиків у конкретних умовах;
- оцінює імовірність виникнення несприятливої ситуації і можливі максимальні втрати;
- зменшує ризик.
При прийнятті рішень у ризик-менеджменті використовуються досить прості правила:
не можна ризикувати більше, ніж це може собі дозволити власний капітал;
завжди треба пам’ятати про наслідки ризикованих рішень;
не можна ризикувати більшим задля малого;
можливо існує не одне рішення, а кілька варіантів рішень;
позитивне рішення приймається лише при відсутності сумнівів;
при наявності сумнівів приймається негативне рішення.
Перед тим, як приймати рішення при ризикове вкладання капіталу, необхідно визначити максимальний обсяг збитку за даним ризиком, зіставити його з обсягом капіталу, що вкладається, порівняти з усіма власними фінансовими ресурсами і визначити, чи не призведе втрата вкладеного капіталу до банкрутства підприємства.
Ризик-менеджмент має певні можливості управління ризиком. Вони складаються з коштів попередження ризиків і прийомів зниження ступеню ризику, до яких відносяться:
уникнення ризику, яке означає просте ухилення від заходу, пов’язаного з ризиком;
удержання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність;
передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії;
зниження ступеню ризику - зменшення імовірності і обсягу втрат;
диверсифікація - розподілення грошових капіталів, які інвестуються або позичаються, між різними об’єктами вкладень з метою зниження ризику можливих втрат капіталу або доходів від нього;
придбання додаткової інформації - більш повна інформація дозволяє зробити більш точний прогноз і цим знизити ризик;
лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, продажу, кредиту і т.п. (лімітування застосовується банками для зниження ступеню ризику при видачі позики, продажу товарів у кредит і т.д.);
самострахування являє собою створення натуральних і грошових страхових фондів на підприємстві;
страхування - захист майнових інтересів підприємства і громадян при настанні страхових випадків за рахунок грошових фондів, які формуються з сплачуваних страхових фондів.