- •Лекції з дисципліни «інноваційний менеджемент»
- •1. Інноваційний менеджмент у системі менеджменту організації
- •2. Концепція інноваційного менеджменту
- •2.1. Основні поняття із області інноваційної діяльності
- •2.2. Визначення і функції інноваційного менеджменту
- •2.3. Структура інноваційного процесу
- •2.4. Організація науково-дослідних і досвідно-конструкторських робіт
- •2.5. Принципи інноваційного процесу
- •2.6. Фактори успішності і невдач нововведень
- •2.7. Життєвий цикл інновацій
- •2.8. Інноваційна інфраструктура
- •2.9. Еволюція технологічних укладів
- •3. Державне регулювання інноваційної діяльності
- •3.1. Конкурентоспроможність країни і інноваційна діяльність
- •3.2. Роль держави у створенні механізму регулювання інноваційною діяльністю
- •3.3. Державна інноваційна політика
- •3.4. Методи реалізації інноваційної політики
- •4. Фінансування інновацій
- •4.1. Сутність системи фінансування інноваційної діяльності
- •4.2. Форми і способи фінансування інновацій в Україні
- •4.3. Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів
- •5. Організація як суб’єкт реалізації нововведень
- •5.1. Взаємодія організації і нововведень
- •5.2. Інноваційні стратегії в організації
- •5.3. Патентно-ліцензійна діяльність організації
- •5.4. Структури науково-дослідних і проектних організацій
- •6. Організаційні форми управління інноваційним процесом
- •6.1. Технопарки
- •6.2. Технополіси
- •6.3. Фінансово-промислова група
- •6.4. Інкубатори
- •6.6. Венчурні фонди
- •6.7. Концепція тотальної якості Kaizen в інноваційному процесі
- •7. Управління персоналом науково-дослідної організації
- •7.1. Мотивація персоналу
- •7.2. Режими роботи у науково-дослідних організаціях
- •7.3. Цільові групи у науково-дослідних організаціях
- •7.4. Кадрове планування у науково-дослідній організації
- •8. Управління інноваційними ризиками
- •8.1. Класифікація ризиків
- •8.2. Оцінка ризику
- •8.3. Управління ризиками
- •Список використаної літератури
- •Інтернет-ресурси
- •Контрольні питання
- •Варіанти контрольних робіт
7.2. Режими роботи у науково-дослідних організаціях
Склад робітників у науково-дослідних організаціях і зміст праці вчених досить неоднорідні. У таких організаціях поряд з науковими працівниками трудяться інженери, техніки і лаборанти. Труд вчених може включати типові і оригінальні роботи, роботи організаційного характеру. Тому для таких організацій розклад для всіх працівників не може бути універсальним. При розробці нових робочих графіків і режимів роботи враховуються важливі економічні фактори: витрати на освітлення і обігрів, витрати на оренду приміщень, харчування, оплату автостоянок, телефону, факсу, комп’ютера і т.д. Крім того, нестандартні режими роботи розглядаються як надійні методи стимулювання результативності. Так, за даними німецьких економістів, до 20% працівників розглядають такий графік роботи як головний фактор позитивної мотивації.
У звичайному стандартному режимі люди працюють п’ять днів на тиждень (40 годин) з 9.00 до 18.00 з перервою на обід. Поряд з перевагами такий режим має і недоліки: перевантажений міський транспорт, пробки на шляхах, черги біля ліфтів, пікові навантаження споживання електроенергії. Люди часто відчувають стреси при спізненні на роботу.
Порівняно новими режимами і типами графіків вважаються часткова зайнятість, стислий робочий тиждень (підсумований робочий день), гнучкий графік.
Часткова зайнятість або часткове наймання - це робота, пов’язана з виконанням посадових обов’язків, але з меншими витратами робочого часу.
Стислий робочий тиждень - це такий графік роботи, за яким протягом тижня відпрацьовується певна кількість годин за меншу кількість днів. Так, певним режимом роботи кількість годин може відпрацьовуватися не за п’ять днів, а за чотири - по 10 годин щоденно, або за три дні - по 12 годин щоденно.
Гнучкий графік - це такий розклад роботи, при якому працівник сам обирає час приходу-уходу, але в певних межах, які встановило керівництво.
У науково-дослідних організаціях найбільш часто застосовується графік, який може мати кілька варіантів:
- щоденний вибір часу початку і закінчення роботи;
- змінна тривалість робочого дня;
- виділення загального (присутнього) часу, встановленого керівництвом, коли службовці
повинні бути на роботі.
На практиці використовуються також інші режими і типи графіків - в залежності від зростання ступеню гнучкості:
гнучкий цикл (вибір працівниками часу приходу-уходу, але протягом певного періоду, наприклад, тижня, місяця);
ковзний графік (дозволяє міняти час приходу-уходу, але при цьому необхідно відпрацювати повний робочий день - 8 годин);
змінний день зі змінною тривалістю робочого дня, але так, щоб за тиждень було відпрацьовано 40 годин або за місяць - 160 годин;
дуже гнучкий графік (вимагає присутності працівників у загальний час, наприклад, по понеділках і п’ятницях з 10.00 до 14.00);
гнучке розміщення (дозволяє змінювати не тільки години роботи, але й розклад місця роботи - дома, у філіалах, бібліотеках і т.д.).
Кожному з перелічених типів притаманні позитивні і негативні моменти. Так, ковзний графік і змінний день найбільш ефективні у галузевій науці, де існує ненормований робочий день. Однак виникають проблеми, пов’язані з необхідністю роботи в бібліотеці чи неможливістю виконувати зосереджену відповідальну роботу у приміщенні, де знаходяться багато співробітників. Дуже гнучкий графік і гнучке розміщення характерні для НАН України. Ці типи графіків вважаються перспективними, особливо коли працівник з’єднаний електронними засобами зв’язку з головним офісом. Однак робітники, які працюють на дому, відчувають незадоволення з-за відсутності звичних контактів. Гнучкий графік не можна використовувати, якщо період роботи пов'язаний з функціонуванням обладнання або ж коли робітники виконують досвідні і експериментальні роботи.