Висновки

Сучасний період розвитку ринкових відносин в Україні характеризується значною активністю підприємницьких структур, загостренням конкурентної боротьби між ними, трансформацією форм та методів державного регулювання економіки, лібералізацією зовнішньоекономічних зв’язків, посиленням впливу зовнішнього середовища на розвиток вітчизняних підприємств. За цих умов діяльність багатьох українських підприємств супроводжується втратою ринків збуту, погіршенням фінансового становища, банкрутствами, частина яких зумовлена неповерненням коштів, витоком конфіденційної інформації, крадіжками та зловживаннями, фізичним чи психологічним тиском на керівництво підприємства.

Сьогодні, основу економіки нашої країни (понад 90% економічногопотенціалу) складає приватне підприємництво. Його подальший розвиток,входження до існуючих регіональних і всесвітніх економічних структур вимагають від вітчизняного бізнесу негайного посилення власних позицій назовнішніх і внутрішніх ринках, різкого підвищення конкурентоспроможності товарів та послуг, що також обумовлює нагальну необхідність вдосконалення системи управління національною економікою і розвитку законодавства.

Створенню служби безпеки підприємства зазвичай передують дві події: або це гостре бажання керівників підприємства відреагувати на раптово dиниклі реальні загрози майну, фізичної розправи з персоналом і т.д., або це заснований на результатах дослідження висновок про незадовільний стан безпеки підприємства. У першому випадку створена поспішно служба безпеки здатна в деякій мірі відобразити загрози і надалі реагувати на їх появу за принципом «загроза - відображення». Загрози діляться за природою їх виникнення на два класи:

1) природні (об'єктивні), тобто викликані стихійними природними явищами, не залежними від людини (повені, землетруси, урагани і т.п.);

2) штучні (суб'єктивні), тобто викликані діяльністю людини, ненавмисні (ненавмисні) і навмисні (умисні) загрози.

Функції служби безпеки:

• адміністративно-розпорядницька;

• господарсько-розпорядницька;

• обліково-контрольна;

• соціально-кадрова;

• організаційно –управлінська;

• планово-виробнича;

• науково-методична;

• організаційно –технічнa;

• інформаційно-аналітична;

Основними завданнями СБ є:

1) забезпечення безпеки виконання всіх видів діяльності підприємства і збереження інформації та відомостей, що становлять службову і комерційну таємницю;

2) виявлення та вжиття заходів, спрямованих на запобігання можливості стороннього неправомірного втручання в діяльність структурних підрозділів підприємства;

3) припинення можливих каналів витоку інформації та відомостей, що становлять службову і комерційну таємницю;

4) захист документів і листування від фальсифікації і підробок;

5) організація в будівлях підприємства (фірми), включаючи склади, архіви та ін, надійного пропускного та внутрішнього режиму та їх охорони, впровадження наявних засобів технічного оснащення та охоронної сигналізації;

До базових принципів ефективності роботи системи безпеки на підприємстві доречно відносити такі, як:

1) Принцип комплексності – створення такої системи безпеки, що комплексно забезпечила б захище-

ність підприємства в цілому, в тому числі: його майна,персоналу, інформації, інших сфер діяльності від усіляких небезпек і загроз, форс-мажорних обставин, тощо.

2) Принцип законності – передбачає формування системи безпеки виключно на основі чинного законо-

давства та відповідність закону прийнятих внутрішньо відомчих нормативних актів.

3) Принцип плановості – забезпечення логічної послідовної діяльності кожного з учасників процесу,

строге виконання покладених обов’язків та вирішення поставлених завдань. Даний принцип вносить організованість у функціонування системи безпеки.

4) Принцип поєднання гласності і конфіденційності – здійснення заходів безпеки щодо виявлення відкритої (гласної) інформації про небезпеки та загрози, та у той же час володіння конфіденційною інформацією

вузьким колом фахівців.

Суб’єкт підприємницької діяльності, перебуваючи у стані постійного ризику, ступінь і характер якого визначають його засновники або органи управління, постійно орієнтується на отримання прибутку якомога вищого рівня. Однак, зрозуміло, така діяльність нерідко характеризується низкою реальних та потенційних загроз для підприємця. Перед останнім постає завдання захистити найважливіші інтереси, за якої забезпечувався б сталий розвиток підприємства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз інтересам підприємця.

Кожен підприємець на власний ризик визначає систему і механізми побудови структур безпеки, виходячи насамперед із реальних чи потенційних загроз. Якщо підприємство має необхідність лише у збереженні своїх матеріальних активів, можна скористатися послугами лише охоронної фірми, без створення власного підрозділу служби безпеки. При комплексних загрозах підприємницькій діяльності доцільність створення власної служби безпеки зростає.

У будь-якому випадку підприємець орієнтується на реальні та потенційні загрози бізнесу. Такими можуть бути:

- зростання кредитних ризиків;

- фінансові кризи;

- зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу підприємства;

- нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері фіскальної політики держави;

- критичний стан основних виробничих фондів підприємства;

- висока залежність діяльності підприємства від кон’юнктури зовнішніх ринків, контрагентів;

- промислове шпигунство;

- рейдерство тощо.

Усі ризики підприємницької діяльності можна класифікувати так:

За сферами виявлення:

• Економічний - ризик, пов’язаний зі змінами економічних факторів у ході реалізації інвестиційного проекту.

• Політичний - ризик виникнення різноманітних адміністративно-законодавчих обмежень інвестиційної діяльності, які пов’язані зі зміною інвестиційної політики держави.

• Соціальний - ризик страйків, здійснення під тиском робітників незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.

• Екологічний - ризик виникнення екологічних катастроф і різних стихійних лих (землетруси, лісові пожежі, повені тощо), котрі негативно впливають на інвестиційний проект,

• Інші - ризик рейдерства, крадіжок майна, нечесності партнерів тощо.

Явища (дії), що негативно впливають на рівень, наприклад, силової складової економічної безпеки, зумовлюються кількома причинами. Основними з них є:

- нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо;

- кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

- некомерційні мотиви посягань на життя та здоров’я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

В Україні основою нормативно-правової бази економічної безпеки та регулювання банкрутс­тва є Конституція України . Ґрунтуючись на основних засадах Конституції, уряд України бу­дує державну політику. Для реалізації одного з її напрямів в Україні створено Раду національ­ної безпеки та оборони, яка займається коорди­нацією органів виконавчої влади у сфері націо­нальної безпеки.

З метою системного підходу до захисту еко­номічних інтересів у 1997 р. Верховною Радою України було прийнято Концепцію національної безпеки України . У прийнятій Концепції роз­глядаються основи національної безпеки України, об’єкти та принципи забезпечення національної безпеки, загрози національній безпеці, основні напрями державної політики національної безпе­ки України та система національної безпеки Ук­раїни. Звісно, ця концепція не здійснює прямого впливу на економічну безпеку підприємства, але опосередкований вплив має.

Для дослідників з питань економічної безпе­ки також являє інтерес Заключний акт Наради з безпеки і співпраці в Європі (Хельсінкі, 1 серпня 1975 р.) , який чинний і до сьогодні. Так, у розділі “Економічна і комерційна інформація” держави-учасниці вищезгаданого акта, вважаючи, що економічна інформація за своїм характером повинна була б забезпечувати відповідний аналіз ринків та розробку середньострокових і довго­строкових прогнозів, сприяючи тим самим вста­новленню стійких торгових потоків і кращому використанню торгових можливостей, виражаю­чи готовність поліпшувати якість і розширювати обсяг та розповсюдження економічної і відповід­ної адміністративної інформації, сприятимуть ре­гулярній і за можливості в більш короткі терміни публікації та розповсюдженню економічної і ко­мерційної інформації, зокрема:

• статистичних даних про виробництво, на­ціональний доход, бюджет, рівень спожи­вання та продуктивності праці;

• статистичних даних про зовнішню торгів­лю;

• законів і регламентів, що стосуються зов­нішньої торгівлі;

• інформації, що використовується для еко­номічного прогнозування з метою сприян­ня розвитку торгівлі;

Суб'єкт недержавної охоронної діяльності - суб'єкт підприємницької діяльності з надання на договірній основі послуг юридичним і фізичним особам по здійсненню заходів охорони та безпеки, а також суб'єкт господарювання, заснований на недержавній формі власності, що здійснює охоронну діяльність щодо належного йому майна, забезпечення особистої безпеки своїх засновників та/або посадових осіб, є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює охоронну діяльність з метою одержання прибутку (доходу) .

Суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги по охороні власності та громадян, за обсягом надання таких послуг, можна класифікувати на:

- підприємства з абсолютним обсягом надання послуг по охороні власності і громадян; до них відносимо:

• 1) Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ України;

• 2) Інші органи і підрозділи внутрішніх справ;

• 3) Підрозділи внутрішніх військ МВС України;

- підприємства з обмеженим обсягом надання послуг по охороні власності та громадян; до них відносимо будь-які суб'єкти підприємництва, в тому числі і громадян-підприємців, які надають послуги по охороні власності та громадян на підставі ліцензії на надання таких послуг (крім підприємств (підприємців), які мають ліцензію лише на надання послуг по охороні громадян);

- спеціалізовані підприємства по наданню певного виду охоронних послуг; до них відносимо:

• 1) службу інкасації і перевезень цінностей Національного банку України;

• 2) службу інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державну службу охорони при МВС України;

• 3) суб'єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги по охороні тільки громадян — тобто мають ліцензію на надання послуг по охороні громадян .

Для створення служби безпеки керівництво і менеджери насамперед розпочати створення її системи безпеки, визначити структурні варіанти іі перспективи її розвитку. Але передусім треба визначити можливості:

o використання служб охорони за контрактом;

o створення власної служби безпеки;

o залучення допомоги державних служб охорони;

o протидії загрозам з боку терористів;

o протидії загрозам вибухів, комп'ютерним злочинам;

o протидії "білокомірцевій" злочинності;

o використання спецтехніки (відео - та інших оперативних систем охорони різних суб'єктів і об'єктів, спеціальних технічних засобів охорони периметра об'єкта, систем охоронного устаткування і центрального управління і т.ін.)

Вирішити створити власну службу безпеки, підприємець передусім повинен звернутися до експертів у галузі організації сучасної системи безпеки недержавного підприємства з проханням провести дослідження цієї проблеми і підготувати пакет документів, що визначають програму і функціонування системи безпеки підприємства. Краще за все це можуть зробити професійно підготовлені менеджери безпеки.

Чому потрібно створювати систему безпеки навіть у малому й середньому бізнесі, зрозуміли вже багато підприємців. В умовах сучасної України для господарюючого суб'єкта існують такі основні джерела загроз, небезпек, втрат, конфліктів і ризиків:

* розкрадання (крадіжки) фондів, власності, дрібні крадіжки, що здійснюються співробітниками;

o "білокомірцева" злочинність, корупція;

o комп'ютерна злочинність, загрози технічного проникнення і просочування електронної інформації;

o вандалізм, вибухи, пожежі, підпали;

o викрадення, захоплення заручників, рекет, загрози шантажу;

o загрози природного походження (катаклізми);

o масові безпорядки.

Комплексна система безпеки підприємництва − це комплекс взаємо-пов'язаних заходів організаційно-правового характеру, що здійснюються спеціальними органами, службами, підрозділами суб'єкта господарювання, спрямованих на захист життєво важливих інтересів особистості, підприємства та держави від протиправних дій з боку реальних або потенційних фізичних чи юридичних осіб, що можуть призвес-ти до істотних економічних втрат і забезпечення сталого зростання підприємства в майбутньому.

Порядок створення СБ на підприємстві:

• Служба безпеки підприємства створюється наказом директора з метою захисту економічних інтересів підприємства і забезпечення максимальної безпеки його діяльності як суб'єкта ринкових відносин.

• СБ є самостійним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

• Керівництво службою здійснює начальник СБ, що призначається і звільняється від займаної посади керівником підприємства.

• Структура і штати СБ за поданням її начальника затверджуються керівником підприємства.

• Діяльність СБ фінансується за рахунок включення її витрат у собівартість робіт, виконуваних підприємством.

• СБ у своїй діяльності керується законами України, указами Президента, постановами Кабінету Міністрів, відомчими наказами і вказівками, Статутом підприємства, наказами і вказівками керівника підприємства і внутрішнім Положенням про СБ.

У залежності від виду підприємницької діяльності, розмірів фірми й інших критеріїв її функціонування набір елементів механізму захисту підприємницької таємниці може кардинально змінюватися. Звичайно, важливу роль відіграють й фінансово-матеріальні можливості, необхідні для організації захисту економічної безпеки.

До складу механізму захисту підприємницької таємниці й загальної безпеки фірми входять наступні підсистеми:

• правове забезпечення таємниці,

• правознавство організаційного захисту,

• здійснення інженерно-технічного захисту,

• мотивація в першу чергу тих співробітників, від поводження яких залежить витік зведень, що складають підприємницьку таємницю;

• посилення різних форм відповідальності за розголошення зведень, що наносять економічний збиток фірмі тощо.

У реально існуючому тепер правовому просторі України підприємницькі відносини більш доцільно розглядати як різновид цивільно-правових відносин, які виникають на підставі договорів. Не становлять винятку і договірні стосунки з надання охоронних послуг. Надання послуг по охороні громадян і власності, як і надання будь-яких послуг, належить до інституту зобов'язального права. Поряд з інститутом права власності він посідає важливе місце в системі цивільного права України. Зобов'язальне право поділяють на дві частини: загальні положення та окремі види зобов'язань. Таким окремим специфічним видом зобов'язань і є надання охоронних послуг.

Зобов'язальні правовідносини, регульовані нормами зобов'язального права, мають відносну автономію в цивільно-правових відносинах. Це обумовлюється тим, що у зобов'язаннях, як у специфічному виді цивільних правовідносин, є ряд юридичних особливостей.

Проведений аналіз показує, що обсяг охоронних послуг, які можуть надаватися недержавними охоронними підприємствами (громадянами-підприємцями), значно менший, ніж у державного охоронного підприємства, яким є Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Таке нерівноправне становище на ринку охоронних послуг, вважаю, не дає рівних шансів на успіх підприємницької діяльності в цій сфері. Чинне законодавство України тим самим ставить Державну службу охорони при МВС України певним чином в монопольне становище відносно недержавних охоронних підприємств.