
- •1. Державна мова — мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
- •3. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
- •4. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
- •5. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
- •6. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
- •7. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
- •8. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.
- •9. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні.
- •10. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •11. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
- •12. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •13. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.
- •14. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
- •15. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •16. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілкування.
- •17. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •18. Поняття комунікації, типи комунікації.
- •19. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •20. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
- •21. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •22. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •23. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
- •24. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •25. Етикет телефонної розмови.
- •26. Наради, збори, перемовини як форми колективного обговорення.
- •27. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
- •28. Класифікація документів.
- •30. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
- •31. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •32. Документація з кадрово-контрактних питань. Резюме
- •33. Довідково-інформаційні документи.
- •34. Етикет службового листування.
- •35. Наукова комунікація як складова фахової діяльності. Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
- •36. Українська термінологія в професійному спілкуванні
- •37. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •38. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •41. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
- •42. Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •43. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •44. Анотування і реферування наукових текстів.
- •45. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань.
- •46. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •47. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •48. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •49. Науковий етикет. Наукова дискусія.
36. Українська термінологія в професійному спілкуванні
Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу(лейтмотив, верлібр, хорей, сюоїсет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну(ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників.
37. Історія і сучасні проблеми української термінології.
Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження, адже українська мова є рівноправною серед інших мов і цілком придатною для створення наукового стилю. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно й беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери людського життя.Особливістю нашого часу, який межує не лише зі століттями, а й тисячоліттями, є те, що нарешті після багатьох років поневірянь та утисків українська мова знову посіла гідне місце в усіх сферах життєдіяльності, зокрема в науковій галузі.
Детальне дослідження історії формування української термінології дозволяє виокремити певні періоди.Першим періодом є формування зародків термінології (з давнини до кінця ХVІІ ст.). Витоки термінології на базі власномовного матеріалу сягають тих часів, коли в межах побутово-повсякденного мислення формуються стихійні зародки наукового спостереження та експерименту.Першим шаром примітивних термінів були назви об’єктів рослинного й тваринного походження. З виникненням ремесел розширюється набір назв засобів і продуктів матеріального виробництва.Другим шаром первісної термінології була суспільно-політична й правнича. Така термінологія засвідчена в «Руській Правді» (ХІ – ХІІ ст.).Другий період, що триває упродовж ХVІІІ ст., характеризується виникненням початків нового опрацювання термінології, напр., у творчості архієпископа Г. Кониського. Саме він створив основу філософської концепції українського термінознавства й виокремив його ознаки. Третім є період з початку ХІХ ст. до 1919 р. Вступають у дію молоді українські сили. Після повалення царату стався рішучий поштовх у розвитку української термінології – почався четвертий період. Розглянемо кілька етапів.відбувається стихійне видання словників у регіонах східної України.
У серпні 1918 р. при Київському науковому товаристві створено термінологічну Комісію. Ця установа налагодила зв’язки з НТШ у Львові. – час війни 1941 – 1945 рр., коли була припинена термінознавча діяльність, і час її поступового поновлення в 1946 – 1960 рр.П’ятий етап (1961 – 1990 рр.). Це був час, коли проголошувалася ненаукова ідея щодо злиття націй під назвою «советский народ». Мовою міжнаціонального спілкування була російська.
Із здобуттям Україною незалежності розпочинається нинішній, п’ятий період розвитку термінознавства. Відбувається активна розробка теоретичних засад термінознавства та створення україномовних словників, проводяться міжнародні та всеукраїнські наукові конференції в Києві, Львові, Харкові, що спрямовані на вдосконалення термінознавчої роботи в наукових умовах.
Отже, є підстави сподіватися, що термінознавча робота набере тих темпів, яких вимагає розширення науково-інформаційного забезпечення суспільного виробництва.
За останні десять років з’явилося близько сотні різноманітних термінографічних праць різного статусу й ґатунку, які виходили в різних містах України. Крім словників, написано чимало роздумів з приводу термінологічної справи, які друкувалися як на сторінках періодики, так і на сторінках спеціальних журналів. Вийшла низка підручників, посібників, монографій.