Гіпертензивні засоби

1 Засоби, що стимулюють судиноруховий центр, – аналептики (кофеїн, кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн).

2 Засоби, які тонізують центральну нервову і серцево-судинну системи (настойки, рідкі екстракти елеутерококу, женьше-ню, родіоли рожевої, заманихи, аралії, лимоннику та ін.), пантокрин.

3 Засоби периферичної судинозвужувальної та кардіотонічної дії.

3.1 Препарати, які не вибірково стимулюють a- і b-адре-норецептори судин і серця (норадреналін, адреналін, ефедрин).

3.2 Препарати, які стимулюють a-адренорецептори (мезатон).

3.3 Гормональні препарати (вазопресин, пітуїтрин).

3.4 Стимулятори дофамінових рецепторів (дофамін).

3.5 Препарати периферичної дії (ангіотензинамід (гіперте-нзин)).

3.6 Кардіотонічні засоби глікозидної (строфантин) та негліко-зидної (добутамін) природи.

4 Засоби, які збільшують об`єм циркулюючої крові (поліглюкін, реополіглюкін, гемодез, полідез. Для лікування шокових станів препаратами вибору є стимулятори а-адренорецепторів (норадреналін, мезатон, фетанол), дофамін і ангіотензинамід. Препаратами вибору для лікування різних видів артеріальних гі-потензій є мідодрин і етилефрин (фетанол), які характеризу-ються більш довготривалими ефектами порівняно з іншими препара-тами (мезатоном, кофеїном тощо)).

Засоби для лікування ішемічної хвороби серця

(АНТИАНГІНАЛЬНІ ЗАСОБИ)

І Засоби, які зменшують потребу міокарда у кисні і покращують його кровопостачання.

1 Органічні нітрати: нітрогліцерин, сустак, тринітролонг, ериніт, нітросорбід, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат.

2 Блокатори кальцієвих каналів: ніфедипін, дилтіазем, ве-рапаміл, амлодипін, нікардипін, нісолдипін.

3 Активатори калієвих каналів: пінацидил, нікорандил.

4 Різні засоби: аміодарон, молсидомін.

ІІ Засоби, які зменшують потребу міокарда у кисні.

1 В-Адреноблокатори: анаприлін, піндолол, надолол, метопролол, атенолол, талінолол.

2 Брадикардичні препарати: алінідин, фаліпаміл.

ІІІ Коронаролітичні засоби.

1 Міотропні коронаролітики: дипіридамол, папаверину гід-рохлорид, но-шпа.

2 Коронаролітики рефлекторної дії: валідол.

3 Енергозабезпечувальні засоби: предуктал (триметазидин), АТФ-лонг, антиоксиданти, антигіпоксанти.

ПРОТИАРИТМІЧНІ ЗАСОБИ

І Засоби для лікування тахіаритмій.

1 Мембраностабілізувальні засоби (блокатори натрієвих каналів):

а) підгрупа ІА (хінідину): хінідин, новокаїнамід, дизопіра-мід, етмозин;

б) підгрупа ІВ: лідокаїн, тримекаїн, дифенін;

в) підгрупа ІС: аймалін, етацизин, пропафенон (ритмілен).

2 В-Адренолітики: пропранолол (анаприлін), окспренолол, піндолол, метопролол, талінолол, атенолол та ін.

3 Препарати, які уповільнюють реполяризацію: аміодарон, орнід (бретилій).

4 Блокатори кальцієвих каналів: верапаміл, дилтіазем.

5 Різні засоби: аденозин, калію хлорид, препарати магнію, дигоксин.

ІІ Засоби для лікування брадіаритмій.

1 М-холіноблокатори: атропін.

2 Адреноміметики: адреналін, ізадрин, ефедрин.

3 Гормональні засоби: глюкагон.

Засоби, що впливають на функції органів травлення

ЗАСОБИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРИ ГІПОФУНКЦІЇ ТРАВНИХ ЗАЛОЗ

При гіпоацидних та анацидних гастритах, що супроводжуються атрофічними процесами, спроби стимулювати секрецію малоефективні або зовсім не ефективні. Під час лікування таких станів доводиться використовувати засоби замісної терапії. З цією метою використовують препарати пепсину(шлункового соку), соляної кислоти і пентагастрин.

ПРЕПАРАТИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРИ ГІПОФУНКЦІЇ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Найчастіше застосовують такі препарати: панкреатин, панкурмен, панзинорм-форте, фестал, ензистал, котазим-форте, дигестал, солізим, нігедаза, сомілаза, мезим-форте, креон.

ПРЕПАРАТИ, ЩО ПРИГНІЧУЮТЬ СЕКРЕЦІЮ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Досягається застосуванням таких препаратів:

- М-холіноблокаторів (атропін та ін.);

- інгібіторів протеолітичних ферментів (контрикал, трасилол, гордокс, амінокапронова кислота та ін.).

ПРЕПАРАТИ, ЩО ПОЛІПШУЮТЬ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ (ГЕПАТОТРОПНІ ПРЕПАРАТИ)

До гепатотропних засобів належать жовчогінні препарати; засоби, які підвищують резистентність гепатоцитів до агресивних впливів (гепатопротектори); препарати, які сприяють розчиненню жовчних каменів.

Усі жовчогінні засоби поділяють на дві групи:

- засоби, які стимулюють утворення жовчі (холесекретики);

1 Препарати жовчі та жовчних кислот: алохол, холензим, холафлукс, ліобіл, кислота хенодезоксихолева.

2 Препарати рослинного походження. Холесекреторна дія властива флавоноїдам і ефірним оліям безсмертника, кукурудзяних приймочок, барбарису, плодів горобини і шипшини, пижми, коренів куркуми і кульбаби та витяжкам із рослин у вигляді препаратів холагол, фламін, берберину сульфат, холосас (густий водяний екстракт плодів шипшини).

3 Препарати синтетичні: оксафенамід, циквалон, нікодин, одестон

- засоби, які сприяють виведенню жовчі (холекінетики): холецистокінін, магнію сульфат, сорбіт, олії, мінеральні води.

Найбільш широкого застосування набули гепатопротектори із розторопші плямистої та інших рослин, багатих на флавоноїди: силібор, легалон, карсил, гепабене, гепатофільк Планта, силібінін, ЛІВ-52, розанол, катерген та ін.

До складу препаратів, як правило, входять вітаміни, які беруть участь у детоксикуючій функції печінки і необхідні для відновлення мембран. До таких препаратів можна віднести есенціале, тіотриазолін, ацеметіонін.

Холелітичні препарати:похідні дезоксихолевої кислоти – урсодезоксихолева кислота (препарат урсофалк), хенодезоксихолева кислота (препарат хенофалк).

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МОТОРИКУ КИШЕЧНИКА

Засоби, які стимулюють моторику кишечника (прокінетики)

До даної групи препаратів відносять препарати, які стимулюють М-холінорецептори в області закінчень парасимпатичних нервових волокон: М-холіноміметики (ацеклідин) і антихолінестеразні засоби (прозерин, піридостигмін, дистигмін). Також моторну функцію кишечника підвищують агоністи серотонінових 5-НТ4-рецепторів (цизаприд) і агоністи мотилінових рецепторів (еритроміцин, олеандоміцин).

Засоби, які пригнічують моторику і перистальтику та знижують спазм гладеньких м`язів кишечника

При спастичних станах шлунково-кишкового тракту для знижен-ня його тонусу і перистальтики використовують М-холіноблокувальні засоби (атропін, платифілін, метацин), гангліоблокатори (бензогексоній, пірилен) і міотропні спазмолітики (папаверин, но-шпа).

Деяке пригнічення моторики і перистальтики відмічається при введенні адреноміметиків (ізадрин).

Протипроносні (антидіарейні) засоби

До цієї групи відносять обволікаючі, в`яжучі, адсорбуючі засоби.

В`яжучі засоби здатні утворювати на поверхні слизових оболо-нок, ерозій або виразок плівку, яка захищає пошкоджену шкіру або слизову від подразнення і зменшує запалення. Як результат – зменшу-ється моторика кишечника, прискорюється епітелізація виразок і еро-зій. Із групи в`яжучих препаратів для лікування діареї використовують органічний препарат танальбін, відвари і настої трави звіро-бою, кори дуба, плоди чорниці і черемхи, а також неорганічний препарат – бісмуту нітрат основний.

Як обволікаючі засоби використовують слизи із крохмалю, аравійської камеді; відвар насіння льону; настій, екстракт і порошок кореня алтеї.

Як адсорбуючі засоби застосовують активоване вугілля (кар-болен).

Із синтетичних протипроносних засобів широко застосовують лопераміду гідрохлорид (імодіум), який за структурою нагадує опіоїдні аналгетики.

Вітрогінні засоби

При метеоризмі кишечника використовують вітрогінні засоби, які одержують із листя м`яти перцевої, квітів ромашки лікарської.

ЗАСОБИ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ПРИ ПІДВИЩЕНІЙ СЕКРЕТОРНІЙ ФУНКЦІЇ

СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ШЛУНКА, ПОРУШЕННЯХ ЇЇ ТРОФІКИ ТА РЕГЕНЕРАЦІЇ

Засоби, що зменшують секреторну активність залоз шлунка

1) М-холіноблокувальні засоби

Серед препаратів з М-холіноблокувальною активністю потрібно назвати атропін, платифілін, метацин, пірензепін (гастро-цепін), телензепін. Залежно від спорідненості до різних типів хо-лінорецепторів ці препарати поділяють на селективні (пірензепін, телензепін) та неселективні М-холіноблокатори (атропін, метацин, платифілін).

Із неселективних холіноблокаторів застосовують настойку та екстракт беладони, таблетки та ін`єкційні форми атро-піну, платифіліну, метацину та ін. Використовують і комбінова-ні препарати: “Бекарбон”, “Беластезин”, “Белалгіл” та ін.

2) Н2-гістаміноблокатори

Блокатори Н2-гістамінових рецепторів поділяють на 5 поколінь:

- І покоління - циметидин;

- ІІ покоління - ранітидин (зантак);

- ІІІ покоління - фамотидин (гастер);

- IV покоління - нізатидин (аксид);

- V покоління - роксатидин (алтат).

3) Блокатори протонової помпи

До цієї групи препаратів відносять омепразол (омізак, ло-зек), лансопразол, пантопразол, рабепразол.

4) Гастропротектори

1 препарати, які створюють механічний захист слизової оболон-ки: сукральфат, денол (вісмуту субцитрат);

2 препарати, які підвищують захисні функції слизового бар`єра: карбеноксолон (біогастрон), мізопростол.

5) Антацидні засоби

До цієї групи належать такі препарати, як натрію гідрокарбо-нат, кальцію карбонат, магнію окис, алюмінію гідроокис, альмагель, фосфалюгель, маалокс, вікаїр, вікалін та ін. Це слабкі луги, які здатні безпосередньо зв`язувати і нейтралізувати со-ляну кислоту шлункового соку.

Залежно від здатності всмоктуватися із шлунково-кишкового тра-кту антациди поділяють на засоби резорбтивної та пререзорбтивної дії. До резорбтивних антацидів відносять натрію гідрокарбонат і кальцію карбонат.

До пререзорбтивних антацидів відносять магнію окис, алюмінію гідроокис, альмагель, фосфалюгель.